Соціально-біологічні проблеми здоров’я і хвороби
Соціальне і біологічне здоров’я – найважливіші цінності в новому тисячолітті, від успішного захисту яких залежить доля земної цивілізації. Тим часом сучасна медицина, покликана всебічно вирішувати цю проблему, приділяє їй досить незначна увага, зосередившись на лікуванні хвороб. Звучав в сучасних медичних науках тезу про необхідність попередження хвороб, по-перше, часто має декларативний характер, а по-друге, навіть при його реалізації не вичерпує всіх аспектів проблеми здоров’я. Вона своїм корінням сягає в глибинні пласти соціально-біологічної взаємодії в житті людей, так як є необхідною умовою для вироблення науково обгрунтованих принципів і правил затвердження їх здорового способу життя.
Не вдаючись тут у спеціальний аналіз понять “здоров’я” і “хвороба” (про це вже чимало написано в наукової, філософської, але, перш за все, в медичній літературі), необхідно все ж зазначити, що пропоноване в даному підручнику їх широке тлумачення не зашкоджує специфіки звичайних уявлень простих людей про здоров’я та хвороби. За останні десятиліття помітно зросла кількість дипломованих представників офіційної медицини. У світі сьогодні їх число перевищує десятки мільйонів. Однак у цей же час нечувано зросла кількість екстрасенсів, чаклунів, ясновидців, шаманів, магів і т. д. Всі вони заявляють, що здатні вилікувати буквально від усіх хвороб. Цей феномен відображає певну соціальну потребу і незадоволеність офіційною системою охорони здоров’я та державних медичних установ.
Подібні процеси спостерігаються і на інших рівнях соціальнокультурного життя людей. Об’єктом масової діагностики хвороб та їх лікування виступають політичні, правові та інші державні інститути, діяльність засобів масової інформації та комунікацій, релігійних установ та низки інших культурних органів. Виникло неймовірне безліч “соціальних лікарів” – всіляких критиків, віщунів, прогнозистів, соціальних аналітиків і т. д. Всі вони змагаються один з одним у вірності їх рецептів в лікуванні соціальних виразок людства. До цього ж можна додати і армію професіоналів (політиків, правознавців, економістів, соціологів та ін.), В службові обов’язки яких входить виправлення і поліпшення функціонування органів влади.
У наш час різко зросла кількість соціально-економічних умов і культурно-політичних умов і факторів, що впливають як на здоров’я людей, так і на ймовірність виникнення нових, раніше невідомих хвороб. Причому серед соціально-культурних чинників, активно впливають на людину, особливе місце займає сформований спосіб життя людей, який охоплює практично всю область взаємодії людини з навколишнім природним і особливо соціально-культурним середовищем. Він залежить як від особистих якостей людини, так і від його суспільних умов, тобто визначається рівнем і якістю життя і діяльності, освіти та відпочинку людей, а також доступністю медичних послуг. Все це підвищує рівень розумною соціально-культурної адаптації та стійкості до біологічних і психогенним хвороботворним проявам.
Прискорення темпів соціально-економічного та культурно-політичного розвитку позначається на структурі захворюваності та смертності населення. У зв’язку з цим вже стало неможливо нехтувати значенням всіх соціальних факторів у патології людини. В повний голос про соціально-біологічної детермінації як самостійної медичної проблеми заговорило вітчизняну охорону здоров’я ще наприкінці позаминулого століття (В. Португалов, Ф. Ф. Ерісмана, ряд земських лікарів). Зниження захворюваності і смертності, практична ліквідація деяких форм інфекційних епідемічних хвороб в результаті широких соціальних перетворень у нашій країні в середині ХХ століття переконливо показали, що проблема соціально-біологічної детермінації здоров’я і хвороби повинне займати центральне місце в системі наукової та практичної медицини.
Чимале значення надається сьогодні самому факту вивчення ролі соціальних чинників у зміцненні психосоматичного здоров’я. Соціально-біологічна проблема знайшла саме безпосереднє відображення в найбільш впливових патологічних доктринах західної медицини: психосоматичної, “хвороб цивілізації”, “філософії подяки”. Проте у ряді теоретичних концепцій розглядається абстрактний внеисторический людина, затушовуються соціально-економічні сторони суспільних відносин. Тим самим значення соціальних умов в справі збереження і зміцнення здоров’я людини фактично принижується, і здебільшого їх облік набуває формальний характер.
Особливо помітна двостороння діалектичний зв’язок зовнішнього і внутрішнього середовищ людини в наш час – вік науково-технічної та науково-технологічної революцій. Перетворювальна діяльність людини в сучасну епоху набула планетарного масштабу. Людство встало перед обличчям таких глобальних проблем, як екологічна криза, урбанізація, демографічний вибух та ін. У цих умовах соціально-біологічна проблема як частина загальної проблеми “людина – суспільство – природа” придбала надзвичайну актуальність. Не вдаючись глибоко в аналіз всіх наслідків інтенсифікації суспільного життя в умовах науково-технічної революції (НТР), спробуємо систематизувати тільки ті її результати, які мають безпосереднє відношення до медичного аспекту соціально-біологічної проблеми.
Перша група явищ пов’язана з прямим впливом соціальних факторів на біологію людини. Науково-технічне і соціальний розвиток привели до якісної зміни змісту самого процесу біологічної адаптації людини до навколишнього середовища. Якщо в минулому характер патології детерміновану патогенними природними впливами, то в даний час він детермінується головним чином впливами, що йдуть від перетворень природи, що проводяться самою ж людиною (“штучна середовище проживання”). Протягом всієї багатовікової еволюції людина відчував вплив таких чинників, як гіпердинамії, тобто максимальна м’язова активність, загальне (калорійна недостатність) і специфічне (недостатність мікроелементів, вітамінів) недоїдання. Головну роль в детермінації багатьох захворювань тепер грають гіподинамія, переїдання, велика кількість інформації та психоемоційні перевантаження, відповідно.
Технічний прогрес викликав до життя масу нових факторів (хімічні речовини, різні види радіації та ін.), Перед якими людина як представник біологічного виду практично беззахисний. У нього немає еволюційно вироблених механізмів захисту від впливу тих факторів, з якими він раніше не зустрічався. Серйозні вимоги до адаптаційних можливостей людини пред’являє “екологічна експансія” людини, тобто освоєння ним несприятливих кліматичних зон, космічного простору, а в перспективі – дна світового океану. Перебудову зазнає і апарат психоемоційної адаптації. Тут особливого значення набувають моторизація сучасного виробництва та побуту, насичення життя технікою, шум, прискорення ритмів життя, різке збільшення числа міжособистісних контактів.
Суттєве значення для здоров’я населення має зміна способу життя. Роль цього фактора особливо чітко виявляється в дитячому і літньому віці. Зокрема, тривале перебування в штучному середовищі житла сприяє частих ангін, гострих респіраторних захворювань дітей, що може призвести до ревматизму, хронічним легеневим хворобам та ін. Не менш показово вплив малорухливого способу життя на здоров’я людей, особливо якщо обмеження м’язової активності відбулося різко, наприклад в результаті відходу на пенсію. Відомо, що службовці страждають інфарктом міокарда в 2-3 рази частіше, ніж особи, зайняті фізичною працею.
Деякі біологічні функції сучасної людини піддаються істотної перебудови під впливом різних соціальних факторів. За останні роки різко змінилася реактивність макроорганізму і вірулентність мікроорганізму внаслідок широкого і нерідко бездумного застосування антибіотиків! Отже, соціальний фактор через посередництво науково-технічних, фармакологічних, інструментальних засобів і т. п. впливає і перетворює деякі біологічні закономірності людського організму. Всі названі фактори в кінцевому рахунку визначають патоморфоз хвороб, тобто зміна їх тяжкості, симптоматики, характеру ускладнень; ведуть до зникнення одних і виникнення інших хвороб; різко змінюють характер захворюваності.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)