СПОСТЕРІГАЧ ЗА ЛЮДСЬКИМИ ХАРАКТЕРАМИ – Фредерік Стендаль Stendhal (1783-1842) – Дзеркало, з яким ідеш по великій дорозі aбo Про роман у літературі XIX століття – Золоте століття романи

СПОСТЕРІГАЧ ЗА ЛЮДСЬКИМИ ХАРАКТЕРАМИ   Фредерік Стендаль Stendhal (1783 1842)   Дзеркало, з яким ідеш по великій дорозі aбo Про роман у літературі XIX століття   Золоте століття романи

Літературна діяльність Стендаля виникла з його любові до активного життя і керувалася цієї любов’ю.

Густав Лансон,

Французький літературознавець

“СПОСТЕРІГАЧ ЗА ЛЮДСЬКИМИ ХАРАКТЕРАМИ”

По-різному складаються долі письменників… Зокрема, один з найвідоміших французьких літераторів XIX століття Анрі-Марі Бейль, який писав свої твори під псевдонімом Фредерік Стендаль, за життя не мав успіху ані в літературних критиків, ані в читачів. Можливо, тому якось він написав: “Письменнику необхідна така ж відвага, як і солдату: перший має так само мало думати про критиків, як другий – про шпиталь”. Після смерті письменника французькі газети розмістили лише коротке повідомлення про те, що на кладовищі Монмартр відбувся похорон “маловідомого німецького поета Фрідріха Стендалля”. На надгробку, як і просив Стендаль, італійською викарбувані слова: “Анрі Бейль. Міланець. Жив, писав, кохав”.

Життя Фредеріка Стендаля було наповнене неординарними подіями та яскравими враженнями. Він займався політикою й дипломатією, літературою й мистецтвом, відчув велике кохання і розчарування, відвідав багато європейських країн, був знайомий з багатьма видатними людьми свого часу і, головне, незважаючи на всі перепони, пізнав радість творчості. Тому не дивно, що в автобіографічному романі “Життя Анрі Брюлара” він написав: “Літературна слава – це лотерея. Я витягнув білет з виграшним номером”.

Автобіографія, нотатки мандрівника, твори про музику й живопис, архітектуру й театр, історію та політику – це далеко не повний перелік творчої спадщини цієї людини. Але найбільшого успіху Стендаль досяг, безумовно, у літературі. Разом з іншими письменниками він став засновником соціально-психологічної прози.

Стендаль – це літературний псевдонім. Мандруючи Німеччиною, Анрі-Марі Бейль якось зупинився в невеличкому містечку з назвою Штендаль, яке так йому сподобалося, що він вирішив усі свої твори видавати саме під цим ім’ям.

Майбутній письменник народився на півдні Франції, у місті Греноблі. Батько й дід Стендаля, як і більшість французької інтелігенції XVIII століття, були захоплені ідеями Просвітництва. Але з початком Французької революції (1789) їхні погляди суттєво змінилися. Оскільки родина мала певні статки, радикальні дії революції злякали її. Батькові Стендаля навіть довелося переховуватися. 1796 року Анрі Бейль вступив у Центральну школу Гренобля, у якій захопився математикою та літературою. Успішно закінчивши школу, після невдалої спроби вступити до Політехнічного училища в Парижі, що готувало військових інженерів й артилерійських офіцерів, Стендаль був зарахований в армію Наполеона й вирушив до місця служби в Італію, яка на все життя увійшла в його серце.

В армії він прослужив більше двох років, проте йому так і не довелося взяти участь у жодному з боїв. 1802 року Стендаль подав у відставку й повернувся до Парижа із твердим наміром стати письменником.

У столиці він наполегливо студіює філософію, літературу й англійську мову. Але, вивчаючи науки, він змушений був думати і про заробіток. Тому 1805 року він повертається на військову службу. Із цього часу він неперервно роз’їжджає Європою з армією Наполеона. Кар’єра Бонапарта, однієї з найяскравіших особистостей своєї епохи, була предметом захоплення й наслідування для багатьох. Не дивно, що в кожному з романів Стендаля можна помітити, яку важливу роль у долях його літературних персонажів відіграє Наполеон Бонапарт. Адже слава Наполеона надихала й самого Анрі Бейля.

1812 рік став переломним не тільки у світовій історії, а й у житті Стендаля. 29-річний інтендант наполеонівської армії Анрі Бейль брав участь у поході на Російську імперію. Він вважав себе визволителем Росії від рабства, бачив і героїзм простого народу, який захищав свою землю, і жорстоке свавілля царської влади. Відчуваючи відразу до війни, він був, з одного боку, радий, коли Наполеон оголосив, що залишає Москву, з іншого боку, Стендаль переживав страшенне розчарування в імператорі – дезертирі. “Я не розумів Бонапарта. Наполеон не розумів Росії. Урок жорстокий!” – писав він.

1814 року, отримавши відставку, Стендаль повертається до своєї улюбленої Італії. Він зачитується поемами Байрона, у яких бачить прояв соціального протесту, видає книгу “Рим. Неаполь і Флоренція” (1817), де намагається схарактеризувати Італію, її політичну систему, устрій, культуру та національний характер. Проте 1820 року розпочинаються масові переслідування італійських карбонаріїв, членів таємного товариства, які боролися за конституційні зміни в Італії, її незалежність від іноземного панування. Деякі із знайомих Стендаля були заарештовані. Тому він вирішує повернутися до Парижа й одразу занурюється в атмосферу бурхливої політичної і літературної боротьби.

Повернення на французький престол династії Бурбонів – Реставрація, як прийнято називати цей соціально-політичний устрій, що характеризувався консерватизмом і лицемірством, викликало спротив у Стендаля. Оскільки він виріс і сформувався як особистість в умовах революції, то не зміг сприйняти затхлої атмосфери Франції того часу: країна буквально була наповнена поліцейськими, донощиками й інформаторами. Приїхавши до Парижа, Анрі Бейль відкрито вступив у боротьбу лібералів з реакцією.

Оскільки життя в столиці було дороге, Стендаль змушений був заробляти літературною працею. Першим його твором, надрукованим після повернення до Парижа, став трактат “Про кохання” (1822), у якому письменник зробив спробу схарактеризувати різні прояви кохання, поширені в тих чи інших верствах населення й у різні історичні епохи.

1826 року Стендаль пише перший свій роман – “Арманс”, у якому зображає сучасну йому Францію, її “вищий світ”. Проте і цей твір не приносить письменнику слави. Особисті справи Стендаля приводять його у відчай. У цей час йому пропонують скласти путівник по Риму. Стендаль з радістю погоджується і в короткий термін у формі оповідання про мандри в Італії невеличкої групи французьких туристів пише книжку “Прогулянки Римом” (1829).

Враження від Рима лягли в основу новели “Ваніна Ваніні” (1829). “Молодь – надія вітчизни”, – писав Стендаль у щоденнику. Його цікавило, що надає молоді новий світовий устрій, як він змінює їхній внутрішній світ і духовні цінності. У тому ж році Анрі Бейль починає писати роман “Червоне і чорне”.

Письменник був переконаний, що необхідно створювати нову літературу, літературу для багатьох, а не для обраних. Така література, на думку Стендаля, має бути схожа на трагедії й історичні хроніки часів Шекспіра, для яких характерні природність і близькість до правди життя. Прагнення до точності він вважав першим обов’язком письменника. “У мене тільки одне правило – бути зрозумілим. Якщо я не буду зрозумілим, весь мій світ буде знищений”, – писав Стендаль. Цей естетичний принцип насамперед був реалізований у двох відомих романах – ” Червоне і чорне” (1830) і “Пармський монастир” (1839).

“Я – спостерігач за людськими характерами”, – якось відповів Стендаль на запитання про те, що він робить. У цій формулі міститься головна особливість творчості письменника.

Анрі-Марі Бейль писав свої твори, як він сам зазначав, лише для “невеликої кількості щасливців”. Сподіваємося, що в це коло потрапите і ви, читачі XXI століття…

1. Які події вплинули на формування світогляду Стендаля? Обгрунтуйте свою відповідь.

2. Розкажіть, яку роль у житті Стендаля зіграла особистість Наполеона.

3. Розкрийте естетичні погляди письменника.

4. Поясніть, як ви розумієте такий вислів Стендаля: “…я ніколи не відокремлював художника від мислителя, як не можу відокремити художньої форми від художньої думки”.

5. Прокоментуйте назву цієї статті й епіграф до неї.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

СПОСТЕРІГАЧ ЗА ЛЮДСЬКИМИ ХАРАКТЕРАМИ – Фредерік Стендаль Stendhal (1783-1842) – Дзеркало, з яким ідеш по великій дорозі aбo Про роман у літературі XIX століття – Золоте століття романи