СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА
СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст.
Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався в Київській академії, потім три роки в Московському університеті вивчав російську мову й набував учительську кваліфікацію. З 1797 р. викладав у Київській академії російське віршування, згодом – риторику та французьку мову. 1809 р. обраний префектом академії (це єдиний випадок в історії дореформеної академії, коли префектом обрано людину світську). Славився як один із найкращих академічних професорів.
М. Соколовський залишив після себе більш як 100 рукописних творів, написаних російською мовою з українізмами, більшість із яких ще не опублікована (рукописний збірник знаходиться в ЦНБ АН України). Серед них – церковні слова й промови, привітання високопоставленим особам, канти і хори, урочисті панегіристичні вірші на честь визначних подій чи осіб (на день ангела митрополита Єрофія, на прибуття до Києва імператора Павла І тощо), а також оди на честь відомих осіб – митрополита Г. Банулеско-Бодоні, московського митрополита П. Левшина, надгробні діалоги на смерть митрополитів С. Миславського та Є. Малицького. Ці твори написано в виразній російській класицистичній традиції, в епоху занепаду культурних форм давньої української літератури. Серед віршів збірника є досить цікава “Пісня однієї дівчини, що позбулася свого коханого” – виразний зразок любовної елегійної поезії. М. Соколовський вважається останнім поетом київської літературної школи в стінах Київської академії.
Літ.: Титов Ф. Киевская академия в период реформ. К, 1913. Вып III.
М. Шевчук
Related posts:
- ВІЗУАЛЬНА (ЗОРОВА) ПОЕЗІЯ СЬОГОДНІ. М. САРМА-СОКОЛОВСЬКИЙ “ДЗВІН ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ” 1. Характеризуючи дзвін колокола, М. Сарма-Соколовський зазначив, що він… А Велетенський. Б Історично правдивий. В Актуальний для сучасників. Г Невимовно гучний. 2. Поет у творі критично поставився… А До тих, хто не поважає історичне минуле рідного краю. Б Зневажає українські звичаї й обряди. В Знищував храми – святий дух України. Г Цурався рідної мови. 3. […]...
- НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ (р. нар. невід., Київ – 26.07.1741, Іркутськ) – культурно-освітній діяч, поет. 1721 р. закінчив повний курс Київської академії, після чого прийняв чернечий сан у Братському монастирі. У 1727-1728 рр. викладав в академії курс поетики під назвою “Bicollis Parnassus”. У квітні 1728 р. за указом Синоду був викликаний до Московської академії на посаду вчителя […]...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику “по Сампсону”, з 1762 – риторику й велику інструкцію. В грудні 1762 р. став префектом академії і викладачем філософії. Влітку […]...
- ЛИС МИКИТА – ІВАН ФРАНКО – Скринька казок українських письменників – ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Усі люблять казки: і маленькі, і дорослі. У казках багато вигадки, однак вони змушують читачів задуматися не лише над вчинками героїв, а й над своїми власними. Навчають, як жити, щоб у світі було більше розумного, красивого, доброго. Читаючи казки українських і зарубіжних письменників, намагайся знайти в них цікаві й корисні для себе думки. Завдання зі […]...
- Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
- МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ Казка в чотирьох картинах ДІЙОВІ ОСОБИ: Микита Кожум’яка. Гонець. Батько, він же Дід. Воєводи. Князь. Сини. Княгиня. Парубок. Князівна. Старий дід. Джура. Діти. Дівчина. Дівчинка. Посланець. Юрба. КАРТИНА ПЕРША Палати Князя. Дівчина Сумний наш Князь, сумний наш Князь, Лягли йому на чоло хмари, Неначе ждуть нас знов удари, Неначе знов орда знялась… Княгиня Ах, я […]...
- КОВАЛЬ МИКИТА – ПЛАТОН ВОРОНЬКО КОВАЛЬ МИКИТА Мій батько славний був коваль На все село, на кілька сіл. В його руках співала сталь, На сорочках блищала сіль. Кував підіски, лемеші, Варив поламані вали. В двадцятім році гармаші Гармату в кузні притягли, І комісар сказав: “Біда! Одна була на два полки…” У батька сила молода, В роботі все йому з руки. […]...
- ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН (р. нар. невід. -1704, Київ) – поет і освітній діяч. По закінченні Київської академії викладав у ній синтаксиму (1700 – 1701) й поетику (1702). Зберігся його курс поетики “Аполлонів кедр”, де містяться й цікаві поетичні твори, зокрема елегія “Купідон, або Крилатий Амур”, написана класичним елегійним дистихом згідно з теорією елегійної поезії, що викладалася […]...
- ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ (світське ім’я Іван Якимович, 11.06.1762, с. Біло – церківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 12.05.1823, Київ) – учений, письменник, церковний і освітній діяч. Навчався в Київській академії. Потім разом з батьком, якого призначили настоятелем російської церкви в Токаї, перебрався до Угорщини. Там продовжив навчання в пиярській школі. Навчався в Презбурзькій гімназії, цісарсько-королівській […]...
- Виразне читання в особах драми-казки Микита Кожум’яка. Виокремлення в ній найнапруженіших епізодів Мета: вчити визначати напружені епізоди драми-казки, закріпити поняття гіперболи; розвивати навички виразного читання драматичних творів, читання за ролями; виховувати вміння боротися і перемагати. Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок. Засоби навчання: підручник, ілюстрації до твору “Микита Кожум’яка”. Перебіг уроку І. Організаційний етап. _________________________________________________ _________________________________________________ II. Перевірка домашнього завдання. Інсценізація уривка твору Олександра Олеся […]...
- МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ (Скорочено) Казка в чотирьох картинах Дійові особи Микита Кожум’яка. Батько (він же Старий Кожум’яка, Дід). Княгиня. Князь. Джура. Князівна. Дівчина. Посланець. Гонець. Воєводи. Сини. Парубок. Дівчинка. Діти. Юрба. КАРТИНА ПЕРША Палати Князя. Дівчина. Сумний наш Князь, Сумний наш Князь, Лягли йому на чоло хмари, Неначе ждуть нас знов удари, Неначе знов орда знялась… Княгиня. Ах, […]...
- КОЗАЧИНСБКИЙ МАНУЇЛ (МИХАЙЛО) КОЗАЧИНСБКИЙ МАНУЇЛ (МИХАЙЛО) (1699, м. Ямпіль, тепер Вінницької обл. – 15.08.1755, м. Слуцьк, тепер Мінської обл., Білорусь) – представник раннього Просвітництва в Україні. Походив із сім’ї шляхтича. Закінчив Київську академію (1733). Разом з іншими магістрами-вихованцями Академії поїхав до Сербії на прохання сербського митрополита Вікентія Іовановича. Там одержав призначення в Карловську словено-латинську школу, працював у ній […]...
- УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 4. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ. “МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – НАШ НАЩАДОК І НАШ ГЕРОЙ”. НЕВЕЛИКИЙ ПИСЬМОВИЙ ТВІР-КАЗКА – Світ фантазії, мудрості (продовження) Мета: – навчати школярів висловлювати власні версії пригод Микити Кожум’яки; закріпити знання, які учні здобули на попередніх уроках; – розвивати творчу уяву, логічне мислення, фантазію, вміння грамотно викладати свої міркування, поєднуючи їх з фактичним матеріалом; – виховувати істинну любов до Батьківщини, прагнення присвятити своє життя Україні. Тип уроку: урок розвитку мовлення. Обладнання: підручник. Вітчизна – […]...
- ІВАН ФРАНКО “ЛИС МИКИТА” (уривок) – СКРИНЬКА КАЗОК УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ – ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ – IІ семестр Мета: дати учням поняття “авторські (літературні) казки”; вчити їх аналізувати зміст твору, давати характеристики героям; розвивати техніку читання; формувати вміння працювати в колективі та самостійно. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Гра “Тренуємо емоції” – Насупитись, як сердита людина, осіння хмара; – посміхнутись, як кіт на сонці, як саме сонечко; – позлитись, […]...
- Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного читання. Запровадилися у Візантії (Симеон Метафраст, IX ст.), а відтак у Болгарії (“Супрасльський збірник”, X ст.), згодом – у Київській […]...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст., на власний кошт збудував церкву Успенія у Львові, що досі зветься “Волоською”. П. Могила – вихованець Львівської братської школи, а […]...
- РУСИН ПАВЛО РУСИН ПАВЛО (бл. 1470, м. Кросно, Польща – 1517, м. Сонч, Польща – польсько-український гуманіст, ново-латинський поет, видавець. Гіпотетично був німцем за походженням. Свої твори підписував як “Павло Русин з Кросна”, так його називати й сучасники. Це доводить українську, на той час іще регіональну, самосвідомість поета. На цій підставі доцільно вважати його творчість належною до […]...
- Значення імені Микита. Походження і таємниця імені Значення імені Микита – переможець. Ім’я грецького походження. Хлопчик Микита чарівний і добродушний. При цьому він цілеспрямований, наполегливий і знає собі ціну. У школі вчиться непогано. Вибирає мету і йде до неї, не звертаючи. Не визнає тиску і примусу. Чутливий і легкоранім. Характер батьківський, хоча зовні частіше схожий на матір. Микита в будь-якому віці погано […]...
- ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ (30.07.1695, с. Березань, тепер смт. Баришівського р-ну Київської обл. – р. см. невід.) – письменник першої половини XVIII ст. Син березанського сотника. Навчався спочатку у місцевій школі, потім у Київській академії, яку не закінчив. З 1710 р. мандрував по Україні та Білорусі. Свої мандри описав у автобіографічному творі, що є одним з найкращих […]...
- Прихований богатир (Олександр Олесь “Микита Кожум’яка”) – Зразок твору – ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 5 КЛАС Люди часто судять про інших, спираючись на своє перше враження. Але не завжди такі міркування виявляються правильними. Багато людей пізніше змінюють свою думку, бачачи чемність та хоробрість, яких не помічали раніше. Знаю одного героя, про якого перша думка також була несправедливою. Микита Кожум’яка – людина, про яку одразу не скажеш, що вона дужа та розумна. […]...
- Київські глаголичні листки “Київські глаголичні листки” – одна з найдавніших києво-руських писемних пам’яток, що датується X ст., написана глаголицею – первісним слов’янським алфавітом, створеним у IX ст. Пам’ятка складається із семи пергаментних аркушів. Включає апостольські читання, молитву до Св. Марії, зібрання західнохристиянських мес – місал (книга текстів для проведення меси), а також пісень, благословень, молитов на всі дні […]...
- ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 19.05.1754, Київ) – культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст. По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки), синаксиму (1737- 1738), риторику. З грудня 1740 р. – академічний екзаменатор, з 29 січня 1741 р. – ігумен, а згодом […]...
- МАКСИМОВИЧ ІВАН МАКСИМОВИЧ ІВАН (грудень 1651, Ніжин – 10.06.1715, Тобольськ) – культурно-освітній діяч і поет. Був старшим сином шляхтича Максима Васильківського. По закінченні Київської академії (1669) прийняв чернечий сан і залишився в ній викладачем, очевидно, поетики чи риторики. 1680 р. став ієромонахом Києво-Печерської лаври. У 1685- 1690 рр. був проповідником і одночасно (до 1696 р.) намісником підпорядкованого […]...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
- ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН (псевд і крипт. – К. Д. Думитрашков, К. Д. Копитько, К. Д., К. Д. м. т. р. ш. ко; 1814, м. Золотоноша, тепер Черкаської обл. – 07.05.1886, Київ) – письменник. Народився в сім’ї священика. Закінчив Київську духовну академію (1839). У 1839-1864 рр. – професор російської словесності Київської духовної семінарії, з 1870 р. – […]...
- ПЛАН – М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ – УКРАЇНА ТА її ІСТОРІЯ В ЛІТЕРАТУРІ – 7 клас Остап і Андрій: два брати, дві долі (порівняльна характеристика героїв) I. Діти старого козацького полковника. (Обидва жили вдома до того, як їх віддали навчатися до Києва. Мати любила більше меншого, а Тарас виділяв Остапа.) II. Навчання в київській академії. (В Остапа – впертість, наполегливість, вірність товаришам. В Андрія були спритність, хитрість, уміння викрутитись з будь-якої […]...
- ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН (світське ім’я Михайло, рр. нар. і см. невід.) – культурно-освітній діяч, письменник, одна з найвизначніших постатей літератури українського бароко. Навчався, очевидно, в Київській академії, з 1735 р. викладав у ній синтаксиму, в 1736- 1737 рр. – поетику. Залишив після себе знаменитий курс поетики “Сад поетичний”, що вважається класичним зразком барокової поетики, де риси […]...
- ЛУКОМСЬКИЙ СТЕПАН ЛУКОМСЬКИЙ СТЕПАН (1701, Умань – між 1770 – 1779, Прилуки) – історик і хроніст. Походив з давнього козацького роду. Навчався в Київській академії. По закінченні її (1722) ходив в чужоземні краї, аби продовжити освіту, але через хворобу змушений був залишитися в Польщі. Через православну віру та українське походження не зміг там дістати належної освіти. 1726 […]...
- ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ (псєвд. – Плака, Альбов, Василій Київський; 1701, Київ – 07.10.1747, Київ) – мандрівник, вчений – орієнталіст, письменник. Син дрібного крамаря. У 1715 – 1723 рр. навчався в Київській академії. Влітку 1723 р. вирушив до Львова, наступного року помандрував до Італії. Пройшов пішки через Словаччину, Угорщину, Австрію, побував у багатьох містах Італії, описав їх […]...
- Літопис Літопис – пам’ятка історичної прози Київської Русі та козацької доби. Розповідь часто починалася словами “В літо…” – с звідси назва жанру. Л. мали такі різновиди: щорічна хроніка та власне літописні оповідання, що мають відповідну літературну обробку. Л. – інтеграційний жанр, що поєднує в собі і легенду, і вояцьку повість, і житіє святого, і розмаїті документи […]...
- ДРАМАТУРГІЯ. ШКІЛЬНА ДРАМА “ВЛАДИМИР” Ф. ПРОКОПОВИЧА. ВЕРТЕП ЯК ВИД ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ДІЙСТВА 1. Драматичний твір, у якому найбільше збережено структуру мораліте. А Ф. Прокопович “Володимир”. Б Г. Кониський “Воскресеніє мертвих”. В “Милість Божа” невідомого автора. Г М. Довгалевський “Комическое дєйствіє”. 2. Жанр драматургії давньої української літератури, у творі якого інсценізувалося народження, смерть і воскресіння Христа. А Історична драма. Б Міракль. В Містерія. Г Мораліте. 3. Для міракля […]...
- ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ – термін – поняття – визначення “ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ”– визначна пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, літописне зведення, складене у Києві на початку XII ст. Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них – Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції “Повісті временних літ”: 1-а […]...
- “Повість минулих літ” – найдавніший літопис нашого народу – твір з української літератури На уроці української літератури я познайомився з “Повістю минулих літ” -‘ величним твором про минуле нашого народу часів Київської Русі. Читаючи фрагменти з цього літопису, я мимоволі уявляв собі Нестора-літописця, який створював цей твір, схилившись над папером, осяяний світлом свічки… Події, зображені в літописі, відбулися дуже-дуже давно, можливо, тому вони оповиті такою загадковістю і сприймаються […]...
- Лазар Баранович (1620 – 1693) Лазар Баранович Преосвященний Лазар (Баранович), архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський (1620 – 1693) Біографія Народився в 1620 р. в Україні. Навчався в школі Київського Братського Богоявленського монастиря. Остаточну освіту отримав у польських колегіях. На початку 40-х років XVII сторіччя був наставником у Київській академії. З 1650 р. – ректор Київської колегії (академії) й […]...
- ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ – перше повне видання всіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою. Це віщання здійснене 1581 р. в Острозькій друкарні заходами мецената української культури князя Костянтина Острозького. З метою підготовки повного й точного видання Біблії, якою могли б користуватися не лише українці, а й сусідні слов’янські народи, до багатьох країн були надіслані гінці. Доставлені до […]...
- Історично-мемуарна література – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Літописання було характерне для літератури періоду Київської Русі. Цей вид творчості розвивався й пізніше, зокрема в добу Хмельниччини – героїчний час у житті українського народу. Козацькі літописи – це твори, у яких подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологічній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. Козацькі літописи належать до історично-мемуарної прози – творів, […]...
- Теми наукових робіт – Додатки 1. Міфопоетична парадигма образності у “Повісті минулих літ”. 2. Літературна творчість в осмисленні давніх українських авторів. 3. Самоусвідомлення творчої особистості у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 4. Повчальна проза в українській літературі доби Київської Русі. 5. Апокрифічний компонент у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 6. Художній хронотоп “Повісті минулих літ”. 7. Художній хронотоп Київського літопису. […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- КИПРІЯН КИПРІЯН (бл. 1330, Тирново – 16.09.1406, Москва) – болгарський, український і російський письменник, церковний і культурний діяч, представник агіографічної прози другої половини XIV – початку XV ст. Кипріян здобув прекрасну освіту в Болгарії, Константинополі та на Афоні. Р. потрапляє в Україну, де в грудні 1375 р. висвятився на митрополита київського і литовського й відразу ж […]...