Соціальний інститут церкви

Церква в сучасному суспільстві

Церква є дуже важливою організацією і соціальним інститутом, який виступає в якості основного елемента соціології релігії, а також релігії як соціального інституту в сучасному суспільстві. Цінність релігії, значимість і роль церкви, її функціональні особливості розглядали такі дослідники, як М. Вебер, Е. Дюркгейм, які є не тільки основоположниками соціологічної науки, а й дослідниками, які внесли значний вклад у розробку теоретичних проблем соціології релігії.

Сучасна церква здатна регулювати і регламентувати економічні та інші відносини в різних сферах людського життя. Вона санкціонує певні погляди і правила, а також деякі форми діяльності, відносин та інститутів. Особливість полягає в тому, що церква надає їм якийсь “ореол святості”, відкидаючи при цьому грішників, які наважилися оступитися і відвернутися від релігійних норм і приписів.

Таким чином, релігійний фактор впливає на економічну, політичну і соціальну життя людини, його індивідуальне свідомість і міжособистісні відносини, накладає релігійні відносини на інші форми суспільних відносин.

Функції церкви

Функції церкви безпосередньо регламентуються функціями релігії як соціального інституту. Важливе значення у функціональному аспекті мають релігійне свідомість населення, а також наявність моральних та етичних правил, які впливають на світогляд людини.

Перша функція церкви як соціального інституту – регулятивна. Вона полягає в розробці та закріпленні основного зводу моральних і етичних правил. Ці правила виражені в уявленнях населення про праведне спосіб життя, і саме вони складають основу релігійної діяльності і відносин.

Друга функція – світоглядна. Вона полягає в тому, що церковна і релігійна діяльність націлена на організацію спеціальної і унікальної системи світогляду людини, а також визначає його світобачення і світовідчуття.

Третя функція церкви як соціального інституту – компенсаторна. Її сенс у тому, що саме релігія і конкретно церква здатні компенсувати людині почуття безпеки, захищеності, які були втрачені під впливом різних зовнішніх факторів і життєвих обставин. Проте, знаходячи ці відчуття в вірі, індивід починає контролювати своє життя і вибудовує її відповідно до релігіонимі приписами.

Четверта функція – інтегруюча, де виражена здатність релігії і церкви як соціального інституту об’єднати в своїх рамках всіх поплічників і прихильників на основі загального світогляду, віросповідання. Крім цього, спільність полягає в об’єктах поклоніння, ритуалах, культах, нормах поведінки.

Лише реалізуючи все це функції, причому не тільки на індивідуальному (особистісному) рівні, але ще і на рівні колективної свідомості, церква як соціальний інститут виступає в якості стійкої форми самоорганізації соціуму.

Людина вдається до віри і релігії, коли виявляється в безвихідній ситуації. Саме в церковній чи іншої релігійної організації, знаходячи однодумців, він перестає відчувати себе знесиленим і самотнім. У цьому виражається ще одна важлива функція – компенсаторська. Завдяки її реалізації відбувається зміна свідомості людини, а разом з цим змінюється і вся його життя.

Церква як соціальний інститут

Вплив релігії на суспільство здійснюється через її основні інститути. До них відносяться релігійні організації, релігійні об’єднання і, безумовно, один з важливих соціальних інститутів – церква.

Церква має низку основних ознак, які характеризують її як соціальний інститут. По-перше, це наявність системи професійного духовенства. Традиційно, воно формується по ієрархічній системі (патріарх, єпископ, священнослужителі, ченці та вірні парафіяни). Наприклад, християнська церква побудувала свою релігійну ієрархію по так званому “феодальному зразком”, який існує з перших століть і по наші дні, зазнавши мінімальні зміни.

По-друге, церква сьогодні виступає як юридична особа, яка володіє власністю (деякі архітектурні пам’ятники, храми, церкви і релігійні центри). Переважно саме ця власність становить економічну основу існування церкви як соціального інституту. Крім цього, церква відрізняється конкретної догматикою, а також системою детального культу, який наказаний в спеціальних документах (в якості основного виступає Біблія, Старий і Новий Заповіти і інші).

Структура соціального інституту церкви відрізняється складністю, а також організованим і оформленим взаємодією різних систем. Всі вони функціонують в різних областях, але основна мета – це формування соціальних організацій та установ, які будуть формування і регулювати світогляд великих верств населення.

У церкві є два типи систем: керуюча і керована системи. Керуюча система включає в себе групу організацій і співтовариств, які займаються пошуків, розробкою і збереженням важливої ​​релігійної інформації. До того ж, саме керуюча система координує релігійну діяльність і релігійні відносини, організовують контроль за поведінкою віруючих і застосовують санкції в разі недотримання основних правил і приписів.

Керована система включає в себе всю основну масу віруючих, яка є найчисельнішою і великої. Між обома системами існує система відносин, які відрізняються нормативної оформленістю і ієрархією. Відносини регулюються за допомогою спеціально розроблених норм, які містяться в різного роду статутах і положеннях про конфесійних та релігійні організації.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Соціальний інститут церкви