Співвідношення права і моралі
У літературі мораль розглядається як форма суспільної свідомості, яка відображає соціальну дійсність у формі уявлень про добро і зло, представлених в свідомості людини як принципи, норми, ідеали. Їх покликанням є регламентування поведінки людей для збереження і розвитку суспільства як цілісної субстанції.
Право і мораль є основними і ключовими соціальними регуляторами поведінки людини і суспільства.
Співвідношення права і моралі відбувається при виявленні спільних рис, відмінностей і особливостей їх взаємодії.
В рамках їх співвідношення до загальних рис права і моралі слід віднести наступні аспекти:
– вони відносяться до соціальних норм і мають загальну властивість нормативності;
– виступають ключовими регуляторами поведінки людей;
– вони мають спільну мету, суть якої полягає в регулюванні поведінки людей для збереження і прогресивного розвитку суспільства в цілому;
– засновані на принципі справедливості;
– є мірою свободи індивіда і окреслюють її межі.
В рамках їх співвідношення до відмінностей права і моралі відносять ряд обставин.
По-перше, мораль з’являється раніше права, правової свідомості та державної форми організації суспільства. Мораль з’являється поряд з суспільством, а право – з державою.
По-друге, в межах однієї держави і суспільства може діяти лише одна правова система, а моральних систем (окремих груп, територій і т. д.) в суспільстві може бути багато. Однак в будь-якому суспільстві діє система загальноприйнятих моральних поглядів.
По-третє, норми моралі оформляються як нормативне вираз сформованих в певному суспільстві уявлень про добро і зло, благородство справедливості, честі і інших категоріях етики. При цьому будівництво моральних систем відбувається нерівномірно і нестабільно. Процес створення права виступає вираженням волі держави і результатом його офіційної діяльності.
По-четверте, мораль існує в суспільній свідомості, що виступає формою її буття. У зв’язку з цим проблематично усвідомлювати різницю між мораллю як формою суспільної свідомості і мораллю як нормативним соціальним регулятором. При розгляді права чітко розмежувати правова свідомість і власне право не складає великих труднощів. Право наділене чіткими формами закріплення зовні, тобто формальні джерела права. Мораль як специфічний соціальний регулятор об’єктивно в подібному підході не потребує.
По-п’яте, предмети регулювання норм права і норм моралі мають різні межі. Вони мають загальним предметом регламентування та незбіжні області. Так, специфічним предметом морального регулювання виступають сфери дружби, любові і т. д., шо не відноситься до права. Однак є і сфери виключно правового регулювання, до яких мораль не має ніякого відношення (наприклад, техніко-юридичні норми).
По-шосте, система права в відміну від моралі наділена логічно стрункої і вельми жорсткою структурою.
По-сьоме, право і мораль мають різні засоби і методи забезпечення реалізації власних норм. Так, право гарантується можливістю державно-примусової реакції, а норми моралі забезпечуються силою громадської думки і засудження.
Між правом і мораллю складається певна взаємодія. Право виступає формою для реалізації пануючої моралі. При цьому мораль зазвичай визнає протиправну поведінку аморальною і аморальним. Норми моралі виконують важливу роль як у правотворчій діяльності, так і в процесі реалізації права.
Однак між нормами моралі і права можуть виникати суперечності, коли один регулятор суспільних відносин розвивається швидше за інше.
Таким чином, співвідношення права і моралі показує наявність у них як загальних, так і специфічних рис. При співвідношенні права і моралі між розглянутими регуляторами також встановлюється і певна взаємодія.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)