Сонет 141 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР
СОНЕТИ
Сонет 141

Мій зір тебе не любить, далебі,

Усякого набачившись пороку.

Та серце любить і не вірить оку,

Сто сотень вад не бачачи в тобі.

Ні голос твій, не надто милий вуху,

Ні дотик ніжний, пахощі і смак

Не владні затягнуть мене ніяк

На учту зору, доторку і слуху.

Та навіть всім п’ятьом моїм чуттям

Не визволити серця із неволі,-

Воно, як раб, твоїй покірне волі,

За усміх твій платитиме життям.

Та вже хоч тим у виграші я буду,

Що ти – мій гріх – даєш мене до суду.

Переклад Д. Паламарчука


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Сонет 141 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР