“Слово про погибель Руської землі” як зразок пам’ятника давньоруської літератури
“Слово про погибель землі російської” – твір, який є яскравим прикладом давньоруської літератури. Для ранньої російської літератури було характерним реальне опис відбуваються історичних подій, в ній не було місця вигаданим героям і ситуацій. Автори не створювали штучно трагедій або гостросоціальних проблем, вони описували у своїх творах виключно реальні факти з життя держави і суспільства.
Історія створення
“Слово про погибель землі російської” було створено відразу після навали татаро – монгольського ярма на землі Русі і датується XIII століттям. На північно-східну частину держави вторглося військо Батия, відстоюючи свою землю, був героїчно убитий рідний брат князя Ярослава.
Твори являє собою своєрідний плач по ньому і суспільству в цілому, яке після його смерті було приречене на втрату свого колишнього величі. Історики вважають, що “Слово про погибель землі російської” є частиною життєпису Олександра Невського, не зберігся до наших днів.
Авторство твору залишається загадкою, проте за стилем, в якому воно створене і мовним прийомам, можна припускати, що його автором є житель Києва. Довгий час вважалося, що “Слово про погибель землі російської” було створено одним з воїнів війська Олександра Невського. Однак зараз існує версія, що автор це духовне обличчя, що займається літописом.
Зміст “Слова про погибель Руської землі”
Твір починається з опису Русі як могутньої держави, яка не має рівних світових держав щодо культурному та економічному розвитку. Цим автор дає зрозуміти нам, що Русь це, перш за все ласий жаданий об’єкт для іноземних загарбників.
Що дійшла до нас перша частина твору оповідає про те, які прикрощі та страждання випали на долю людей і всієї держави в часи батиевщіни. Особливу увагу в літературній пам’ятці приділяється також опису Володимира Мономаха, як мудрого політичного діяча і сміливого полководця, перед яким тремтіли всі народи, включаючи Візантію.
Могутність Мономаха вельми пріукрашено автором, так як історичні джерела не говорять про незаперечне велич князя: він був швидше дипломатом, ніж політичним агресором, навідним страх.
Однак такий літературний прийом є досить характерним для давньоруської літератури і яскраво відображає менталітет нації по відношенню до правлячих особам. Згідно ідеї твору, пам’ять про минулі подвиги Мономаха повинна була вселяти надію князям, які боролися з монгольськими загарбниками.
За прикладом Володимира Мономаха послідував Олександр Невський, який описується автором як мудрий грізний полководець.
Пам’ятник давньоруської літератури
За своєю структурою та ідейному наповненню “Слово про погибель землі російської” дуже близько до ще одному твору давньоруської літератури – “Слову о полку Ігоря” .
Обидва твори є пам’ятками витоку російської літератури. Вони насичені в першу чергу почуттям національної свідомості, патріотизмом, захопленням військової доблесті свого народу і нетлінної вірою у відновлення своєї держави.
Це не тільки літературні твори, але ще й важливі історичні пам’ятки, завдяки яким можна вивчити як історію своєї держави, так і особливості зародження літературного процесу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)