Стафілококи

Сімейство Staphilococcoceae, рід Staphilicoccus.

Є збудниками стафілококової пневмонії, стафілокока новонароджених, сепсису, пухирчатки.
Це дрібні грампозитивні коки. У мазках розташовуються скупченнями, часто гроздевидними. Суперечка не утворюють, нерухомі. Утворюють мікрокапсули. Є факультативними анаеробами.
Невибагливі до живильних середовищ, добре ростуть на простих середовищах, дають пігментні колонії. Елективної середовищем для стафілококів є желточно-сольовий агар, рідше – молочно-сольовий агар.

Стафілококи стійкі до дії високих концентрацій хлориду натрію.
На відміну від микрококков стафілококи здатні розкладати глюкозу в анаеробних умовах, гліцерин – в аеробних умовах. Вони чутливі до лізостафін, так як до складу їх клітинної стінки входять особливі тейхоевие кислоти – рібітол-тейхоевие.
Стафілококи активні біохімічно, володіють протеолітичної і сахаролитической активністю. За біохімічними властивостями діляться на види:
1) St. aureus (має багато факторів патогенності, може мати різноманітну локалізацію поразок);
2) St. epidermidis (вражає шкіру);
3) St. saprophiticus (паразит сечостатевого тракту).
Для диференціації цих трьох видів використовують три тести:
1) ферментацію маннита в анаеробних умовах;
2) продукцію плазмокоагулази;
3) чутливість до антибіотика новобиоцин.
Для St. aureus всі три тіста позитивні, для St. saprophiticus всі три тіста негативні, St. epidermidis чутливий до новобиоцин.
Антигени стафілококів поділяють на:
1) екстрацелюлярний (варіантспеціфіческіе білки екзотоксинів і екзоферментів);
2) Целлюлярная:
а) поверхневі (глікопротеїди) – варіантспеціфіческіе;
б) глибокі (тейхоевие кислоти) – групоспецифічні.
Фактори патогенності стафілококів.
1. Роль адгезінов виконують комплекси поверхневих білків клітинної стінки з тейхоевие кислотами.
2. Гіалуронідаза – фактор інвазії в тканини в міжклітинні проміжки клітин.
3. Ферменти агресії:
1) плазмокоагулаза;
2) фібринолізин;
3) лецитиназа;
4) фосфатази;
5) фосфотідази;
6) екзонуклеаза;
7) протеази.
4. Токсини:
1) гематолізіни (a, b, g, d, e); викликають гемоліз еритроцитів людини, володіють дерматонекротіческім дією;
2) гемотоксіни; відповідальні за розвиток токсичного шоку;
3) лейкоцідін; складається з двох фракцій; для однієї мішенями є макрофаги, для іншого – поліморфноядерні лейкоцити;
4) екзофоліатівний екзотоксин; викликає множинні ураження шкіри;
5) ентеротоксіни (А, В, С, D, Е); при аліментарному шляхи зараження викликають харчової токсикоз або харчові токсикоінфекції у дітей, пошкоджують ентероцити.
Діагностика:
1) бактеріологічне дослідження. Середа – кров’яний, желточно-сольовий агар;
2) серодіагностика. Виявляють антитіла до a-гемотоксіну в реакції токсінонейтралізаціі.
Лікування.
1. Хіміотерапія – антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани.
2. Фаготерапія – полівалентні фаги.
3. Імунотерапія:
1) стафілококові анатоксини;
2) лікувальні аутовакцини;
3) готові антитільної препарати.
Специфічна профілактика: стафілококовий анатоксин (активна).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Стафілококи