Соціальний контроль
Соціальний контроль – це система соціальної регуляції поведінки людей і підтримки громадського порядку; механізм соціальної регуляції, сукупність засобів і методів соціального впливу; соціальна практика використання засобів і методів соціального впливу.
Функції соціального контролю: охоронна; стабілізуюча (полягає у відтворенні пануючого типу соціальних відносин, соціальних структур); цільова.
Види соціального контролю
1) Зовнішній соціальний контроль являє собою сукупність форм, методів і дій, що гарантують дотримання соціальних норм поведінки. Виділяють два види зовнішнього контролю:
– Формальний контроль заснований на офіційному схваленні або засудженні; здійснюється органами державної влади, політичними і соціальними організаціями, системою освіти, засобами масової інформації та діє на території всієї країни, грунтуючись на законах, указах, постановах, наказах та інструкціях; спрямований на те, щоб змусити людей поважати закони і порядок за допомогою представників органів влади. До формального соціальному контролю може відноситися домінуюча в суспільстві ідеологія. Формальний контроль здійснюють такі інститути сучасного суспільства, як суди, освіта, армія, виробництво, засоби масової інформації, політичні партії, уряд.
– Неформальний контроль заснований на схвалення або засудження родичів, друзів, колег, знайомих, громадської думки, виражається через традиції, звичаї або засоби масової інформації. Агентами неформального соціального контролю виступають такі соціальні інститути, як сім’я, школа, релігія. Цей вид контролю особливо ефективний у малих соціальних групах.
2) Внутрішній соціальний контроль – самостійне регулювання індивідом свого соціального поведінки в суспільстві. Самоконтроль формується в процесі соціалізації індивіда і становлення соціально-психічних механізмів його внутрішньої саморегуляції. Основними елементами самоконтролю виступають свідомість, совість і воля.
Совість – здатність особистості самостійно формулювати власні моральні обов’язки і вимагати від себе їх виконання, виробляти самооцінку своїх дій і вчинків.
Воля – свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, виражене в умінні долати зовнішні і внутрішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків.
Виділяють: 1) непрямий соціальний контроль, заснований на ідентифікації з референтною законослухняною групою; 2) соціальний контроль, заснований на широкій доступності різноманітних способів досягнення цілей і задоволення потреб, альтернативних протиправним чи аморальним.
Соціальний контроль нерозривно пов’язаний з управлінням діями людей, соціальних зв’язків і соціальних систем. Внутрішніми контролерами є потреби, переконання, а зовнішніми – норми, цінності, а також накази і т. П.
Механізми соціального контролю:
психологічна підтримка конформной мотивації, рольової поведінки, статусу (материнська любов, підтримка друзів і колективу та ін.); звички, традиції, ритуали; масова молодіжна культура; ізоляція; відокремлення; реабілітація і т. п.
Соціальний контроль складається з двох елементів – соціальних норм і соціальних санкцій. Соціальні санкції – кошти заохочення і покарання, що стимулюють людей дотримуватися соціальні норми. Санкція визнається основним інструментом соціального контролю і являє собою стимул для дотримання норм.
Види санкцій:
А) Формальні, що накладалися державою або спеціально уповноваженими організаціями та особами
– Формальні позитивні санкції: публічне схвалення з боку влади, офіційних установ і організацій (урядові нагороди, державні премії, просування по службовій драбині, матеріальну винагороду і т. П.);
– Формальні негативні санкції: покарання, передбачені юридичними законами, нормативними актами, адміністративними інструкціями та приписами (штраф, пониження в посаді, звільнення, арешт, тюремне ув’язнення, позбавлення громадянських прав та ін.).
Б) Неформальні, виражені неофіційними особами
– Неформальні позитивні санкції – публічне схвалення з боку неформального оточення, т. Е. Батьків, друзів, колег, знайомих і т. Д. (Комплімент, дружня похвала, доброзичливе розташування і т. П.);
– Неформальні негативні санкції – покарання, не передбачені правовою системою суспільства, але приємним товариством (зауваження, глузування, розрив дружніх відносин, несхвальний відгук та ін.).
Способи реалізації соціального контролю в групі і суспільстві:
– Через соціалізацію (соціалізація, формуючи наші бажання, переваги, звички і звичаї, є одним з основних факторів соціального контролю і встановлення порядку в суспільстві);
– Через груповий тиск (кожен індивід, будучи членом багатьох первинних груп, повинен розділяти певний мінімум прийнятих в даних групах культурних норм і поводитися належним чином, в іншому випадку можуть послідувати засудження і санкції з боку групи, починаючи від простих зауважень і закінчуючи вигнанням з даної первинної групи);
– Через примус (в ситуації, коли окремий індивід не бажає виконувати закони, нормативні регулятори, формалізовані процедури, група або суспільство вдається до примусу, щоб змусити його вчинити, як усі).
Залежно від застосовуваних санкцій методи контролю:
а) прямі: жорсткі (інструмент – політичні репресії) і м’які (інструмент – дію конституції і кримінального кодексу);
б) непрямі: жорсткі (інструмент – економічні санкції міжнародного співтовариства) і м’які (інструмент – засоби масової інформації);
в) в організаціях здійснюється контроль: загальний (якщо керівник дає підлеглому завдання і не контролює хід його виконання); детальний (такий контроль називають наглядом). Нагляд проводиться не тільки на мікрорівні, але і на макрорівні. На макрорівні суб’єктом, що здійснює нагляд, виступає держава (поліцейські ділянки, служба інформаторів, тюремні наглядачі, конвойні війська, суди, цензура).
Елементи соціального контролю: індивід; соціальна спільність (група, клас, суспільство); індивідуальне (контрольоване) дія; соціальне (контролююче) дію.
Загальна неузгодженість соціальної структури в області нормативно-ціннісних параметрів соціальної поведінки називається аномія. Термін “аномія” (ввів Е. Дюркгейм) означає: 1) стан суспільства, при якому для його членів втрачена значимість соціальних норм і приписів, і тому відносно висока частота відхиляється і саморазрушительного поведінки (аж до суїциду); 2) відсутність еталонів, стандартів порівняння з іншими людьми, що дозволяють оцінити своє соціальне становище і вибрати зразки поведінки, що залишає індивіда в “декласованим” стані, без почуття солідарності з конкретною групою; 3) невідповідність, розрив між універсальними цілями і очікуваннями, схвалюються в даному суспільстві, і соціально прийнятними, “санкціонованими” засобами їх досягнення, що в силу практичної недоступності для всіх цих цілей штовхає багатьох людей на незаконні шляхи їх досягнення. Аномія позначає будь-які види “порушень” в ціннісно-нормативній системі суспільства. В результаті аномії відсутність ефективних норм їх регуляції робить індивідів нещасними, веде до проявів девіантної поведінки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)