США в епоху консервативної революції
Початок підйому “консервативної хвилі” в США відноситься до середини 70-х рр. Її симптоми вже чітко проявилися в ході виборчої кампанії 1976 року, коли праве крило республіканської партії, ведене Р. Рейганом, досить голосно заявило про свої претензії на владу. Тоді праві не зуміли домогтися поставлених завдань, але їх потужний тиск зробило помітний вплив на всю політичну атмосферу США.
Перемогу в передвиборному марафоні здобув демократ Джим Картер, вміло використав криза довіри до влади, породжений уотергейтським скандалом. Внутрішня політика колишнього губернатора штату Джорджія відрізнялася значною суперечливістю, характерної для жодного перехідного періоду.
З одного боку, тривав колишній ліберально-реформаторський курс демократів: – підвищення МРОТ до 3,5 дол. За годину; – Збільшення видатків на федеральні програми перекваліфікації робітників; – Розширення системи соціального страхування; – Розвиток системи державного допомоги (охоплювала 25 млн. Чол.).
З іншого боку, була заявлена задача борь-б з інфляцією, що передбачало заморожування заробітної плати та ослаблення регулюючої функції держави в економіці.
Така непослідовність серйозно послаблювала позиції демократів. Республіканці ж зуміли подолати “синдром Вотергейта” і нарощували свій натиск на владу. Цьому сприяв і ряд негативних ситуацій, що сталися як усередині країни, так і за її межами.
Кульмінацією невдач США на міжнародній арені стало захоплення співробітників американського посольства в Тегерані як заручників. Такого приниження Америка ніколи раніше не відчувала. Праві республіканці негайно заявили про відповідальність за подію ліберальних демократів і їх безвідповідальної політики. Переконливість їх доводів підтвердив і черговий економічний спад, що почався в розпал виборчої кампанії 1980
Несприятливий для демократів фон президентської гонки зробив свою справу. Республіканці зуміли здобути переконливу перемогу. Черговим президентом США став колишній голлівудський кіноактор, колишній губернатор Каліфорнії, безперечний лідер правих республіканців Рональд Рейган. Саме з його ім’ям і його перебуванням при владі пов’язують найвищий підйом “консервативної хвилі” в США.
Рональд Рейган народився в лютому 1911 в м Тампіко (штат Іллінойс) в сім’ї торговця. Предки його батька Джона Едварда Рейгана були вихідцями з Ірландії. А мати Уїльсон Рейган походила з англо-шотладского роду. Обидва батьки мали лише початкову освіту і були за поглядами на життя повною протилежністю один одному: батько був циніком і бачив у людях тільки погане, а мати шукала в людях добро.
Пощо 25 років життя Рейгана було пов’язано з Гільдією кіноакторів спочатку як члена, а згодом і президента. При цьому він більше 17 років був таємним агентом ФБР. У віці 50 років він був досить популярним ведучим телевізійних програм, володів солідним станом, величезною земельною ділянкою і будинком на березі Тихого океану, причому його будинок був обладнаний по вищому словом техніки (неелектрифіковані в будинку залишалися, мабуть, тільки стільці, не приховуючи, хвалився знайомим сам майбутній президент Америки). У нього була міцна та дружна сім’я – дружина Ненсі, дочка Патті і син Ронні-молодший, прозваний Скіппера (Скіпом).
У 1966 р він став губернатором Каліфорнії і всі вісім років вів “хрестові походи” то проти учасників расових хвилювань (він називав їх “скаженими псами”), то з “огидними інтелектуалами”, то з “маніпуляторами розуму”. Він бачив себе лицарем на білому кін, захищаю-щим інтереси гідних, борючись з несправедливістю. Його беззастережна перемога над Картером в 1980 р не виглядає такою вже нищівною, якщо знати, що з 117 млн. Американців за Рейгана проголосували лише близько 44 млн., Решта 73 млн. Попросту не з’явилися на виборчі дільниці, відмовляючи у підтримці обом кандидатам. Тим не менше, більшість американців саме з ім’ям Р. Рейгана пов’язують вихід країни з затяжної кризи 70-х рр. і перемогу США в “холодній війні”.
Дійсно, він серйозно переглянув колишній стратегічний курс американської влади передував п’ятдесятиріччя. При Рейгані упор був зроблений на стимулювання споживчого попиту, в якому бачився потужний важіль стабільного економічного зростання, а також швидкою і ефективною перебудови всієї макроекономічної системи США.
Ключовим пунктом програми Рейгана стала великомасштабна податкова реформа (1981 р), яка передбачала:
– Скорочення загальної суми податкових надходжень на 23%;
– Зниження шкали прогресивного оподаткування (11-50% замість 14-70%).
Трохи пізніше послідувало:
– Зниження максимальної ставки прибуткового податку з 50 до 28%;
– Підвищення мінімальної ставки з 11до 15%;
– Зниження податків на доходи корпорацій з 48 до 34%.
Не менш істотні зрушення відбулися у сфері соціальної політики, тому скорочення податкової бази неминуче вело до зменшення соціальних витрат уряду.
Був заморожений МРОТ (протягом 8 років вона залишалася на рівні середини 70-х рр.).
У 1983 р був скорочений тимчасовий період виплати допомоги з безробіття. Був обмежений принцип нарахування розмірів пенсій відповідно до зростання вартості життя, підвищення пенсій передбачалося не частіше ніж 1 раз на рік.
Найбільш радикальні зміни зазнала система соціального допомоги. Адміністрація Рейгана, піддаючи її посиленою критики, змогла домогтися зміни громадської думки щодо цієї системи. Завдяки цьому, республіканці вперше почали скорочувати чисельність осіб, які вже одержують допомогу по цій програмі, а також заявили про перспективи повної ліквідації системи вспомоществованія.
Безумовно, це не могла не викликати протесту в тих колах американців, яких на пряму зачіпали всі нововведення республіканського правління. Вже в вересні 1981 року відбувся масовий марш протесту на Вашингтон, в якому взяло участь близько півмільйона безробітних та малозабезпечених. Однак загальний розмах руху протесту не становив загрози для соціальної стабільності суспільства, що дозволило адміністрації Рейгана зайняти жорстку позицію щодо незадоволених. Прикладом може бути розгром страйк авіадиспетчерів, що супроводжувався звільненням страйкуючих без права поновлення на роботу і розпуском їх профспілки. Такого нищівної поразки американські профспілки не знали за всю післявоєнну історію.
В цілому програма Рейгана щодо перегляду базового вектора соціальної політики не зустріла адекватної протидії з боку суспільства. При цьому популярність президента неухильно росла.
У чому причина успіху Рейгана?
1. Починання президента сприяла дуже сприятлива економічна коньюктура (зростання промислового виробництва становило до середини 80-х рр. 6,5% на рік).
2. Стабільність і високі темпи економічного зростання позначалися на підвищенні рівня життя значної частини американського суспільства.
3. Помітна трансформація соціальної структури суспільства, що підривало потенційну базу для зростання числа членів профспілок, а, отже, і можливості для впливу на політичний процес.
4. Соціальні програми 60-70-х рр. по боротьбі з бідністю зіграли помітну роль у скороченні частки осіб з низькими доходами. У результаті в 80-і рр. ті, хто зумів за рахунок цих програм підняти свій соціальний статус, перетворилися на жорстких критиків цих заходів. Дивно, але заклики Р. Рейгана знаходили підтримку саме в цих колах американського населення.
5. Широку підтримку в американців отримала і вельми агресивна зовнішня політика адміністрації. Боротьба за відродження “американської потужності” стала важливим засобом консолідації суспільства навколо президента.
Всі ці серйозні зрушення в суспільних настроях забезпечили Р. Рейгану беззастережну перемогу на президентських виборах 1984 У ході виборчої кампанії, на думку американських публіцистів, Рейган буквально стер в порошок кандидата від демократів У. Мондейла (525 голосів вибірників проти 13).
Слід зазначити, що республіканці вміло скористалися процесом ослаблення ліберально-демократичних сил. Вони звинувачували демократів у формування “суспільства вседозволеності”, для якого характерна підміна традиційних цінностей, розгул наркоманії, злочинності, сексуальної розбещеності і збоченість. Демократи не змогли надати належного опору і не змогли розробити альтернативу потужному наступові консервативних сил. Як наслідок, позиції республіканської партії в політичному процес США в 80-і рр. були по суті непохитні.
Догляд Р. Рейгана з активною політичною сцени і прихід нового республіканського президента Джорджа Буша, який переміг на виборах 1988 не змінили ситуацію.
Однак та лінія, яку так жорстко проводила адміністрація Рейгана, поряд з незаперечними плюсами несла в собі і відомі негативні моменти.
1. Неухильно наростаючий бюджетний дефіцит. До кінця 80-х рр. він становив понад 150 млрд. дол., а державний борг досяг величезної суми в 3 трлн. дол. Джерело цих проблем бувальщина очевидний – величезні військові витрати, піти на скорочення яких лідери республіканців не хотіли і не могли. Попереду чітко проглядала довгоочікувана перемога в “історичному протиборстві” з СРСР.
2. Безперечно й те, що за роки правління рейганівської адміністрації, кількість бідняків в країні значно зросла. З 1979 по 1987 р середній сімейний дохід найбідніших 20% американського населення скоротився на 6,1%, у той час як доходи найбільш заможних 20% американців збільшилися на 11%. До 1988 кожен четвертий американський дитина жила за “межею бідності”. Число бездомних американців перевалило за 3 млн. Чоловік після того, як субсидії на житлове будівництво були скорочені на 81%. Медичні центри обслуговували лише п’яту частину найбідніших громадян країни, тобто фактично 20 млн. чоловік були позбавлені можливості отримати кваліфіковану медичну допомогу. Дитяча смертність в США була однією з найвищих серед розвинених країн.
У силу цього перед новим президентом стояло непросте завдання: закріплення сформованого соціально-економічного балансу і недопущення-ня підриву соціальної стабільності. При цьому слід було закріпити досягнуті США успіхи на міжнародній арені. Від вірно прийнятого напрямку роботи нової адміністрації залежав не тільки подальший вектор розвитку Америки, а й усієї західної цивілізації в цілому.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)