“Собор Паризької Богоматері” – аналіз
“Собор Паризької Богоматері” В Гюго – один із шедеврів класичної світової літератури. Цей твір – не тільки прославило автора, а й всю Францію. Воістину, книга “Собор Паризької Богоматері” – один із кращих творів французької літератури епохи романтизму.
Прекрасне і потворне, піднесене і нице, моральне і аморальне – все протиріччя так переплетені і виявляються пов’язаними в один вузол, що розрубати його немає можливості.
Як граціозна і прекрасна Есмеральда, яку так люто ненавидить затворница крихітній келії? І хто вона сама, ця затворница, люто трясеться при вигляді циган, як виявляється, колись викрали її немовляти, улюблену доньку?
А Есмеральда… в чому її сила? Невже і справді, вона чаклунка, і тому похмурий священик мучений настільки сильними суперечливими почуттями до неї – любов і ненависть одночасно. Що принесе Есмеральди її палке кохання до божественно прекрасного Фебу?
Квазімодо… Страшний, похмурий горбань, дзвонар собору… Він теж безнадійно закоханий в красуню-циганку. Він весь – таємниця, як і дівчина. Що спільного між ними? Яка таємниця доль пов’язує Квазімодо, Есмеральду, циган, затворницю? Що ж за дивні герої в цьому романі?
Есмеральда не тільки прекрасна, вона добра! Це вона зглянулася над Квазімодо, який знемагав у ганебного стовпа від спраги і спеки. І вона була єдиною з людей, хто протягнув руку допомоги нещасному жахливому, глухому горбаню… І це тоді, коли натовп знущається над ним, його називають дияволом, проголошують татом блазнів… Як жорстока натовп! Все це відбувається під час представлення містерії П’єра Гренуара. Містерія не знайшла відгуків в масах, маси дики і бездушні. Бездомним за волею долі виявляється і П’єр. І коли нічні жителі Чрева Парижа хотіли його повісити, Есмеральда врятувала і цього нещасного, оголосивши, що бере його в чоловіки, терміном на чотири роки. Ось воно прекрасне, благородне серце, запалює вогонь любові в душах людей. Як же її-то не любити? І за що ж можна ненавидіти? Так інтригуюче оповідання роману. Книга “Собор Паризької Богоматері” – книга цікава всім, незалежно від віку і статусу.
Любов і смерть, трагічність доль – про це Ви дізнаєтеся, читаючи книгу “Собор Паризької Богоматері”. Доля, неминучість, щастя, рок – і ці поняття затягнуті в тугий вузол, що не розв’язати, бо їх не розділити.
Тема щастя… так актуальна в усі часи. Актуальна вона і для героїв роману. З ким знайде своє щастя Есмеральда? Втішиться чи в своїй злобі затворница? Що ж буде зі священиком і з Квазімодо? А натовп? Чи зміниться обличчя цього натовпу? Чи змінить своє обличчя Париж?
Так, щастя насильно завоювати не можна. Неможливо його купити. Не можна змусити себе любити. Як же жити в цьому світі? Добрі справи винагороджуються, – упевнений автор роману. Плекати в своїх душах щедрість і безкорисливість, і вам воздасться. І як би не був жорстокий світ, – не впадайте у відчай. Закінчення роману трагічно, пафосно. Трагедія – вища форма мистецтва, – в цьому були переконані мудрі греки. Трагедія очищає душу В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” – книга-трагедія очищає душу. Читаючи роман Гюго, ми замислюємося про неминущі цінності, вчимося відчувати, розуміти, просто жити. Ким же і коли написано на стіні собору страшне, таємниче слово “РОК”?
“Собор Паризької Богоматері” книга, відгуки про яку наповнені почуттями і переживаннями багатьох людей прочитали роман в різні часи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)