Соціально-прогресивна Пенсіонарія – Володимир Мартинюк
(колишня Україна)
2004 рік – 5 рік нової Пенсіоністичної ери. Вся Пенсіонарія (колишня Україна) готується урочисто зустріти ювілейну 5-ту річницю Великої Соціально-Прогресивної Пенсіоністичної революції, внаслідок якої у колишній Україні був повалений злочинний антипенсіоністський буржуазно – реакційний режим, і до влади нарешті прийшов авангард світового пенсіонаріату – пенсіонери України.
Рівно пять років тому, у ці буремні листопадові дні, пенсійно-свідомі пенсіонери України під проводом полум’яного вождя і друга всіх пенсіонерів – Наталії Ураганенко заблокували злітно-посадкові смуги міжнародно-буржуазного аеропорту Бориспіль і не дали змоги приземлитися урядовому літаку, яким поверталися з переговорів з Міжнародним Валютним Фондом новообраний президент Втікаченко, голова уряду Прем’єрченко, новопризначений голова Нацбанку Бражкін та решта міністрів, голів Держкомітетів та обласних адміністрацій.
Героїчні пенсіонери не підалися на провокаційні радіограми з борту урядового літака про ніби то позичені у МВФ 500 млн. долларів для виплати пенсій. Покружлявши над аеродромом літак полетів геть з України. Слава богу, у Швейцарії саме починалася щорічна Міжнародна конференція ООН з приводу вирішення проблем розумово відсталих індивідів у економічно відсталих державах. Українська делегація повним складом прийняла участь в роботі конференції, яка тривала кілька місяців і запамяталася всім іноземцям полумяними тостами та високою активністю українських учасників в часі фуршетів.
А тим часом в Україні ніхто нічого не знав, оскільки радіо та телебачення не наважувалося давати повідомлення без розпорядження міністра інформації, який власне був на злощасному літаку. Пенсіонери, окрилені успішним прогнанням урядового літака, і наповнені справедливим гнівом та обуренням, подалися до Президентської адміністрації та Кабміну. Вони штурмом взяли вказані установи, поки міліція і Національна гвардія чекали вказівок від відсутніх міністрів внутрішніх справ та оборони. Поламавши буржуазні факси і компютери та вигнавши на вулицю всіх чиновників непенсійного віку, революційні пенсіонери (ревпенси) зробили те саме у Нацбанку, Маріїнському палаці та інших буржуазно-кримінальних установах. Найпростіше було з Верховною Радою, у якій вже на той час переважали прихильники ідеології соціально-прогресивного пенсіонізму. Для того щоб позривати значки та відібрати депутатські посвідчення у злісних антипенсійно-буржуазних депутатів, вистачило всього-навсього двох пенсійно-свідомих бабусь на вході Верховної Ради з повязками революційно-пенсійного комітету (ревпенскому) на руках.
На вечірньому засіданні Верховної Ради було урочисто проголошено про ліквідацію злочинного антинародного режиму і проголошення замість антипенсійно-буржуазної України нової Соціально-Прогресивної Пенсійної Пенсіонарії. ( скорочено СППП). Головою нової держави було одноголосно обрано полумяного борця за ідеали пенсіонізму Наталію Ураганенко. Першими ж декретами прогресивно-пенсійного уряду було ліквідовано Національний банк, міністерства та інші антипенсійні установи. Пенсіонерам колишньої України було дозволено розбирати споруди цих установ на будматеріали для побудови садово-дачних будиночків. Першим, пенсіонери і примкнулі до них особи, чомусь розібрали підвали Національного банку. Зараз на його місці знаходиться, вимощена бруківкою, центральна площа імені Великої Листопадової Соціально-Прогресивної Революції, яку увінчує величний монумент великого друга і вождя світового пенсіонаріату, основоположника всеперемагаючого вчення соціально-прогресивного пенсіонізму – Н. Ураганенко.
Виконання функцій ліквідованих установ та міністерств було покладено на Пенсійний Фонд. Це дало можливість використати вивільнені кошти для всебічного задоволення потреб пенсіонерів. Було відмінено буржуазно-антипенсійну Конституцію та інше антипенсійне законодавство. Вся влада на місцях була передана революційно-пенсійним комітетам (ревпенскомам)
Вперше в світовій історії, функції Конституції та законодавства, були покладені на статут Пенсійного Фонду, особисто виправлений та переписаний рукою Н. Ураганенко. У першому абзаці цього історичного документу урочисто проголошено, що всяка бізнесова, торгівельна, промислова та інша діяльність є принципово шкідливою для інтересів пенсіонеріату, а тому дозволяється лише у виняткових випадках, після оформлення відповідних ліцензій, дозволів, справок та рішеннь пенсійного суду і прокуратури.
Вся влада у новій державі була зосереджена у Політбюро Політичної Ради Пенсійного фонду, яке з властивою їй відповідальністю і принциповістю, згодилася особисто направляти і очолювати Н. Ураганенко. Задля економії коштів на потреби Пенсійного Фонду були відмінені марнотратні буржуазні вибори. На Всенародних Великих зборах Пенсійного фонду було одноголосно прийнято історичне рішення доручити Н. Ураганенко власноручно призначати та увільняти депутатів усіх рівнів та інших посадових осіб.
З метою всебічної економії пенсійних коштів було вирішено збирати Верховну Раду лише раз у рік для участі у святковому параді з нагоди річниці Великої Соціально-прогресивної Пенсійної революції. Тоді ж, для підвищення ефективності державного керівництва і для посилення мобілізації коштів у Пенсійний Фонд було введено посаду Верховного Пенсіонариссимуса, яку по праву посіла Н. Ураганенко.
Під мудрим керівництвом Верховного Пенсіонариссимуса розпочався справжній розквіт економіки, науки та культури. Всі заводи і фабрики були проголошені власністю пенсійних колективів. Збанкрутілі фермерські господарства та КСП були перетворені у процвітаючі Пенсійно-соціальні господарства (пенсоцгоспи). Відмова від використання екологічно шкідливих тракторів та комбайнів дозволила раз і назавжди вирішити проблему паливно-мастильних матеріалів. Розцвіли всі форми і види власності, – всім, навіть буржуазним підприємцям було гарантовано повну свободу діяльності за умови оформлення абсолютно всіх дозволів та ліцензій і перечислення всіх прибутків і доходів у Пенсійний Фонд. Для контролю за малосвідомими буржуями і попередження можливого антипенсійного саботажу у кожну фірму були призначені пенсіонери з числа відставників силових відомств.
Для всебічного соціально-прогресивного виховання підростаючого покоління та підготовки гідної пенсійно-революційної зміни було засновано ряд дитячих і молодіжних організацій. Найстарші були зорганізовані у Пенсійну спілку Молоді ( пенсомол ). Молодших обєднали у Всепенсіонарську революційно-пенсійну дитячу організацію (скорочено ревпенсики). Ще молодших, щороку перед памятнком Верховному Пенсіонариссимуссу, урочисто приймали у юні пенсята і вручали значки з дитячим портретом Н. Ураганенко. Пенсомольці допомагали ревпенсам виявляти і знешкоджувати антипенсійні елементи, працювали на ударних пенсійних будовах та у сфері революційно-сексуального обслуговування ветеранів революційно-пенсійного руху (ревпенсів). Ревпенсики збирали для поповнення Пенсійного Фонду порожні пляшки і лом кольорових металів та виявляли факти незаконного зайняття городньою та господарською діяльністю. Юним пенсятам було доручено збирати макулатуру для тієї ж мети і слідкувати аби безпритульні не нюхали клей “Момент” невітчизняного виробництва. Щоб усі вони не надто набридали у весняно-літній період пенсіонерам, їх на цей час вивозили у пенсоцгоспи, де вони допомагали вирощували суттеві добавки до пенсійного столу.
Завдяки мудрому рішенню Політбюро Пенсійного фонду про трудове перевиховання колишніх членів мафіозно – рекетирських угруповуваннь, шляхом залучення їх до роботи по мобілізації коштів у Пенсійний Фонд, було раз і назавжди покінчено з організованою злочинністю. Вказані члени, маючи в основі здорову соціальну-прогресивну пенсійну свідомість, самовіддано трудяться зараз на довірених їм напрямках та викорінюють окремі елементи антипенсійно-буржуазно жлобства, які подекуди ще мають місце в суспільстві. У звязку з повним викоріненням злочинності, добровільним пенсійним дружинам охорони порядку залишається лише слідкувати за дотримання правил мертвого часу ( з 12 до 15 години дня ), відбою – 21.00, та недопущенням порушення встановленої форми одягу окремими малосвідомими непенсійними елементами.
З метою викорінення пияцтва і наркоманії було заборонено пити і ширятися продукцією невітчизняного виробництва. Для кращого контролю за надходження у Фонд, виробництво і реалізація цієї продукції було доручена виключно уповноваженим установам Пенсійного Фонду. Горілка “Пенсійна” на розлив і в пляшках, реалізується під пильним наглядом досвідчених пенсіонерів в мережі закладів “ПийПенс”, а реалізація більш сильних засобів успішно здійснюється у мережі “МакПенс”, яка створена на базі колишнього імперіалістичного “МакДоналдса”. Це дозволило створити додаткове джерело коштів для покращення життя пенсіонерів. Покращення добробуту пенсіонерів дозволило нарешті покінчити з язвою вуличного жебрацтва. Жебраки були зібрані з вулиць, посаджені у вантажівки і під спів пенсійно революційних – пісень відправлені у пенсоцгоспи, де вони зараз, незважаючи на несприятливі погодні умови та підступи світового імперіалізму, вирощують високі урожаї маку, коноплі та інших культур. Також Політбюро Пенсійного Фонду прийняло геніальне рішення про направлення тимчасово безробітного контингенту населення на добровільно – соціальні роботи у дружні країни – Ірак, Лівію та Малосербію з перечисленням всієї їхньої зарплати у Пенсійний Фонд.
Слід сказати що поповнення Пенсійного Фонду надалі залишалося одною із основних турбот Верховного Пенсіонаріссимуса та його вірних соратників Мурченка і Чаркопеєва. Прогресивно-пенсійні маси з ентузіазмом сприйняли мудре рішення про накладенню обовякових зборів до Пенсійного Фонду на власників окулярів, галстуків, вусів та борід. Геніальне рішення про щорічну конфіскацію і поновну продажу автомобілів, велосипедів та гужового траспорту попереднім власникам схвилювало всю світову пенсійно-прогресивну громадськість. Цей передовий досвід був негайно впроваджений у дружніх до Пенсіонарії (колишньої України) Іраку, Лівії та Малосербії. Ще одним позитивним наслідком цього заходу стала втеча з країни представників концерну ДЕУ. Ці, воістину найнахабніші представники іноземних інвесторів, були останніми, яких ніяк не вдавалося вижити із країни. Під приводом виробництва трьохколісного педального засобу для пенсіонерів (педо-пенсомобіль “Зазда”) вони всіляко затягували свою присутність у Пенсіонарії (колишній Україні). Однак, врешті решт і вони, перевдівшись у жіночий одяг, під покровом ночі таємно переплили ріку Західний Буг і покинули Пенсіонарію.
Одночасно з ліквідацією Національного банку було оголошено нечинною антипенсійно-реакційну грошову одиницю гривню. Замість неї була пущена в обіг Пенсійна Талоно-купонна Картка Політичної Ради Пенсійного Фонду якою в пропорції 100 на гривню були замінені антинародні грошові знаки. Таким чином, раз і назавжди, було вирішено проблему браку обігової грошової маси в державі. Для нових грошей встановили скорочену назву “пенус”. Буква “у” була впроваджена аби підкреслити принципову відмінність нових грошей від буржуазно-антипенсійної англійської монети “пенс”.Слід сказати, що абсолютно всі необхідні товари – сіль, кусок господарського мила та пляшку горілки “Пенсійна”, пенсіонери отримували безплатно раз у місяць при пред’явленні пенсійного посвідчення. Тому свої пенуси вони майже не тратили, і часто, в пориві високої свідомості віддавали їх назад у Пенсійний Фонд. Через це вираз “вдарити пенусом” нікого вже не лякав і поступово перетворився у жартівливо – ласкаве звертання заслужених ревпенсів до юних пенсомолок.
Одними з перших були ліквідовані буржуазні банки, як особливо злісні реакційно-антипенсійні інституції. Виключення зробили лише для колишнього банку “Бабайль”за його виняткові заслуги у піднятті соціально-прогресивної революційно-пенсійної свідомості пенсіонерських мас шляхом систематичних затримок і невиплат їхніх пенсій. Зараз цей банк називається “Всенародним Пенсійно-поштовим Соціально-прогресивним Банком.” Кожен пенсіонер тепер має право вкладати в нього скільки завгодно своїх пенусів і тримати їх там так довго, наскільки захочеться.
Видатні успіхи, досягенні у справі всемірного наповнення Пенсійного Фонду та всебічного покращення життя пенсіонерів дозволили врешті решт відмовитися від ганебного пережитку попереднього антипенсійно-реакційного режиму, принизливої для кожного свідомого пенсіонера процедури виплати пенсій,. Неможливо описати збудження та ентузіазм, які охопили Пенсіонарію (колишню Україну ) при звістці про повну і остаточну відміну виплати пенсій.
Справжне відродження зазнала система охорони здоров’я пенсіонерів та подовження їх соціально – прогресивного пенсійного віку. Вчені Пенсіоністичної Академії Наук, опираючись на безсмертні ідеї соціально-прогресивного пенсіонізму, своєчасно виявили згубний вплив на організм пенсіонерів сиру, масла, сала і мяса. Це дозволили вчасно заборонити вживання цих отруйних для пенсіонерів речовин і, з огляду на зумовлене цим масове покращення здоровя пенсіонерів, суттєво зменшити видатки на медицину. Ці ж учені розробили взамін згаданих реакційно-буржуазних продуктів новітній продукт харчування вітчизняного виробництва-масло “Пенсійне” яке виготовляється на основі лікувальних грязей Дніпро-Бузького лиману та деяких інших складників, які не можна розголошувати з огляду на державну таємницю. Натхненні ідеями Великої Соціально-Пенсійної Революції та особисто Верховного Пенсіонаріуса наші вчені розвінчали реакційно – антисоціальні вигадки міжнародних імперіалістів про нібито шкідливість чорнобильської радіації. Відтепер кожен пенсіонер і прирівняний до нього безробітний має право щорічно оздоровлюватися на території Чорнобильської зони та підвищувити свій соціально-пенсійний тонус під час екскурсій по Саркофагу.
До речі про долю вигнаного у свій час буржуазно-переродженського уряду та президента колишньої України. Опісля закінчення всіх можливих міжнародних конференцій, на яких їх ще приймали, президент Втікаченко та голова уряду Прем’єрченко поділили між собою останній транш МВФ у пропорції 3 до 1. За ці гроші колишній президент купив контрольний пакет відомої фірми “Жан Мойдодир”, з якою його поєднували старі ділові стосунки. Зараз він, використовуючи свій український досвід, успішно просуває продукцію фірми на ринки слаборозвинутих країн. Голова уряду за свої гроші купив готель із стриптиз-баром і бейсбольну команду. Колишній міністр внутрішніх справ влаштувався вишибалою у цьому готелі. Колишній голова Нацбанку Бражкін допомагає молодим державам Африки розбудовувати національні фінансові системи. Нещодавно уряд республіки “Пустеля моржової кості” нагородив Бражкіна найвищою відзнакою країни – орденом “Золотого осла” за те, що він допоміг їм позбутися своєї національної одиниці і запровадити в обіг доллари США. Менш повезло колишньому міністру оборони. Після спроби вчинити військовий переворот у тій же республіці, був змушений тікати у пустиню де місцеві кочівники заставили його прийняти іслам і одружитися на трьох негритянках.
Але повернемся у столицю Соціально – Прогресивної Пенсіонарії (колишньої України). На головній площі, що закладена на місці колишнього Національного Банку все готове до проведення торжеств. В центрі площі гордо височить памятник Верховному Пенсіонариссимусу, Генеральному секретарю Політбюро Політради Пенсійного Фонду Соціально-Прогресивної Пенсіонарії – Н. Ураганенко. Полумяна Пенсіонарія – так любовно називають її друзі і соратники. Вона зображена верхи на коні, тримаючи в одній руці статут Пенсійного Фонду і автомат Калашникова у другій. За трибуною змонтоване грандіозне монументальне панно – “Верховний Пенсіонариссимус обдумує способи поповнення пенсійного фонду за рахунок плати за право прольоту буржуазних космічних апаратів над територією Пенсіонарії”. Всі згадані високохудожні твори виконані у стилі соціально-пенсійного культурного ренесансу ( скорочено соцпенскульту).
На трибуну піднімаються Н. Ураганенко, її вірні соратники Мурченко і Чаркопеєв, члени і кандидати у члени Політбюро Пенсійного Фонду, ветерани пенсійно-революційного руху, діячі соцпенскульту. Серед останніх помітні знайомі обличчя колишніх рухівських письменників, яким за своєчасне і щире розкаяння була надана можливість натхненно творити у стилі соцпенскульту. Через усю трибуну тягнеться величезний лозунг – “Пенсіонери – квіти життя, ми будемо любити вас до вашої смертї!”.
І ось на площу, стрункими шеренгами, несучи лозунг “Хай живе блок пенсіонерів та безробітних!” вступають, овіяні бессмертною славою, довічні депутати колишньої Верховної Ради. Опісля них на площу виходить, озброєний тухлими яйцями, свистками і порожніми кастрюлями, полк пенсіонерів спеціального призначення. Він готовий у будь який момент виконати найскладніші бойові завдання поставлені Політбюро Політради Пенсійного Фонду і особисто Верховним Пенсіонариссимусом.
Наступною на площу втягують, запряжену двома шестисотими мерседесами, гордість Сил Пенсійної Оборони – здоровенну пенсійно-балістичну ракету останньої модифікації “Ураган-Н”.Вздовж довжелезного корпусу напис :”За торжество пенсіонізму у всьму світі!” Цією ракетою погрожують імперіалістичним силам, коли Міжнародний Валютний Фонд затримує черговий транш кредитів. Хоча й ворожа розвідка вже виявила що ракета насправді виготовлена з фанери і порожня всередени, гроші все таки справно платять аби не лякати імперіалістичну громадськість…
Через площу проходить полк швидкісної мобілізації коштів до Пенсійного Фонду. Він сформований з колишніх рекетирів, податкових інспекторів, працівників пожежної охорони, санітарної інспекції та товариства охорони прав споживачів. Ось вони вони ідуть, радісно усміхаючись, помахуючи ланцюгами, кастетами і податковими накладними. Громовим трьохкратним “В кайф, в кайф, в кайф!” відповідають вони на привітання Верховного Пенсіонариссимуса.
Лише зараз достойно оцінені їхні таланти і досягнення у самовідданій боротьбі з реакційно буржуазним – бізнесом у часи прогнилого режиму. Будь яка підприємницька діяльність буде негайно виявлена і знищена завдяки бойовій виучці та високій соціально-прогресивній свідомості цих героїв.
“Все краще – пенсіонерам” – з цим лозунгом на площу виходять святково оформлені колони пенсомольців, ревпенсиків та юних пенсят, що саме прибули з літньо-осінніх робіт у пенсоцгоспах. Вони співають революційно-пенсійні пісні та радісно вітають лідерів країни та Пенсійного фонду, що стоять на трибунах.
Не буду повністю описувати парад і демонстрацію пенсіонерів, оскільки це все буде протягом місяця транслюватися на обидвох каналах Пенсійно-соціального телебачення (пенсоцбачення).
Дещо про автора – Володимир Мартинюк, кореспондент газети “Пенсійний Клич”, член пенсомолу з листопада 1999 року, під час прогресивно-соціальної пенсійної революції керував штурмом Центрального гастроному на Хрещатику. Займав відповідальні пенсомольські посади. За написання праці -“Пролетаріат та шаріат як предвісники сучасного пенсіонізму” відзначений великим тюбиком клею “Момент” вітчизняного виробництва.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)