Спориш: застосування в народній медицині
Як часто люди не помічають важливого, але не кидається в очі, прагнучи до того, що блищить. Йдучи в аптеку за дорогими ліками, ми проходимо повз, а то і безтурботно топче рослини, здатні принести неоціненну користь нашому здоров’ю і позбавити від багатьох недуг. У зв’язку з цим мимоволі згадується картина Чюрльоніса, на якій зображена низка людей, що йдуть до замку, що стоїть на вершині високої гори. При цьому вони витоптують поле кульбаб, абсолютно не звертаючи уваги на них.
Так сталося і зі споришем. Це малопомітна травичка-муравка буквально вистилає двори і польові дороги, парки і пасовища. Спориш постійно висапують з гряд, топчуть, поїдають тварини, а йому все дарма. Спориш настільки часто трапляється нам на очі, що ми просто перестали помічати його.
Спориш
Спориш – однорічна рослина, що стелеться, має безліч гіллястих стебел довжиною від 10 до 40 см. Листя у спорша дрібні, еліптичні. Квітки білі або світло-зелені, непоказні на вигляд. Цвіте спориш з травня по вересень. При достатній кількості вологи спориш здатний утворювати у дворах і на сільських вулицях суцільні килими.
Для лікарських цілей збирають траву споришу під час цвітіння. Сушать її на горищі або під навісом, розкладаючи тонким шаром на папері або тканини. Зберігають траву споришу в картонних коробках при кімнатній температурі. Термін придатності 2 роки.
В офіційній медицині використовується екстракт з споришу під назвою авикулярин, який застосовується як кровоспинний засіб після абортів і пологів. Як показали клінічні дослідження, спориш здатний підвищувати згортання крові, знижувати артеріальний тиск, посилювати сечовиділення і перистальтику кишок, надавати стягує шкіру, активізувати обмінні процеси в організмі. Всі ці властивості споришу обумовлені наявністю в його листі дубильних речовин, сполук кремнієвої кислоти, вітамінів Е, К, С, каротину і цілого ряду інших біологічно активних речовин.
З давніх-давен привертала до себе людську увагу ця непоказна трава своїми цілющими властивостями і повної нешкідливістю. У народі навіть існувало повір’я, що горобець не зможе перезимувати, що не наївшись вдосталь споришу. Звідси і народні назви: горець пташиний, пташина гречка.
У народній медицині зазвичай використовується відвар з висушених пагонів споришу. Застосовують його при хворобах печінки, нирок, сечового міхура, ревматизмі, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гіпертонічної хвороби, різних кровотечах.
Подібно до звіробою, споришу широко використовується народними лікарями при більшості хвороб, безпосередньо пов’язаних з порушенням обміну речовин в людському організмі. При всіх так званих “кам’яних” хворобах спориш вважається незамінним компонентом зборів, що сприяють відходженню дрібних каменів і піску з жовчного міхура і нирок.
Рецепти із застосуванням споришу для вживання при сечокам’яній хворобі.
Трава споришу і кукурудзяні рильця – по 40 г, трава хвоща польового – 20 г. і звіробою звичайного – 10 г. Дві столові ложки суміші заварити ввечері 0,5 літром окропу, настояти ніч, процідити і випити в 4-5 прийомів за 15 хвилин до їди або через годину після їжі.
Трава споришу і хвоща польового – по 30 г, суниця лісова (плоди) – 50 г, стулки квасолі і плодоніжки вишні – по 20 г. Дві столові ложки суміші помістити в термос, залити 0,5 л. окропу. Настояти 3 години. Випити за день в 4 прийоми за 1 годину до їжі.
Спориш – 1 стловая ложка, шкірка яблук суха – 1 столова ложка. 1 столову ложку суміші заварити в склянці окропу. Пити замість чаю без дозування протягом місяця.
Попутно потрібно сказати, що в нирках утворюються в основному три різновиди каменів. Це фосфати, урати і оксалати. З них тільки урати добре розчиняються і виводяться за допомогою рослинних лікарських засобів.
При жовчно-кам’яної хвороби теж не обійтися без споришу.
Трава споришу (50 р), цмину піскового (40 г), звіробою звичайного (30 г), суцвіття календули лікарської (10 г), рильця кукурудзи (30 г). Дві столові ложки суміші з вечора залити 0,5 л. сирої води, настояти до ранку, потім прокип’ятити 10 хв, процідити. Випити в 4 прийоми за день: натщесерце і через годину після їжі.
Трава споришу (40 г), чистотілу (20 г), листя м’яти перцевої (20 г), коріння кульбаби (30 г). Дві столові ложки суміші кип’ятити 10 хв в 0,5. води, потім настояти 30 хв і випити за день в 3 прийоми за 15 хв до їди.
Звичайний курс лікування описаними зборами 2 тижні, після чого слід зробити 10-денну перерву. При кожному сечовипусканні буде віддалятися кілька десятків темно-жовтих піщинок невизначеної форми, які легко виявити при огляді.
При запаленні легенів, бронхітах, плевритах непогано допомагає вживання чаю за такою прописи: трава споришу (10 г), листя мати-й-мачухи (5 г), цвіт бузини чорної (5 г). Отриману суміш заварюють склянкою окропу і вживають подібно чаю по 1 склянці 3 рази в день. Курс лікування 7 днів.
При розладі шлунково-кишкового тракту, що супроводжується проносами, п’ють гарячий відвар споришу (2 частини) з хвощем (1 частина). Суміш з трав варять в червоному вині типу “Кагор” 3 хв і п’ють гарячий по 0,5 склянки через кожні 4 години перед їжею.
При жіночих захворюваннях, що супроводжуються кровотечами після абортів, пологів, а також при кровоточивих гемороях застосовують настій споришу: 4 ст. ложки сухої трави поміщають в термос і заливають 1 л окропу, настоюють ніч, проціджують і випивають в 5-6 прийомів за день в теплому вигляді. Для цих же цілей придатна і спиртова настойка споришу: 100 г трави настоюють 7 днів в 0,5 л горілки, потім проціджують і зберігають у темному місці. П’ють по 1 ст. ложці в день перед їжею.
При маткових кровотечах і рясних менструаціях вживають всередину збір наступного складу: трава споришу і грициків – по 30 г, гілки омели білої – 40 г. Дві столові ложки суміші кип’ятять 15 хв в 0,5 л води, настоюють 10 хв, проціджують і випивають в два прийоми за 15 хв до сніданку і перед сном. Приймають 5-8 днів, починаючи за 5 днів до передбачуваного дня настання менструації.
При всякого роду судомах у дітей їх поять відваром споришу на молоці. Дві столові ложки трави кип’ятять в 0,5 л молока 5 хв. П’ють по 0,5 склянки 4 рази на день.
Терту свежесобранную траву споришу прикладають до ран з метою якнайшвидшої зупинки кровотечі.
Вживається спориш і в кулінарії. У їжу йдуть молоді стебла з листям. Їх додають в супи, салати. Сушені листя споришу в якості приправ використовуються для приготування різних страв, а також для заварки чаю в суміші зі звіробоєм і ромашкою аптечної.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)