Слово о полку Ігоревім – короткий аналіз

“Слово о полку Ігоревім”, “Сказання” або “Повість про похід Ігоря”, будучи найважливішим пам’ятником літератури XII століття, чудово тим, що це – єдиний до нас зразок світської давньоруської книжкової поезії. “Слово о полку Ігоревім” було відкрито в 1795 г, в одній старовинній рукопису (XV або XVI століття), у бібліотеці Мусіна-Пушкіна в Москві. У 1800 р з цього рукопису було зроблено друковане видання (неточне і з помилками), а для Катерини II ще раніше була знята копія. Старовинний оригінал згорів під час московському пожежі 1812 Відсутність першотвору висунуло питання про новітній походження і навіть підробленості цього пам’ятника, однак, цю викликала жвавий науковий аналіз проблему можна вважати тепер вирішеною на користь давнину і автентичності “Слова”.

Належачи до відомого й іншим народам типом дружинного епосу, “Слово о полку Ігоревім” має своею основою історична подія, занесене в літописі під 1 185 р.: нещасний похід Ігоря Святославича, князя новгород-сіверського, проти половців, що закінчилася повною поразкою росіян і взяттям в полон самого князя. Хто був автором цього поетичного сказання, залишається невідомим. Безсумнівно лише, що це була людина книжково освічений, з великим поетичним талантом, близько стояв до учасників події, яке він зображує у загальних рисах схоже з літописом. Але наскільки літописне оповідання спокійний, проста й коротка, настільки “Слово”, пройнятий високим, захоплюючим ліричним піднесенням, блищить картинним, художньою мовою і збагачене чудовими поетичними епізодами (плач Ярославни, дружини Ігоря, за чоловіком, що знаходиться в полоні).

Головна ідея, проникаюча весь твір, – ідея єдності Руської землі. Князівські міжусобиці, що ослабляють російську землю і провідні до розорення її ворогами, змушують поета гірко засмучуватися і нарікати; перемога над ворогами наповнює його душу гарячим захопленням. Літературний аналіз показує, що як натура поетична, автор “Слова о полку Ігоревім” не міг бути чужий свіжим ще в його час поганським уявленням і романтичному складу народних пісень. Але в той же час на його твір вплинули християнський світогляд, мову і поняття писемності. Всі ці елементи, відбившись на “Слові”, роблять цей пам’ятник, крім його загальновизнаних високих художніх достоїнств, надзвичайно цікавим у культурному, історичному та літературному сенсі.

“Слово о полку Ігоревім” написано прозою, в якій часто відчувається ритм; язик його у багатьох відношеннях близько стоїть до малоросійському наріччі. Поетичність сюжету “Слова”, гарячий тон викладу, краса окремих картин викликали кілька спроб перекласти його у віршах на сучасну мову. До кращих дослідам в цьому роді належать переклади: Гербеля, Максимовича (українською мовою), А. Майкова і Біцина (“Російський Вісник” 1874 р 2 кн.). Кращі видання “Слова о полку Ігоревім”: H. С. Тихонравова (1866) і Потебні (1878).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Слово о полку Ігоревім – короткий аналіз