СОНЯЧНА МУДРІСТЬ ДАВНІХ АРІЇВ – Священні книги людства як пам’ятки культури і джерело літератури
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей про закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підгрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н. е. й називали себе аріями (тобто “благородними”, “гідними”).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою – санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово “veda” означає “знання”, “мудрість”, адже походить від кореня “vid”, як і українське “відати”, “знати”.
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди – це одкровення богів, які були “яснопочуті” святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н. е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
1Манускрипт – стародавній рукопис.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): “Рігведа” – збірка гімнів1; “Самаведа” – збірка пісень; “Яджурведа” – збірка жертовних формул, описів ритуалів; “Атхарваведа” – збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і зрештою треба знати заклинання, що допоможуть уникнути біди, хвороби та смерті.
Найдавнішою та найцікавішою в художньому плані є “Рігведа”. Ця збірка містить тисячу двадцять вісім гімнів, у яких відобразилися уявлення давніх індійців про космос, про навколишній світ, соціальний устрій, етичні цінності та мораль. Саме “Рігведа” стала основним джерелом для вивчення ведійської міфології.
Для ведійської міфології характерне шанування надзвичайно великої кількості богів і божеств. Боги у Ведах іменуються “девами”, тобто “небесними”, “жителями світлого неба”. Їм протистоять асури – темні й лихі змієподібні демони.
Найдавніший шар Рігведи складають так звані космогонічні гімни. Вони оповідають про створення світу, причому пропонують різні його варіанти. Інколи, як-от у “Гімні до найвищого духа”, відповідь на низку запитань щодо першочасів взагалі відсутня, оскільки, за ведійською традицією, людина, яка справді хоче вдосконалюватися, мусить осягати буття самостійно.
До космогонічних міфів належить, зокрема, й “Гімн Пуруші”, у якому йдеться про те, як на початку світу боги принесли в жертву першолюдину Пуруші, розтявши її на частини. З вуст Пуруші з’явилися брахмани – жерці, руки його стали воїнами, зі стегон його було створено хліборобів, а з ніг народилися раби. З духа Пуруші постав Місяць, з ока – Сонце, з рота – вогонь, а з подиху – вітер. Повітря виникло з його пупа, небо – з голови, сторони світу – з вух, а ноги його стали землею. “Гімн Пуруші” – це спроба пояснити водночас і виникнення Всесвіту, і соціальний устрій суспільства.
Арії вважали, що Всесвіт складається з трьох світів: неба, повітря і землі, тож богів, відповідно, ділили на три групи. До небесних божеств належали Д’яус, Варуна, Сур’я, Ушас. Богами повітря були Індра та Ваю. Як земних шанували богиню Прітхіві, богів Агні й Сому.
Верховним повелителем усіх божеств арійці вважали Д’яуса – бога неба й небесного світла. Його дружиною була богиня землі Прітхіві. Небо і земля уособлювали два світи, джерела життєвої сили, вони виступали батьками всіх інших богів. Коли час Д’яуса минув, його заступив Варуна – бог, пов’язаний з космічними водами, охоронець істини й справедливості. Згідно з міфами, усі люди й боги корилися законам Варуни. Він упорядкував землю, наповнив простір повітрям, визначив місце Сонця й Місяця, вклав волю і натхнення в людину. Відтак Варуна сидить на пишному троні в палаці з тисячею брам на дні океану або на небі й охороняє світ, даруючи йому силу. Небо і земля підвладні йому, ніч і день – його одяг, Сонце – тисяча очей його. За велінням Варуни змінюються пори року, він може дозволити водам текти, а може зупинити їх, аби загинуло все живе…
1Гімн – урочиста хвалебна пісня, яка уславлює кого-небудь або що-небудь.
На небесах живуть боги, пов’язані зі світлом, Сонцем і зірками. Першою на небо сходить Ушас – богиня вранішньої зорі, промениста діва, сестра богині ночі Ратри. За прекрасною Ушас з’являється закоханий в неї Сур’я – бог Сонця, який підтримує небесне склепіння. Сур’я їде на колісниці, запряженій сімома кобилицями – сонячними променями, і Ушас прокладає йому шлях.
До сонячних божеств “Рігведи” належать також вічно юні та прекрасні брати-близнюки Ашвіни – могутні витязі й цілителі. Вони уособлюють ранок і вечір, допомагають немічним і калікам, рятують людей від усіляких нещасть. Сонячним богом є й Вішну. Він робить три кроки, покриваючи весь Усесвіт, при цьому третій крок, який припадає на вище небо, прихований від погляду смертних.
Чільне місце серед богів повітря посідає громовержець Індра – бог бурі й дощу. У “Рігведі” йому присвячено двісті п’ятдесят гімнів – майже чверть усієї збірки. Народження Індри було чарівним, і він швидко досяг таких розмірів, що назавжди відділив небо від землі. Індру уявляли непереможним золотокосим воїном-велетнем з міцними руками й гуркітливим голосом. Золотогриві коні нестримно мчать його на золотій колісниці, виготовленій божественними майстрами, а править нею бог вітру Ваю – прекрасний юнак, найшвидший з богів. Страхітливо виблискує зброя володаря повітря – громова палиця-ваджра, яку виготовив для нього бог-ремісник Тваштар. Ваджра не тільки дає Індрі магічну владу над світом, а й має нищівну силу удару. Бойову дружину Індри становлять Марути – божества бурі, і ніхто не може здолати його в битві. Тому войовничий громовержець очолив боротьбу богів з демонами-асурами і переміг їх. Однак не тільки небесні битви веде Індра: люди просять у нього допомоги і в сутичках із земними ворогами.
Брахма. Бронза. V cт.
Храм Істини в Паттайї. Фрагмент
Руйнівні сили небесних явищ втілює грізний Рудра – бог грози. Він має вигляд чорнявого мисливця, одягненого в шкуру. Супроводжує його воїнство, що сіє страх, насилаючи хвороби на людей та худобу. Рудра – дволикий. Він – смерть і водночас порятунок, адже найліпше з богів знається на лікуванні, чудодійних заклинаннях і цілющому зіллі.
Серед земних богів головним вважали Агні – бога вогню, що має три життя, три сили, три голови. Власне, “Рігведа” розпочинається одним з гімнів, присвячених Агні. Арії уявляли його вогневолосим, червоно-бородим воїном із численними очима, що водночас дивляться в різні боки. Пожираючи ліси залізними зубами, Агні реве, мов бик, і люто стрясає рогами – язиками полум’я. Він мчить на колісниці, запряженій вогненними кіньми-вихорами, що залишають чорні сліди. Водночас Агні живе в кожній оселі як покровитель домашнього вогнища й допомагає виганяти злих духів. Бог вогню доправляє іншим безсмертним жертовну їжу, яку люди спалюють під час обрядів, тому він – центр ритуалу і в жерців, і в господарів.
Протягом століть уявлення народів Індії про богів змінювалися, а священні тексти ставали малозрозумілими. Так виникла потреба створити коментарі до “Вед” і з’явилися “Брахмани” – повчання жерцям. Вони містять пояснення щодо обрядів жертвопринесення, а також тлумачення міфів. У середині I тис. до н. е., коли жерці-брахмани здобувають значну владу, починається новий період розвитку індійської релігії та міфології, що називається індуїстським. Індуїстська міфологія, як і раніше, визнавала Веди вищим джерелом знань. Більшість ведичних богів перейшли до індуїстського пантеону, але значення і функції багатьох з них змінилися. Наприклад, головним богом став Брахма як творець світу, а його охоронцем – Вішну.
Український мотив
Веди завжди привертали увагу митців, істориків, філософів, зокрема й українських.
Під час археологічних розкопок у кургані поблизу хутора Кременчук біля скелястого берега Південного Бугу було знайдено хрестоподібний жертовник над “похованням Індри”, влаштованим під хвостом кам’яного Врітри1. Переривчастий рів навколо кургану символізував, очевидно, подальше вбивство і розчленування страхітливого змія. Відлуння ведійських міфів про битву Індри з демоном-змієм збереглися і в наскельних зображеннях відомого кургану Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
1 Врітра (або Агі) – демон посухи, якого переміг Індра.
Гімни з “Рігведи” як ілюстративний матеріал уміщено в підручнику Лесі Українки “Стародавня історія східних народів” (1890). Аби переспівати їх рідною мовою, поетеса скористалася французькими та німецькими перекладами.
У 1982 р. побачила світ антологія1 давньоіндійської літератури “Голоси стародавньої Індії”, до якої ввійшли переклади “Рігведи” із санскриту Павла Ріттера.
Перевірте себе
1. Що означає назва “Веди”? Складіть схему, що відображатиме назви та зміст збірок Вед.
2. Пригадайте міфи різних народів про виникнення світу. Визначте спільне й відмінне в космогонічних міфах давніх аріїв, греків і слов’ян.
3. Яких ведійських богів ви можете назвати? Кого з богів давньогрецького та давньослов’янського пантеону вони вам нагадують?
4. Складіть міфологічний словничок найшанованіших богів ведійської міфології.
5. Що ви знаєте про українські переклади ведійських текстів?
Перед читанням. Читаючи переклади ведійських гімнів, зверніть увагу, яким настроєм пройнятий кожен з них. Чи сприймаються ці тексти як суто релігійно-обрядові? Чому?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)