СПІВЕЦЬ КРАСИ – Афанасій Афанасійович Афанасий Афанасьевич Фет (1820-1892) – Від романтизму до реалізму

У нас є пан Фет – поет з обдаруванням надзвичайно самобутнім і симпатичним. Щось сильне і свіже, без будь – яких сторонніх домішок, яскраво пробивається в усьому, що створює його талант.

Микола Некрасов, російський поет

СПІВЕЦЬ КРАСИ

“Я ніколи не міг зрозуміти, чому мистецтво має цікавитися ще чимось іншим, крім краси”, – писав талановитий російський поет другої половини XIX століття, один із патріархів “чистого мистецтва” Афанасій Фет. У своїх ліричних мініатюрах Фет зобразив внутрішній світ людини XIX століття, змалював чудові пейзажні краєвиди, оспівав кохання, яке відкриває людині сенс життя і красу природи. “Цілий світ від краси” – таким було творче кредо А. Фета. “Краса розлита по усьому всесвіту і, як усі дари природи, впливає навіть на тих, хто її не усвідомлює, як повітря живить і того, хто, можливо, і не здогадується про її існування”, – наголошував Фет. Світ краси, який поет оспівував у віршах, став для нього надійним притулком від душевних страждань, втрат, несправедливості й жорстокості долі.

Фет – за цим коротким, як сумне зітхання, прізвищем криється таємниця народження й походження поета. Афанасій Афанасійович Фет народився 1820 року1 в селі Новоселки Орловської губернії (Росія). Батько Фета, багатий поміщик і колишній офіцер, Афанасій Шеншин, палко покохав і таємно привіз з Німеччини заміжню жінку – Шарлотту Фет (на той час жінка була вагітна від свого чоловіка, з яким у неї був нещасливий шлюб). Офіційне одруження Шеншина з Шарлоттою відбулося тільки через два роки після народження Афанасія, коли німкеня отримала

1 Точна дата народження А. Фета невідома. За одними джерелами, він народився 29 жовтня (10 листопада), за іншими – 29 листопада (11 грудня). Сам Фет свій день народження відзначав 23 листопада (5 грудня).

Розлучення. Ці два роки відіграють фатальну роль у долі поета. Деякий час подружжя приховували “незаконність” народження хлопчика, та із часом таємницю було розкрито, і у п’‎ятнадцятирічному віці Фет водночас втратив усе: у нього відібрали прізвище – Шеншин, позбавили дворянського титулу і права на спадок. Замість цього юнак отримав статус “іноземця” й “чесне прізвище, яке стало для нього джерелом безчестя і нещастя”. Своє перейменування поет уважав страшною катастрофою; усе своє життя він покладе на встановлення справедливості і тільки ціною неймовірних зусиль видобуде повернення прізвища Шеншин та дворянського маєтку. Проносивши прізвище Фет 33 роки, уславивши його своїм поетичним обдаруванням, він напише: “Якщо запитати: яку назву мають усі страждання, усі прикрощі мого життя, я відповім: ім’‎я їм – Фет”.

Ця драма звалилася на юнака, коли він навчався у приватному навчальному пансіоні м. Верро (тепер – м. Виру, Естонія). До цього хлопець нічого не знав про романтичну історію кохання своїх батьків, жив своїм звичайним хлоп’‎ячим життям: бешкетував, насолоджувався природою і сільським життям і, як кожна дитина, любив слухати народні казки та легенди. Найважливішою подією дитячих років стала зустріч малого із поезією Олександра Пушкіна. Маючи від природи прекрасну пам’‎ять, Афанасій вивчив пушкінські поеми “Кавказький бранець” і “Бахчисарайський фонтан”.

Під час навчання в пансіоні відкривається і поетичне дарування Афанасія Фета, яке розвивається в студентські роки. З 1838 по 1844 рік Фет навчається в Московському університеті, спочатку на юридичному, а згодом на факультеті словесності. Лекції Афанасій відвідує мало, більшість часу він складає вірші. Отримавши благословення на служіння поетичній музі від самого Миколи Гоголя (який, прочитавши вірші Фета, відзначив безсумнівну обдарованість їхнього автора), Афанасій вирішує повністю присвятити себе літературі. У двадцятирічному віці Фет випускає першу збірку віршів “Ліричний пантеон” (1840). Більшість творів цієї книжки мали наслідувальний характер; критики відзначали вплив поезії Байрона, Гете, Шиллера, Лєрмонтова, Пушкіна. Відгуки були різними, та головне те, що Фета помітили. З 1841 року він стає постійним автором авторитетних російських журналів. До Фета приходить літературний успіх, та матеріальний статок зменшується, і молодий поет, щоб отримати дворянський титул, вступає на військову службу. Наступні 13 років юнак служить спочатку в кірасирському1 полку, розквартированому в Херсонській губернії, а згодом – у гвардійському2 лейб-уланському1Полку. Полк стояв неподалік Петербурга, і Фет мав змогу часто бувати у столиці й зустрічатися там із провідними російськими письменниками.

1 Кірасири – вид важкої кавалерії, вершники якої були захищені кірасою (захисне озброєння з двох пластин, витягнутих по формі грудей і спини та з’‎єднаних пряжками на плечах і боках) і мали на озброєнні палаш, пістолети, карабін. У XVIII – початку XIX ст. кірасирські полки, призначені для нанесення вирішального удару, існували в більшості європейських армій.

2 Лейб-гвардія (нім. Leibgarde, від нім. Leib – “тіло” + лат. guardia – “захист; охорона”) – почесна назва добірних військових частин, призначених для охорони особи й місця перебування монарха.

Роки військової служби Афанасія Фета пов’‎язані зі світлими й водночас трагічними подіями. 1848 року він познайомився з донькою відставного генерала – Марією Лазич. Це була талановита, розумна, освічена, приваблива дівчина, прекрасний музикант і любителька поезії. Існують свідчення, що відомий угорський композитор Ференц Ліст гостював у будинку Лазичів, чув гру Марії на фортепіано й високо оцінив її музикальні здібності. Марія підкорила серце молодого й поетично обдарованого офіцера, та й сама дівчина закохалася в автора неперевершених віршів. Та на заваді щастю закоханих стали матеріальні негаразди. Батько Марії не зміг дати за неї посагу, бо збіднів, а Афанасій, як вам уже відомо, був позбавлений дворянського титулу й права на спадок. Урешті холодний розум людини, яка всупереч усьому вирішила стати багатою й незалежною, переміг палке кохання і сподівання на сімейне щастя, і Фет розірвав стосунки із Марією Лазич. Дівчина дуже сильно переживала розлуку з коханим. Але трагічна розв’‎язка стосунків настала пізніше, коли Марія загинула, згорівши від необережно кинутого сірника. Усі, хто знав про її душевні страждання, вважали, що це було самогубство. Так думав і Афанасій, і все життя звинувачував себе в загибелі тієї, яку так щиро кохав. Образ Марії Лазич і пов’‎язані з ним почуття кохання, розкаяння, туги назавжди оселилися в серці і віршах поета.

1850 року виходить нова збірка віршів, до якої увійшло все найкраще з написаного поетом. У ній повного мірою відбилася художня своєрідність поезії Фета, а саме: відтворення краси природного світу, що оточує людину, тонке змалювання думок, почуттів людини.

Фет у військовій формі

Фото дружини Фета – Марії Боткіної

1 Улани (пол. ulani від турецьк. оlаn) – вид легкої кавалерії, озброєної, крім шабель, піками.

Дослужившись до чина полковника, у 1858 році Афанасій Фет виходить у відставку й одружується із сестрою свого приятеля Марією Боткіною. Згодом він купує маєток у селі Степанівка Мценського повіту, стає поміщиком і майже на 20 років забуває про літературу. Він займається господарством, працює мировим суддею, пише статті про реформи на селі. А в 1873 році відбулася знаменна подія, до якої Афанасій Фет прагнув усе життя, – йому повернули дворянський титул і прізвище Шеншин. На початку 80-х років XIX століття Афанасій Фет повертається у літературу та стає (разом із Федором Тютчевим) одним із найавторитетніших представників “чистого мистецтва”. З-під пера поета одна за одною виходять збірки віршів (за життя їх було чотири) під назвою “Вечірні вогні” (1883-1891), які стали найвищим здобутком у творчості Афанасія Фета. Бажання виразити невловиме, невисловлюване через яскраву емоцію, заразити читача своїм швидкоплинним настроєм і враженням – ось найвизначніші риси поезії Фета. Літературний критик Юлій Айхенвальд сказав про це так: “Із віршів Фета насамперед випливає, що він – поет, який відмовився від слова”. А сам поет про це пише:

Убога мова в нас! Хотіти й не могти, –

Ні друзям, ні чужим не перекажеш ти

Того, що в грудях б’‎є, немов прозорі хвилі.

І марна вся жага невтолених сердець,

І перед вічною оманою мудрець

Схиляє сивину в несилі.

Спроможен тільки ти, поете, в слушну мить

Крилатим звуком слів схопити й закріпить

І темні сни душі, і трав зникомий1 запах…

Переклад з російської Григорія Кочура

Афанасій Фет багато та плідно працює на ниві перекладу, найбільш відомі його переклади з “Фауста” Гете та віршів давньоримського поета Горація (за них поет отримав Пушкінську премію). Фет також написав мемуари, присвячені дитячим та юнацьким рокам, а незадовго до смерті виходить його автобіографічна книга “Мої спогади” (1889).

Останні роки життя Афанасій Фет провів у своєму маєтку у селі Воробйовка Курської губернії, який придбав у 1877 році. Поет тяжко хворів і З грудня 1892 року помер.

В історію світової літератури Афанасій Фет увійшов як ніжний і проникливий лірик, співець вічної краси. Серед російських митців склалося уявлення про Фета як про “абсолютно геніального художника”, навіть лунали заклики визнати його “першим після Пушкіна російським поетом”. Федір Достоєвський, сучасник поета, зазначав, що вірші Фета “сповнені такої пристрасної життєдайності, такого смутку, такого значення, що ми не знаємо нічого більш життєдайного в усій нашій російській поезії”. Переконатися у правдивості цих оцінок ви зможете, коли прочитаєте вірші Афанасія Фета. Насолоди вам і задоволення!

?

1. Які факти з біографії письменника вас вразили найбільше?

2. Яким було творче кредо Афанасія Фета? Як ви його розумієте?

3. Прокоментуйте основні віхи життя і творчості А. Фета, спираючись на інформаційний плакат, поданий на наступній сторінці.

1 Той, якого вже або ще немає.

У творчій майстерні письменник г

ТЕМАТИКА ЛІРИКИ АФАНАСІЯ ФЕТА

Поезія Афанасія Фета – яскравий зразок “чистого мистецтва”, яке сповідує ідеали краси. Поет уникає громадсько-політичної проблематики, його лірика зосереджена на проникненні у глибини вічно прекрасного. Основні теми творчості Афанасія Фета – природа і кохання. Фета вважають неперевершеним майстром пейзажу; поет був до нестями закоханий у природу, чудово передавав її красу, барви, звуки, запахи. У ліриці Фета можна побачити мальовничі картини всіх пір року і доби, та найбільше поетичних замальовок весни й ранку. Фетові пейзажі свіжі й нові, поет тонко деталізує картини природи, намагаючись пізнати її суть. Так, Тютчев у вірші, присвяченому Фету, назвав його улюбленцем Природи, якому дано під зовнішнім її покровом прозрівати саму “Велику Матір”. Занурюючись у світ природи, Фет шукав у ньому відповідність своєму душевному стану, тому милування ліричного героя краєвидами викликає в нього бентежне почуття закоханості, як, скажімо, у відомому вірші “Я прийшов до тебе, мила…”. Природа й любов у поезії Афанасія Фета поєднуються, стають єдиним цілим.

Найбільш довершеною часткою любовної лірики поета вважають твори, присвячені Марії Лазич, які написані Фетом протягом 36 років життя.

Серед них: “Незабутній образ”, “Шепіт… Ніжний звук зітхання”, “Сонця промінь палкий… “, “Давні листи”, “Ти відстраждала, я ж іще страждаю… “, “Alter ego” та ін. Любовна лірика Афанасія Фета світла, ніжна й життєдайна; його вірші позбавлені відтінку трагічності, хоча й трапляються поезії, сповнені глибокого суму, що пов’‎язано зі спогадами про давнє кохання і непоправну втрату. Солодке хвилювання, щасливе страждання, радісні муки – усі ці переживання поєднують протилежні почуття, і саме так утверджується в ліриці Фета всеосяжна, всеперемагаюча сила кохання, вічна краса.

* * *

Я прийшов до тебе, мила,

Розказать, що сонце встало,

Що його живуща сила

В листі променем заграла, –

І у лісі щохвилини

Кожна брунька оживає,

І лунає спів пташиний,

І нове життя буяє;

Що до тебе з тим же палом

Б’‎ється серце, ллється мова,

Що душа, пойнята шалом,

Вся тобі служить готова,

Що на мене повіває

Щастя, радість відусюди…

Що співатиму – не знаю,

Але співів – повні груди!

Переклад з російської Миколи Вороного

* * *

Я пришел к тебе с приветом,

Рассказать, что солнце встало,

Что оно горячим светом

По листам затрепетало;

Рассказать, что лес проснулся,

Весь проснулся, веткой каждой,

Каждой птицей встрепенулся

И весенней полон жаждой;

Рассказать, что с той же страстью,

Как вчера, пришел я снова,

Что душа все так же счастью

И тебе служить готова;

Рассказать, что отовсюду

На меня весельем веет,

Что не знаю сам, что буду

Петь – но только песня зреет.

?

1. Яким настроем пройнято цей твір?

2. Проаналізуйте композицію твору. Які почуття та образи переважають у кожній із частин?

3. Яку пору року та час доби зобразив автор? Доведіть свою відповідь текстом.

4. Схарактеризуйте образ ліричного героя. Чи можна стверджувати, що його внутрішній стан перебуває у гармонії з навколишнім світом? Аргументуйте свою думку текстом.

5. Які зображально-виражальні засоби передають настрій вірша?

6. Поясніть, яку роль виконує образ пісні.

7. Порівняйте переклад Миколи Вороного з оригіналом. Як ви думаєте, чи вдалося перекладачеві передати основний задум твору? До яких змін удався перекладач?

8. Підготуйте виразне читання вірша. Продумайте інтонацію, з якою його читатимете.

* * *

Шепіт… Ніжний звук зітхання.

Солов’‎їний спів…

Срібна гра і колихання

Сонних ручаїв.

Ночі блиск… Тремтіння тіней…

Тіні без кінця…

Ненастанні, дивні зміни

Милого лиця…

У хмаринках – пурпур рози.

Відблиск янтаря…

І цілунків пал, і сльози,

І зоря, зоря!

Переклад з російської Максима Рильського

* * *

Шепот, робкое дыханье.

Трели соловья,

Серебро и колыханье

Сонного ручья.

Свет ночной, ночные тени,

Тени без конца,

Ряд волшебных изменений

Милого лица,

В дымных тучках пурпур розы,

Отблеск янтаря,

И лобзания, и слезы,

И заря, заря!..

1. Яке враження справив на вас цей вірш?

2. Словесно намалюйте картину, яку ви уявили, читаючи твір.

3. Наведіть приклади недомовленості, невизначеності поетичних образів. Як така особливість оповіді вплинула на ваше сприйняття поезії?

4. У чому незвичайність цієї ліричної мініатюри?

5. Простежте розвиток ліричного сюжету.

6. Назвіть і проаналізуйте зображально-виражальні засоби, за допомогою яких відтворено динаміку та емоційну напругу твору.

7. Прокоментуйте поетичні образи. Розкрийте символіку образу зорі.

8. Визначте тему, основну думку вірша.

9. Порівняйте переклад Максима Рильського з оригіналом. Простежте, чи вдалося перекладачеві зберегти головну особливість оригіналу.

10. Підготуйте виразне читання вірша.

Заглиблюючись у царину гуманітарних наук

ПРО МУЗИКАЛЬНІСТЬ ЛІРИКИ АФАНАСІЯ ФЕТА

У російській літературі XIX ст. немає іншого поета з таким прагненням до ритмічної індивідуалізації своїх творів. Здебільшого поети вибирають певні віршовані строфи, якими постійно користуються, висловлюючи ті чи інші настрої. У Фета не так. Є в нього невелика кількість постійних строфічних форм (чотиривірші чотири-, п’‎яти – і шестистопних ямбів, чотиристопного хорея, тристопного анапеста). Але значна кількість його віршів не знає строфічних стандартів. Більша частина уживаних ним строф трапляється в його поезії один раз. Фет ніби хоче для кожного нового вірша знайти свій індивідуальний ритмічний малюнок, свій особливий музичний лад.

Створюючи “мелодію” вірша, Фет часто користується тими природними модуляціями голосу, які пов’‎язані з різними типами фразової інтонації, особливо з питальною та окличною. Часто вірш будується на паралельних питальних реченнях з одним і тим самим питанням, яке розпочинає кожну строфу або кожний двовірш (наприклад у віршах “Чому?”, “Чому з усіма я люб’‎язна…”). Мелодійно багаті вірші, в яких питання чергуються з вигуками, причому короткі речення в один рядок змінюють довгі, у декілька віршів, і “вирівнюють” інтонацію.

Велику роль у створенні мелодії у Фета відіграють словесні повтори. Часто це повтори цілих віршів – зазвичай наприкінці строф, без змін (як у вірші “Ми зустрілися знову після довгої розлуки…”) або з варіаціями (як у вірші “Сонця промінь палкий грав на липах в садку…”).

Справді, низка віршів Фета орієнтована на романс, написана у традиції романсу і в цій традиції насамперед сприйнята. Фет спочатку увійшов у музичне життя, а вже потім у літературу.

За Борисом Бухштабом, російським літературознавцем

?

1. За допомогою яких художніх прийомів створюється музикальність поезії А. Фета?

2. Проілюструйте ці прийоми прикладами з прочитаних вами віршів Фета.

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

…дуже вони [вірші Фета] компактні, і сяяння від них дуже далеке.

Лев Толстой, російський письменник Усе торжество генія, що не вмістив Тютчев, умістив Фет.

Олександр Блок, російський поет

…Фет у кращі свої хвилини виходить за межі, визначені для поезії, і сміливо робить крок до нашої царини (тобто до царини музики). Це не просто поет, швидше, поет-музикант, котрий ніби уникає таких тем, що легко піддаються вираженню словом. Через це також його часто не розуміють.

Петро Чайковський, російський композитор

Підсумовуємо вивчене

1. Продовжте речення: “ВіршіАфанасія Фета про…”.

2. На прикладі одного із прочитаних віршів А. Фета доведіть, що почуття ліричного героя суголосні стану природи.

3. Прокоментуйте думку літературознавця Дмитра Благого, який відзначав, що лірика А. Фета “ЗВОДИТЬСЯ ДО трьох основних “предметів”… Це природа, любов і пісня. Причому всі ці три поетичних предмети не тільки дотичні один до одного, а й тісно взаємопов’‎язані, проникають один в одного, створюючи єдиний художній світ – Фетовий всесвіт краси, сонцем якого є гармонійна сутність світу – “музика””.

4. Роздивіться ілюстрації художника Володимира Конашевича до віршів А. Фета. Прокоментуйте, як художник передав невловимість, невизначеність поетичних образів Фета.

5. В Інтернеті або використовуючи інші джерела, знайдіть та прослухайте у класі аудіо-, відеозаписи двох-трьох романсів на вірші Фета. Поділіться своїми враженнями від почутого.

6. Підготуйте повідомлення про зв’‎язок Афанасія Фета з Україною.

7. Із світового живопису другої половини XIX століття доберіть картини, які, на вашу думку, співзвучні ліриці А. Фета. Прокоментуйте свою добірку в класі.

8. Вивчіть один із віршів А. Фета напам’‎ять.

9. Напишіть есей на тему “Моє сприйняття лірики Афанасія Фета”.

(2 votes, average: 4.50 out of 5)