СОНАТА ПРОКОФ’ЄВА – ІВАН ДРАЧ
СОНАТА ПРОКОФ’ЄВА
Любимому
І
Закрутили, загули, заграли,
Чистим лугом серце повели
Вишукані голубі хорали
По стежині сизої імли.
Жовтороті полохливі грози
Пнулися з оранжевих шкарлуп,
І дуби, як чорні важковози,
Гупали, всідаючись на круп.
Схід на випас випускає
Кирпатого місяця.
Грім вигуркує з-за гаю –
На хмарі не вміститься.
Другий грім за ним прибрів,
Креше кременем з-під брів –
Гнівно, гонористо,
Звивисто, барвисто.
Поки сльози випали
Та по чарці випили,
Йшло сто літ чи сто гон,
Йшли крізь сон на стадіон…
ІІ
Футболісти зморені,
І футболки чорні.
А лобами куцими,
А тупими буцами
Розбігаються круто
І не м’ячем з розворота,
А головою Сократа
Пробивають ворота.
Воротар прудкий, як муха,
Хап філософа за вуха,
Прикладається з розгону –
Прямо в пельку стадіону
Вибиває.
Всюди шал.
Ораторія. Хорал.
Ill
З минувшини йдуть у майбутнє Сократи,
В них небом по вінця налиті сонати,
З плечей не сфутболити їхніх голів,
У правду людську не забити голів.
Годі, панове, розумом грати…
Сократи.
Сократи.
Музичні Сократи.
Хай у вічність стелиться дорога
Золотим шафранним полотном.
В мене світла нині, як у бога,-
Тонни сонця сиплють у вікно.
Видухмяні, запашні, басисті –
Всі акорди пахнуть теплим сном
І, в тривожні сині ноти втиснуті,
Котяться шафранним полотном.
Вдарить скерцо висонценим сяйвом,
Лихо в лантух зсиплеться пшоном,-
І ряхтять мелодії русяво,
Мерехтять шафранним полотном.
І пружнасті, вимиті грозою,
Вистояні, як баске вино…
Я пірнаю в сонце з головою,
Щоб дістати у сонаті дно.
I V
Сонато, візьми мене на крила своїх
Вогняних мелодій. Дай мені наточити з
Скрипкового смичка, дай мені наточити
В серце прокоф’євського весняного соку.
Дай на мою долю блакитного музичного
Вітру. Фаготи і валторни, за ваше
Прокоф’євське здоров’я!
V
Я люблю його чорні пожежі,
Він чистий, крицевий встає,
Мов тригранний багнет телевежі,
В розпанахане небо моє.
Він вбиває мене акордами
І ультрамариновим мостом,
Над полями моїми гордими
Креше атомним копитом!
VI
” Кардинальним здобутком (чи вадою
Коли хочете) мого життя завжди були
Пошуки оригінальної, своєї музичної мови.
Я ненавиджу мавпування… “
VII
Від твоїх музичних дотиків у небі
Розквітають зорі.
Всі вони – твої рожеві нотні знаки.
З них рониться вишнева пахуча роса.
Мої сімнадцятилітні дівчата, звісившись
З розчинених вікон, ловлять її пошерхлими
Вустами. У нецілованих дівчат завжди
Тріпоче на губах переливчаста зоряна
Роса твоєї сонати.
Щовечора ти береш мене під руку, а я
Виношу тобі з серця вишнево-чорні
Троянди, пересипані сльозами вдячності.
Related posts:
- Навіщо я? Куди моя дорога?”(Іван Драч) – Іван Драч (1936) – Українська література другої половини XX століття Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі. У цей столітній і стобальний шторм Я кидаюсь в буремні гори-хвилі. (Іван Драч) У плеяді шістдесятників поет, кіносценарист, перекладач Іван Драч вирізнявся особливою оригінальністю, іскрометністю, потягом до експериментаторства. Мистецьке обдаровання і здатність реформувати поезію, співвіднести її з науково – технічними досягненнями […]...
- СОНЯЧНИЙ ЕТЮД – ІВАН ДРАЧ СОНЯЧНИЙ ЕТЮД Де котиться між голубих лугів Хмарина ніжна з білими плечима, Я продаю сонця – оранжеві, тугі, З тривожними музичними очима. Ось сонце віри – чисте і просте, Ось сонце міри – з віжками на храпах, Ось сонце смутку, звідки проросте Жорстока мудрість в золотих накрапах. І переливно блискотять сонця Протуберанцями сторч головою. Беріть […]...
- МАНАЙЛОВА ВИСТАВКА – ІВАН ДРАЧ Варіація на тему “Скорбота” (1940) Був собі тато, була собі мама, Було собі я. Тато сиділи собі на ослоні. Тато робили мені вітряка, А мама кашу мені варила, А киця Мурка гралась собі з хвостом. А прийшли дядьки, кричали на тата, І мама мене зачинила у хаті, І киця кричала на мене без мами. Кричала […]...
- “Поезіє, сонце моє оранжеве!” (Іван Драч) – Іван Драч (1936) – Українська література другої половини XX століття Особливості творчої манери. Іван Драч – поет-модерніст. У тісних рамках “естетичного традиціоналізму” (Юрій Івакін) він уже не міг повністю себе виявити, тож звернувся до “мускулястого” метафоричного стилю, до асоціативного письма, тобто прийому перенесення і поєднання різнорідних понять, явищ, образів, щоб художньо осмислити світ у найрізноманітніших зв’язках. Поняття універсальності – одне з головних в естетиці поета, […]...
- З ПІСНІ ПІСЕНЬ – ІВАН ДРАЧ Дівич-думу за димом пускаю, Тільки б смуток водою збіг, Простелю тобі, раю, Притулюсь собі скраю, Хай мене він цілує Поцілунками вуст своїх. Чисту думу нараю, Чорну думу розраю, Маю втіху, солодшу з утіх, Простелю тобі, раю, Притулюсь собі скраю, Хай мене він цілує Поцілунками вуст своїх. Легінка твоя З усіх наймолодша, Ласкавість твоя Над вино […]...
- ДВІ СЕСТРИ – ІВАН ДРАЧ Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькіт, У воді поплюскує небавом. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз’їла. Полум’яне листя сипле жовтень, Тужавіє нива задубіла. Гуси білі, вилизані, тлусті Гелготять, бо скоро будуть вбиті, І калина у червоній хустці Кров’ю сходить по степлілім літі. […]...
- ТАЄМНИЦІ – ІВАН ДРАЧ В однієї таємниці – очі карі, У другої таємниці – сині очі, В однієї таємниці – добре серце, У другої таємниці – зле і хиже, В однієї таємниці – срібен перстень, А в другої – Звичайнісінька обручка… Та які ж це справді таємниці. Коли знаєш колір, маєш вимір, Знуртувавшись в піхвах аналогій. Коли серце лижуть […]...
- Одягни мене в ніч – ІВАН ДРАЧ * * * Одягни мене в ніч, Одягни мене в хмари сині І дихни наді мною Легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць Тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві В пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу Між лататтям та Оріонами Ти лебідкою плинеш у […]...
- КАЛИНОВА БАЛАДА – ІВАН ДРАЧ Я часто не знаю. Не знаю, де хвилі Стають золоті, де багряно-тривожні, Не знаю, де міра вготована силі Й на що мої клекоти дикі спроможні. Не знаю. Не відаю. І колінкую Перед відомим (відомим для кого?). Своєму коневі кую свою збрую І в губи цілую зорю на дорогу. Крапчасті напасті, роковані роки, Чоласті незвідані вади […]...
- ПРОТУБЕРАНЦІ СЕРЦЯ – ІВАН ДРАЧ Ми чуєм трав зелений крик, Дощів задумані рефрени, Це травень, вічний єретик, Так з-під землі бомбить зелено На рівні вічних партитур! Ми чорні гори перегорнем, Ми вдарим серцем в мур зажур, Ми розквитаємося з горем На рівні вічних партитур! Летить прокльон в зимовий сон, – Ми розкутурхаєм в двобої Людський граніт, людський гудрон Багряним громом […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО ВУЗЛИКИ – ІВАН ДРАЧ – 11 КЛАС Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Хто був голодний – приходив до Корупчихи. Вона кожного вузликом наділяла. Хто був холодний – грівся у Корупчихи І […]...
- Балада про вузлики – ІВАН ДРАЧ – скорочено Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Кожного холодного чи голодного баба наділяла вузликом. Хто був безсовісний, той лишався безсовісним. А вона кожного вузликом наділяла. Як […]...
- ГІТАРА ПАВЛО НЕРУДИ – ІВАН ДРАЧ ГІТАРА ПАВЛО НЕРУДИ Поміж смертю і тим, Що називають безсмертям, Я вибираю гітару… Пабло Неруда І Що може поет в цьому світі – Напитись сонетом води, Погладити сонце в зеніті І бути, як хлопчик, радий, – Що може поет в цьому світі?! Я згадую дні весняні, Спогадую Веймарський форум, Як Пабло всміхався мені, І квітці, […]...
- НІЖ У СОНЦІ – ІВАН ДРАЧ (Трагедія) Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный… А. Твардовский ПРОЛОГ Мої віки слідом за мною ходять: Од вітряків до полиску ракет, Фотон і Пишна паска великодня, Усе – до лаконічності штиблет. Надії бубнявіють цвітом вишень У сонцем зацілованих садах. Слова мої! Шикуйтесь сміливіше – Пилюка зір хай шерхне […]...
- ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ – ІВАН ДРАЧ ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилася, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся – з найтемнішого світла, Уся – з найсвітлішого змроку Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла, Долаючи купіль жорстоку. Ген там з найгіркішого солоду, Ген там з найсолодшого болю Зростала вона аж блакитна від […]...
- Моє розуміння твору “Чорнобильська мадонна” – ІІІ варіант – 11 клас – ІВАН ДРАЧ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Чи є на світі людина, яка зовсім не чула про трагедію, що сталася у Чорнобилі? Мабуть, ні. Ця трагедія ще раз нагадала нам усім, яким нетривалим може бути щастя, яким коротким – людське життя, якою страшною – повільна смерть. І винних зараз неможливо знайти, як вже і неможливо порахувати безневинно загиблих і померлих. Та хіба […]...
- БАБУСЕНЦІЯ – ІВАН ДРАЧ Ой оце чудне дівчатонько, ой-я, Щосуботоньки їде з містонька До бабоньки, до бабусеньки, ой. Лишає свої інфузорії-туфельки, Скидає свої лаковані туфельки, Одягає куфайчатко порване, ой-ой-оєчки. У бабцюлі, у бабусеньки, ой, Взува старі чоботи-шкарбани, Бабчині чоботи-чоботищеньки. Наносить води повну балію – Ще відро, ще відро, ще відеречко, Та в баняки, банячища, ой, Та любисток зімліє в […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА – ІВАН ДРАЧ Поема ПРОЛОГ Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На мидосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю, Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Т. Шевченко, “Марія” “Гей, то в святу неділеньку, То рано-пораненько, То не в усі то дзвони дзвонять, А то сини свою неньку, Удову стареньку, А з свого подвір’я то […]...
- СЛЬОЗА ПІКАССО – ІВАН ДРАЧ СЛЬОЗА ПІКАССО Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, Літо їлося, Літо кипіло вишнево, Лутово, Густо сміялося, Половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, В сторінковім плюскоті Відкрили шалений його материк. І раптом у гаморі магазиннім […]...
- ЖАРТІВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНІ ШТАНИ – ІВАН ДРАЧ Ніч розписала небо В синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – І мати примітила зразу Заплямлені солідолом ще путні Сірі штани. Баняк на плиту поставила. Дістала з полиці мило. А місяць у білих споднях З батьком у шахи грав. Далеко овогнене місто На сон голубий мостилось. Смачною була […]...
- Василь Стус. Іван Драч. Ліна Костенко. Іван Багряний. Євген Маланюк ПРОГРАМА Василь Стус. “Як добре те, що смерті не боюсь я”, “О земле втрачена, явися!..” Іван Драч. “Балада про соняшник” Ліна Костенко. “Страшні слова, коли вони мовчать”, “Українське альфреско”, “Маруся Чурай” Твори українських письменників-емігрантів Іван Багряний. “Тигролови” Євген Маланюк. “Стилет чи стилос?” Опорні поняття Шістдесятництво Дисидентство Громадянська лірика Патріотична лірика Балада Роман у віршах Пригодницький […]...
- ОСТАННІЙ МІСТ ПОЛКОВНИКА – ІВАН ДРАЧ ОСТАННІЙ МІСТ ПОЛКОВНИКА Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь рожеве решето. Смачно кричали сколошкані взводні, І шикувались солдати нарешті. Ковтали останні сонливі шепоти, Сопіли друзям у теплі потилиці. В уяві блукали несмілі […]...
- Чого являєшся мені?.. – Іван Франко (1856-1916) – ТИТАН ДУХУ Й ДУМКИ Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, […]...
- Ода совісті – ІВАН ДРАЧ Дослідів зливи. Каскади думок. Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там Дубна. В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав’язливо карка: Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?! Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! Чи ж фізики атомних псів […]...
- КРИЛА – ІВАН ДРАЧ (Новорічна баляда) Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і раптом – […]...
- ПЕРО – ІВАН ДРАЧ Перо, мій скальпелю вогненний, Ти мій жорстокий лиходій, Мій дикий поклик цілоденний, Первоцвіт мій, перволюб мій! Нам розтинати дні ці карі До серцевини, до зорі, Куди не дійдуть яничари В облудній словоблудній грі. Дні полохливі, і невтішні, І лаконічні, точні дні, І дні, мов глечики з Опішні, Протяті шпагами вогнів, І дні, яким нема відради, […]...
- ВЕСІЛЬНА МЕЛОДІЯ – ІВАН ДРАЧ Десь батожать зорям пальці білі, Чашник в чару совість налива, Десь регоче ридма на весіллі П’яна перелесниця вдова. Так дошкульно, вигідно регоче, Рвуть долівку хижі каблучки. З вуст глузливих, палахких проточин, Б’ють слова, тверді, немов сучки. Я бровою сум її підважу, Буйне тіло в руки покладу І вчиню, вчиню сьогодні кражу У благопристойних на виду. […]...
- БАЛАДА ТВОРЧОСТІ – ІВАН ДРАЧ Скульпторові Теодозії Бриж Сприймати світ всерйоз – твоя тяжка повинність І лущити зерно з цупких його одеж, Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність, У святі самоти за пульсом глини стеж. Таж з глини – вся земля, таж з глини – вся людина, Невже її, плитку, перемісити всю? Хай в корчах корчиться тверда лобата […]...
- БАЛАДОНЬКА-ЗАГАДОНЬКА – ІВАН ДРАЧ Основа соснова, а скляне піткання, Серед ночі – зірки в очі, а сонечко – зрання, Поля скляні, блакитняні, межі – дерев’янці, Ходить собі у спідниці, чи то у фіранці. Три веселі четвертинки, найстарше – четверте, П’яте гостре, шосте просте, в стіні розпростерте… Несе в пригорщах блакитних Сонце в хату. Кватирки нема, щоб Горе не ввійшло. […]...
- БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ІВАН ДРАЧ В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, І рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
- Балада роду – ІВАН ДРАЧ В мого роду – сто доріг. Сто століть у мого роду. Вичовганий старий поріг Старій бабі в нагороду. Сива стежка в сто доріг Розлітається од хати. Сто вітрів мій вік запріг Сиву хату розхитати. Сто скажених сивих бід Тай сушило ж роду вроду, Та не висхне зроду рід Ні в погоду, ні в негоду. Внучок […]...
- Вивантаження граніту – ІВАН ДРАЧ Іван Драч Вивантаження граніту Сивий, аж замислений, Крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини. Рожевий, смугастий – в променях мліє. В кожнім кристалі вогні полискують – І падас сонце направо й наліво Верткою мигливою блискавкою. На іскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем […]...
- ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… – ІВАН ДРАЧ ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Пам’яті академіка О. І. Білецького Помирають майстри. Чітко значать віки. Їх життя вперезало вогнями й димами. В груди траурних маршів Дзвенять молотки, І влягаються думи золотими томами. Люди круто жили. Люди в сонце ходили І державу науки несли на плечах, Люди гупали кайлом в оранжеві брили, Люди шквально згоріли, Щоб день не зачах. […]...
- ВРУБЕЛІВСЬКИЙ ЕТЮД – ІВАН ДРАЧ ВРУБЕЛІВСЬКИЙ ЕТЮД Він мав печальні всевидющі очі – В орбітах диких голубі дива. В них світ буденний, темний і порочний На полотні празничним оживав. Він суть пізнав. Він розтинав основу, Відкинувши ледачу простоту, І барви дихали п’янким болиголовом, І бризки сонця стигли на льоту. Війнуло смутком зранених конвалій З очей ним не породжених Купав, І, […]...
- БАЛЛАДА О МОЕМ ОСКОЛКЕ – ІВАН ДРАЧ Председателю колхоза имени Нариманова, Герою Социалистического Труда Узбеку Искандару Носову, Раненному на украинской земле Сердце жаворонком падучим В твердь груди напористо бьет, Сердце мое, как в угаре, В исступленном клокочет ритме. Что ж так волнуется сердце, Что так трепещет сердце мое, – Точно беснуется компас, Точно безумствует компас рядом С магнитом?! Иду я к Вам, […]...
- БАЛАДА ПРО САР’ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ – ІВАН ДРАЧ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом’яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в мелодіях кропу, В мелодіях гички зеленоросої, Призьба тече у вогненну шопу З-під вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чекає розсипчаста глина Рук ваших чорних, звітрілих, гречаних. І мліє палітра на згорблених спинах, Розведена потом […]...
- Іван Драч – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинцях Тетіївського району на Київщині. Найперший вірш семикласника Івана Драча було надруковано у районній газеті “Зміна” 8 травня 1951 року. Після закінчення середньої школи в Тетієві викладав російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячого, працював інструктором райкому комсомолу. Відбув трирічну службу в армії […]...
- В ТОВАРИСТВІ ДЖМЕЛЯ – ІВАН ДРАЧ – Українська література – Література для дітей Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема, Застиг від холоду, ледь лапками він меле, Крилята задубілі не здійма І тихо й тоскно дивиться на мене. Беру його із затінку, кладу На щире сонце – в затишок осоння. Джмелями літаки собі гудуть, І джміль до них гуде собі спросоння. Я потім забуваю про джмеля. А […]...
- ІВАН ДРАЧ (Нар. 1936 p.) ІВАН ДРАЧ Додаткова біографія П’ять літ минало майбутньому поетові в перший рік Великої Вітчизняної війни, а з Перемоги радів на дев’ятому – народився Іван Федорович 17 жовтня 1936p. в с. Теліжинці на Київщині. Після війни біографія І. Драча складалася в прискореному темпі: за десятиліття – до військової служби (1955 – 1958) – […]...
- Скорочено – ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА – ІВАН ДРАЧ ІВАН ДРАЧ Пролог Прологові передують два епіграфи: з поеми Т. Шевченка “Марія” та з української народної думи “Бідна вдова і три сини”. Таким чином епіграфи налаштовують на контраст між високим розумінням матері, оспіваним й освяченим у віках, і гіркою думою про нещасну долю матері, зрадженої синами. Саме поєднання цих думок і відображає зміст і суть […]...