Спостереження за метеорами
Існує думка, що астрономія завжди починається з телескопа, а без цього годі й намагатися розгледіти що-небудь цікаве на небі. Однак, варто телескоп не дешево, а виготовити щось подібне своїми руками… Загалом, на цьому місця про зірок у більшості з нас закінчується, так і не почавши втілюватися.
А жаль! Адже якщо ви хочете долучитися до астрономії або допомогти зробити це своїм дітям, кращого способу, ніж спостереження метеорів, вам не знайти. І головне – телескоп тут не потрібен зовсім.
Починати спостереження доцільно в період максимального дії будь-якого інтенсивного метеорного потоку. Найкраще це зробити в ночі з 11 на 12 і з 12 на 13 серпня, коли активізується метеорний потік Персеїд. Для школярів це взагалі виключно зручний час.
На цьому етапі для спостережень не знадобляться ніякі оптичні інструменти або пристосування. Потрібно тільки вибрати місце для спостережень, розташоване далеко від джерел світла і дає чималий огляд неба. Воно може знаходитися в полі, на пагорбі, в горах, на великій галявині лісу, на плоскому даху будинку, в досить широкому подвір’ї. При собі необхідно мати тільки зошит (т. зв. журнал спостережень), олівець і будь-який годинник, наручні, настільні або навіть настінні.
Завдання полягає в тому, щоб кожну годину підраховувати кількість побачених вами метеорів, а результат запам’ятовувати або записувати. Спостереження бажано вести якомога довше, скажімо з 22 години і до світанку.
Спостерігати можна лежачи, сидячи або стоячи: найбільш зручну позу ви виберете собі самі. Найбільший ділянку неба можна охопити спостереженнями, лежачи на спині. Однак така поза досить ризикована: багато початківці астрономи-любителі засипають у другій половині ночі, залишаючи метеорів можливість “безконтрольно” носитися по небу.
Закінчивши спостереження, складіть таблицю, в першу графу якої внесіть часові інтервали спостережень, наприклад з 2 до 3 год, з 3 до 4 год і т. Д., А в другу – відповідне їм кількість побачених метеорів: 10, 15, … Для більшої наочності можна побудувати графік залежності числа метеорів від часу доби – і будете мати картину, яка показує, як змінювалося кількість метеорів протягом ночі. Це буде вашим маленьким “науковим відкриттям”. Зробити його можна вже в найпершу ніч спостережень.
Нехай вас надихає думка, що всі побачені вами в цю ніч метеори неповторні. Адже кожен з них – це швидкоплинний прощальний автограф зникаючої назавжди міжпланетної частинки. У разі успіху, спостерігаючи метеори, можна побачити один, а то й більше болідів. Болід може завершитися випаданням метеорита, тому будьте готові до наступних дій; по годинах встановіть момент прольоту боліда, по наземним або небесним орієнтирам постарайтеся запам’ятати (замалювати) його траєкторію, прислухайтеся, а чи не буде якихось звуків (удару, вибуху, гулу) після згасання боліда або його зникнення за горизонтом. Дані занесіть в журнал спостережень.
Відомості, отримані вами, можуть виявитися корисними фахівцям в разі організації пошуку місця падіння метеорита.
Уже в першу ніч, проводячи спостереження, ви зверніть увагу на найбільш яскраві зірки, на їх взаємне розташування. А якщо будете продовжувати спостереження і далі, то за кілька нехай навіть неповних ночей звикнете до них і будете їх впізнавати. Ще в давнину зірки були об’єднані в сузір’я. Сузір’я потрібно поступово вивчити. Цього вже не можна зробити, не маючи карти зоряного неба. Її слід придбати в книжковому магазині, або навіть просто завантажити з інтернету, тому що окремо карти або атласи зоряного неба продаються рідко, і найчастіше додаються до різних книг.
Ототожнювати зірки на небі з їх зображеннями на карті справа неважка. Потрібно тільки пристосуватися до масштабу карти. Виходячи на спостереження з картою, захопіть з собою ліхтарик. Щоб карта не освітлювалася занадто яскраво, світло ліхтарика можна послабити, обернувши його бинтом. Знайомство з сузір’ями – заняття надзвичайно захоплююче. Рішення “Зоряних кросвордів” ніколи не набридає. Мало того, досвід показує, що діти, наприклад, із задоволенням грають в зоряну гру і дуже швидко запам’ятовують і назви сузір’їв, і їх розташування на небі.
Отже, вже через тиждень ви досить вільно зможете плавати по небесному морю і говорити на “ти” з багатьма зірками. Добре знання зоряного неба розширить вашу наукову програму спостережень метеорів. Правда, при цьому екіпірування дещо ускладниться. Крім годин, журналу і олівця потрібно взяти ліхтарик, карту, лінійку, ластик, підкладку для карти (яку-небудь фанерку або маленький столик). Тепер при спостереженнях траєкторії всіх побачених вами метеорів ви наносите на карту олівцем у вигляді стрілок.
Якщо спостереження проводилися в дату максимуму метеорного потоку, то деякі стрілки (а іноді і більшість) будуть розходитися по карті віялом. Продовжіть стрілки назад штриховими лініями: ці лінії перетнуться в деякій області або навіть точці зоряної карти. Це буде означати, що метеори належать метеорного потоку, а знайдена вами точка перетину штрихових ліній – приблизний радіант цього потоку. Решта нанесені вами стрілки можуть бути траєкторіями спорадичних метеорів (одинаків).
Описані спостереження проводяться, як уже зазначалося, без застосування будь-яких оптичних інструментів. Якщо у вашому розпорядженні є бінокль, то з’являється можливість спостерігати не тільки метеори і боліди, але і їх сліди. Дуже зручно працювати з біноклем, якщо зміцнити його на штативі. Після прольоту боліда, як правило, на небі видно слабосветящіхся слід. Наведіть на нього бінокль. На ваших очах слід під впливом повітряних течій буде міняти свою форму, в ньому утворюються згустки і розрідження. Дуже корисно замалювати кілька послідовних видів сліду.
Чи не становить значних труднощів і фотографування метеорів. Для цих цілей можна використовувати будь-який фотоапарат. Найпростіший спосіб – зміцнити фотоапарат на штативі або покласти його, скажімо, на табуретку і направити в зеніт. При цьому встановити затвор на тривалу витримку і фотографувати зоряне небо протягом 15-30 хв.
На кожному знімку зображення зірок виходять у вигляді паралельних дуг, а метеори – у вигляді прямих ліній, як правило, перетинають дуги. Слід мати на увазі, що поле зору об’єктива не дуже велике, і тому ймовірність сфотографувати метеор досить мала. Потрібно терпіння і, звичайно, трохи удачі.
Однак якщо вже вам вдасться створити невелику групу мисливців за метеоритами, то едло значно спрощується, особливо, якщо розділитися на дві групи. Кожна група повинна зробити вибір своє місце спостережень в достатній віддаленості один від одного (в 15 – 20 км) і проводити спільні спостереження за заздалегідь узгодженою програмою.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)