Смерть

Коли місяць знову оживає і повертається і ми бачимо її, то закриваємо очі руками і звертаємося до неї:
– О місяць, там, у височині! Візьми моє обличчя! А мені дай своє обличчя! Ти повинна взяти моє обличчя до себе, туди! Дай мені твоє обличчя, з яким ти вмираєш і знову повертаєшся, щоб я міг походити на тебе. Адже там – радість, там у тебе – завжди радість! Ти казала колись, що і ми повинні повертатися, після того як помремо. Так було, поки заєць розсердив тебе.
Ось що зробив заєць. Він сказав, що не перестане плакати, тому що його мати не повернеться, бо мати померла назавжди. І він буде плакати по матері.
Місяць же сказала зайцю, щоб він перестав плакати, так як його мати не померла назавжди. Вона знову оживе і повернеться.

А заєць сказав, що він не замовкне, оскільки він знає, що його мати не оживе і не повернеться. Тому що вона померла назавжди. Місяць розсердилася, що заєць не погоджується з нею. І вона вдарила його кулаком і розсікла йому губу.
Місяць вигукнула:
– Тепер у тебе завжди буде такою рот, навіть коли ти станеш зайцем! У тебе завжди буде рубець на губі, і ти будеш скакати, тікаючи, і, петляючи, повертатися. Собаки будуть гнатися за тобою, будуть хапати тебе і кусати і рвати на частини, і ти помреш назавжди! І люди будуть вмирати, йдучи назавжди, через те, що ти не погодився зі мною, коли я говорила тобі, що твоя мати повернеться і ти не повинен оплакувати її.

Ти сказав мені, що твоя мати не оживе і не повернеться. Ось тому ти повинен назавжди стати зайцем, а люди повинні назавжди вмирати.

Заєць був людиною, але місяць прокляла його, сказавши, що він повинен назавжди перетворитися на зайця. І люди тепер вмирають і не повертаються, чи не оживають через те, що заєць колись відповідав так місяцеві: він сказав, що його мати не повернеться, не оживе.
Наші матері говорили, що заєць перш був людиною, а коли він вчинив так, місяць прокляла його. Вона сказала, що він назавжди повинен стати зайцем. Наші матері кажуть, що у зайця є людське м’ясо. Коли ми вбиваємо зайця і збираємося з’їсти його, то виймаємо це м’ясо, не їмо його – адже це людське м’ясо, це не м’ясо зайця. Воно залишилося у зайця з того часу, коли він був людиною. Наші матері не дозволяють нам є цей шматочок м’яса. Вони кажуть, що якщо ми його з’їмо, то з’явиться тяжкість в шлунку. І ось місяць сказала:

– Ви, люди, коли помрете, зникнете назавжди. Я думала, що дам вам радість. Адже я знала, що мати зайця не вмерла, а спить. Заєць же сказав, що мати не спить, а померла назовсім. Ось так все було, і я розсердилася. Адже я думала, що заєць погодиться зі мною: “Так, моя мати спить”.
І місяць сказала, що тепер заєць буде лежати на відкритому місці, і там його будуть кусати паразити. Заєць не повинен жити в чагарнику, він лежить не під деревами, а на відкритому місці. Потім він схоплюється, мчить і на бігу трясе головою, щоб струсити з себе паразитів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Смерть