Home ⇒ 👍Підручники ⇒ СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

АЯТ (араб, чудо, знамення) – закінчена сентенція, вірш сури Корану, який Мухаммед уважав чудом [с. 13]

БАСМАЛІ – традиційна, незмінна фраза-формула “В ім’‎я Аллаха Всемилостивого, Всемилосердного”, з якої починається кожна сура Корану. Вважається, іцо Б. має магічне значення, тому її виголошують, беручись до будь-якої справи, пишуть на початку книг, нею оздоблюють культові споруди та предмети, талісмани тощо. Епітет “всемилостивий” стосується тих, хто заслужив милосердя, а “всемилосердний” – навіть тих, хто милосердя не вартий, тобто грішників [с. 13].

БЕЙТ – двовірш у поезії народів Близького і Середнього Сходу (арабів, іранців, таджиків, турків та ін.). Б. виражає закінчену думку. З кількох Б. можуть утворюватися рубаї, газелі та інші форми’ східної лірики. Б. може бути й окремим віршем ]с. 114, 125, 132].

БУКОЛІКИ – твори, у яких ідеалізовано змальовуються природа, мирне сільське життя, як правило – пастухи. Найвідоміші Б. – збірка Вергілія “Буколіки”, що складається з 10 еклог [с. 85].

ВІЧНИЙ ОБРАЗ – літературний образ, що має загальнолюдське значення і за глибиною художнього узагальнення виходить за межі конкретного літературного твору та доби, набуває символічного значення й кожною епохою сприймається по-своєму, зберігаючи водночас провідні риси першообразу. До В. о. належать Прометей, Дон Кіхот, Гамлет, Ромео і Джульетта, Отелло, король Лір та ін. |с. 218, 219, 240, 327, 367].

ВСЕСВІТНІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення [с. 6].

ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА – сукупність (взаємозв’‎язки) літератур народів світу [с. 6].

ГАЗЕЛЬ (араб, газаль – ліричний вірш) – лірична форма поезії, що виникла прибл. в VII ст. у східних народів (персів, таджиків, арабів та ін.). Складається з не менше трьох і не більше дванадцяти бейтів, пов’‎язаних між собою наскрізним римуванням другого рядка кожного з бейтів (крім першого бейта, де два рядки заримовані між собою). Другий рядок бейта називається міср. Схема римування Г. така: ААБАВАГА (і так далі, аж до останнього бейта). Міср у схемі позначено літерою А, іншими буквами – “холості рядки”. Форму Г. використовували не тільки поети східних країн. У Європі її вживання започаткував видатний німецький поет Й. В. Гете в збірці “Західно-Східний диван”, складеній під впливом поезій Гафіза. Український поет Д. Павличко досконало відтворив не лише форму, а й східний колорит Г.[ с. 124, 130, 132, 208].

ГЕКЗАМЕТР (грец. hex – шість і metron – міра) – шестимірник, шестистопний дактиль із жіночою римою (іноді дактиль замінюється спондеем чи хореєм). Г. у добу Відродження вважався чимось середнім між прозою та віршами й називався “Гомеровими вуздечками” |с. 33, 104].

ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС – збірна назва творів різних жанрів, у яких героїзується та ідеалізується історичне минуле народу, його боротьба за волю, незалежність. Зазвичай Г. е. формується століттями, а то й тисячоліттями. Го-

Лобний герой Г. е. – воїн-богатир, який уособлює прагнення та сподівання народу, його Колективну волю. Яскравими прикладами Г. е. є “Слово о полку Ігоревім”, “Пісня про Роланда”, давньоруські билини, юнацькі пісні південних слов’‎ян, українські козацькі думи [с. 48, 86, 104, 110, 132, 142-143, 170,208]

ГІМН (грец. hymnos – похвальна пісня) – ліричний жанр, урочиста пісня для хорового виконання символічно-програмного змісту, у якій прославляються важливі поняття: божество, батьківщина, народ. Різновидом Г. є християнський псалом. В Елладі Г. присвячувалися конкретним богам: Аполлонові – пеан\ Діонісу – дифірамб; богові шлюбу Гімену – гіменей. В українській мові відповідником Г. є славень (від слова слава) [с. 9, 45].

ГОМЕРІВСЬКИЙ ЕПІТЕТ – поетичне означення, яке характеризується постійністю, закріпленістю за певними словами або іменами (“крилате слово”, “світлоока богиня”, “прудконогий Ахіллес” тощо), а часто також складеністю, об’‎єднанням коренів (“веле+мудрий” Одіссей, “шоломо+сяйний” Гектор та ін.). Найяскравіше постійність Г. е. виявляється під час зміни ситуації. Так, Ахіллес називається прудконогим і тоді, коли швидше за вітер мчить полем бою, і тоді, коли сидить або навіть лежить у наметі [с. 48].

ЕКЛОГА – у римській літературі окремий вірш поетичної збірки буколічного змісту. Напр., “Буколіки” Вергілія ]с. 85].

ЕЛЕГІЯ (від грец. elegos – сумна пісня) – один із жанрів лірики, вірш, пройнятий настроями журби, меланхолії, сумними роздумами. Звідси – елегійні (сумні) мотиви. В Елладі (VII ст. до н. е.) Е. визначалася передусім не за настроєм, а за формою написання: двовірш, що складається

З гекзаметра (шестистопний дактиль) і пентаметра (п’‎ятистопний дактиль). Майстрами Е. вважалися Тіртей та Архілох. У римській Е. на перший план виходять меланхолійні настрої та сумні роздуми (Е. Горація, Овідія). Згодом Е. втрачає чіткість форми і визначається насамперед за змістом. Серед українських майстрів Е. – Т. Шевченко (думи), Леся Українка (“До мого фортеп’‎яно”), Л. Глібов (“Журба”), Олександр Олесь, Б. Т. Антонич (“Три персні”), А. Малишко, Л. Костенко та ін. [с. 67, 68, 99, 101].

ЕПІЧНА ПОЕМА (ЕПОПЕЯ) (від грец. epos – слово, розповідь і роіео – творити) – монументальний художній твір, у якому широко зображені й уславлені яскраві характери та значні історичні, переважно героїчні, події минувшини; поставлені й глибоко висвітлені важливі проблеми загальнонародного значення. Е. п. часто тісно пов’‎язана з міфологією. Синонімом Е. п. зазвичай виступає епопея. Яскравий приклад Е. п. – “Іліада” та “Одіссея” Гомера, середньовічний героїчний епос (“Слово о полку Ігоревім”, “Пісня про Роланда”) ]с. 32, 142-143].

КАНЦОНА (прованс. cansos – пісня) – пісня про рицарську любов до Чарівної Дами. Будова К. була строфічною, остання строфа, торнада, була коротшою і, як правило, присвячувалася дамі серця [с. 133-135].

КВАЗІІСТОРИЗМ (латин, quasi – несправжній) – несправжній, уявний, “неповний” історизм. Так зображуються події в художньому творі, де вигадка співіснує, переплітається з історією і часто в колективній свідомості сприймається як історична подія. К. часто трапляється в героїчному

Епосі. Так, історичною основою “Пісні про Роланда” став розгром ар’‎єргарду війська Карла Великого басками в Ронсевальській ущелині (778p.), спровокований пограбуванням франками столиці басків. Далі історія змінюється на вигадку: загін Роланда розбивають не християни-баски, а мусульмани-маври; жорстокий маркграф Бретані Хруотланд стає небожем самого Карла – Роландом, ідеальним рицарем; невдалий похід франків зображений як переможний [с. 143, 170].

ОДА (від грец. ode – пісня) – в еллінів – урочистий ліричний вірш для хору. Пізніше – хвалебна пісня, присвячена видатній події чи особі. У творчості Горація О. відокремлена від музики, що розширює її жан – рово-тематичні можливості: в О. “До Мельпомени” мотив творчого підсумку життя підноситься до рівня важливої та урочистої теми. В українській літературі до О. зверталися Є. Маланюк, П. Тичина, М. Рильський та ін. [с. 19, 96].

ПСАЛОМ (грец. psalmos – пісня, гра на струнному інструменті) – жанр юдейсько-християнської літератури; пісні релігійного змісту, звернені до Бога, створені біблійним царем Давидом. Псалми Давидові відомі ще як Псалтир. Він був однією з найпопулярніших книг на теренах України

З часів Княжої доби. Відгомін П. бачимо у творчості Г. Сковороди, Т. Шевченка, Л. Костенко [с. 11]

РОМАН (фр. roman – будь-який твір, написаний романською, а не латинською мовою) – складний за будовою і великий за розміром епічний твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи та багатогранно й у розвитку змальовані персонажі. Як жанр Р. виник ще в античності. У середньовіччі особливої популярності набув рицарський P., який проіснував до XVII ст. Сервантес задумав свого “Дон Кіхота” як пародію на рицарський Р. Після того, як вийшла друком перша частина роману Сервантеса, жоден рицарський Р. не був надрукований. Р. Сервантеса став взірцем для європейських письменників і визначив розвиток цього жанру аж до наших часів [с. 111, 217, 239, 326, 327, 367].

РУБАЇ (араб. – те, що складається з чотирьох) – одна з поширених форм поезії народів Близького та Середнього Сходу. Це чотиривірш зі схемою римування ААБА, тобто заримовані перший, другий і четвертий рядки, а третій рядок називають “холостим”, бо він не заримований. Зазвичай Р. мають філософський зміст [с. 114, 126, 129, 208].

СИРВЕНТА (прованс. sin’is – служити, перен. – пісня прихильника) – строфічна пісня на громадські та політичні теми, найчастіше про війну [с. 114, 124, 133, 135-136].

СОНЕТ (італ. sonett від Прованс, sonet – пісенька) – усталена лірична форма, що складається з 14 рядків, написаних п’‎ятистопним або шестистопним ямбом. С. виник в Італії в XIII ст. Найвідоміший вид

С. – т. зв. італійський С., який трапляється в Данте й Петрарки. Італійський С. складається з двох катренів (чотиривіршів), об’‎єднаних між собою спільною римою, і двох терцет (тривіршів), теж об’‎єднаних спільною римою. Класичний італійський С. будувався за суворими законами: вірш складається з чотирнадцяти рядків; спільна рима між катренами і терцетами відсутня; значуще слово в С. може вживатися лише один раз; останнє слово має бути смисловим “ключем” усього вірша; зміст роз

Гортається за схемою: теза -“розвиток тези -“антитеза ->синтез. Уже в Петрарки ми спостерігаємо порушення цих суворих сонетних правил. Великої популярності набув і англійський (шекспірівський) С., що складається з трьох чотиривіршів і двовірша, які зазвичай римуються так:АБАБ ВГВГ ДЕДЕ ЄЄ [с. 222, 224, 330, 364, 366-367]

СУРА (араб. – ряд каменів або цеглин у стіні) – назва глав Корану. С. за місцем проголошення поділяються на мекканські (86 сур) – ранні та ме – динські (28 сур) – пізні. Мекканські Є. написані саджем – ритмічною і римованою прозою. Зв’‎язної оповіді в Корані немає, кожна Є. є закінченим текстом. Є. в Корані, окрім першої, розміщені за розміром – від найбільшої до найменшої [с. 13].

ТЕРЦИНА (італ. terzina, від terza гіта – третя рима) – строфа з трьох рядків п’‎ятистопного ямба, у якій середній рядок строфи римується з першим і останнім наступної строфи: АБА // БВБ // ВГВ// Г. Уперше Т. ввів до літератури Данте в “Божественній комедії”: трьом частинам поеми відповідала трирядкова строфа. Число “З” в добу Середньовіччя в християн символізувало Святу Трійцю: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого, що теж ураховував автор “Божественної комедії” [с. 179, 206, 208]

ТРАГЕДІЯ (грец. tragoedia, букв. – цап’‎яча пісня) – драматичний твір, що грунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, яка прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об’‎єктивною неможливістю їхньої реалізації. Конфлікт Т. має глибокий філософський зміст, є надзвичайно актуальним у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високим напруженням психологічних переживань героя. Т. майже завжди закінчується загибеллю головного героя. Кожна історична доба давала своє розуміння трагічного і трагедійних конфліктів. На думку еллінів, у їхній основі лежало втручання фатуму в долю окремих людей, оскільки наявний світолад і долі людей цілковито залежали від нього. Такий погляд яскраво виявляється в античній Т. Наприклад, у Т. Софокла “Едіп-цар” головний герой Едіп понад усе прагнув, щоб не справдилося лиховісне попередження оракула, однак так і не уникнув убивства батька й одруження з власного матір’‎ю. Ідейно-художній зміст античної Т. зумовлювався міфологічним світосприйманням греками навколишньої дійсності. Драматургія пізніших епох утратила міфологічне бачення світу. Конфлікти Т. того часу здебільшого крились у суспільному ладі. Уже не фатум, не воля богів, а реальні соціальні обставини визначали долю персонажів. У Т. В. Шекспіра (“Ромео і Джульетта”, “Король Лір”, “Отелло”, “Гамлет”) герої виступають борцями проти старих усталених звичаїв і традицій. Події з життя шекспірівських героїв мотивуються внутрішнім розвитком їхніх характерів, що виявляються у відповідних обставинах. Джульетта, Отелло, Гамлет вступають у поєдинок із суперниками, які сповідують протилежні, пов’‎язані з минулими часами, погляди на життя, і гинуть, ставши жертвою суспільства, що відмирає. Т., у якій розглядаються важливі філософські проблеми (сенс людського життя, добра і зла та ін.) називається філософською [с. 17, 19, 75-84, 104, 219, 329-330, 363, 367].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Related posts:

  1. СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ – Хрестоматія Антиуто́пія – літературний жанр, протилежний до утопії (наприклад, твір “451° за Фаренгейтом” Рея Бредбері). Байроні́чний геро́й – романтичний за характером, з благородною душею і глибокими та сильними почуттями, волелюбний, самотній бунтар, який гостро сприймає недосконалість навколишнього світу. Бала́да – жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом. Гроте́ск (від італ. grotta – […]...

  2. В – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів В Вагáнти (від лат. Vagantes – мандрівники) – мандрівні ченці, студенти Західної Європи XI-XIV ст. Автори вільнодумної, життєлюбної, далекої від аскетичних церковних ідеалів, часто гостро сатиричної лірики. Вони стали на шлях світської літератури, зважилися навіть пародіювати канонічні тексти та церковні ритуали; Найбільшим здобутком поезії вагантів, крім “Кембріджських пісень”, вважається знаменита “Саrminа burana” […]...

  3. Ж – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Ж Жáнр лíро-епíчний (від франц. Genre – рід, вид) – своєрідний літературний жанр, у якому гармонійно поєднуються зображальні засоби виразності, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого витворюються якісно нові сполуки (вірш у прозі, ліро-епічна поема, роман у віршах та ін.). Зародження ліро-епічних творів простежується в добу романтизму, коли ліричні тенденції розповсюджувалися на […]...

  4. О – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів О Óбраз вíчний – див. Вічні образи. Óбраз худóжній – естетична категорія, яка визначає особливий, притаманний лише мистецтву засіб освоєння та зображення дійсності. Це може бути узагальнена картина життя або переживань митця у формі конкретного, життєво повного явища, яскравої постаті героїв (персонажів) у літературних творах тощо. Художній образ звертається насамперед до почуття […]...

  5. Словник літературознавчих термінів і понять БАЙРОНІЧНИЙ ГЕРОЙ – тип літературного героя, створений Дж. Байроном. Це самотня розчарована людина (часто із загадковим минулим), яка з гордим презирством ставиться до суспільства, що відштовхнуло її, та мститься, але водночас і сама страждає. Вона має сильний характер і бунтівливу (аж до богоборства) вдачу. ДРАМА – 1) рід літератури, що змальовує світ у формі дії; […]...

  6. Е – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Е Езóпова мóва (від імені напівлегендарного давньогрецького байкаря VI ст. до н. е. Езопа) – замасковане, алегоричне висловлення думок з іронічними натяками й недомовками. Яскравим зразком езопової мови є байки. “Езоп тільки під ослоною байок міг висказувати свої думки про відносини невільників до панів” (І. Франко). До езопової мови не раз вдавалися […]...

  7. Г – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Г Газéль (від араб, Gazal – ліричний вірш) – вірш, що складається не менш як з трьох, не більш як з 12 бейтів (двовіршів), пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (аа, ба, еа…), об’єднаних спільним мотивом. У кінцевому бейті автор неодмінно називає своє їм я або літературний псевдонім. Основний зміст газелей – […]...

  8. Т – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Т Тáнка (япон. – коротка пісня) – п’ятивірш, що складається із чергування п’яти та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Одиницею метра тут вважається склад, велике значення відводиться музичній тональності. Танка виникла в японській поезії у VIII ст., досягла розквіту в IX-X ст., ставши класичною строфічною формою, розкрила свої можливості у творчості “шести безсмертних” ліриків […]...

  9. А – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів А Авангардúзм (Від франц. Avant-garde – передовий загін) – термін, яким позначають так звані “ліві” (нереалістичні) течії у мистецтві, що виникають у кризові періоди, коли певний напрям або стиль переживає вичерпаність своїх зображувально-виражальних можливостей, існує за рахунок інерції, тиражуючи застарілі здобутки та замикаючись на своїх канонічних зразках. Протест проти війни, заперечення різних […]...

  10. Багатоголосся або Полілог – Словник літературознавчих термінів Багатоголосся, або Полілог (грецьк. роlу – багато та logos – слово) – розмова, в якій водночас бере участь чимало співбесідників; художньо-стилістичний прийом, використовуваний у різних літературних жанрах, передовсім у прозових та драматичних, насичений репліками, вигуками, зауваженнями тощо, поданими у творі без вказівки на персонажа. Подеколи Б. вживається і в ліриці, посилюючи її експресивні зображально-виражальні можливості: […]...

  11. М – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів М “Магíчний реалíзм” – умовна назва модерністської течії в літературі Латинської Америки. Термін увів А. Карпентьєр, який поряд з Г. Гарсіа Маркесом, X. Кортасаром та ін. був одним із найяскравіших представників цієї течії. Для літератури “магічного реалізму” характерним є поєднання фантастичного та реального, своєрідне їх “сплавлення” у ціле, причому вторгнення фантастичного в […]...

  12. КОРОТКИЙ СЛОВНИК-ДОВІДНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ Акровірш – поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка, прочитані зверху вниз, розкодовують слово чи фразу, присвячену певній особі або події. Сидить хитра баба аж на версі граба. “Ой не злізу з граба! – дуритъ діток баба. – Вловіть мені курочку рябую, А я подарую грушку золотую” (Л. Глібов). Алегорія – спосібдвопланового художнього зображення, […]...

  13. С – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів С Сатúра (від лат. Satira, від Satura – суміш, усяка всячина) – різновид смішного, комічного; особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в осудливому осміянні негативного-суспільних явищ, людських вад тощо. На відміну від гумору сатира має гострий, непримиренний характер. Зародилася вона в усній народній творчості; як особливий викривальний жанр лірики існувала в […]...

  14. К – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів К Кáзка – давній за походженням і популярний у народі епічний жанр фольклору: переважно прозове оповідання з усталеною композицією (зачин, кінцівка, повтори – часто триразові) про вигадані та фантастичні пригоди героїв. У казках широко використовуються пісні, приказки й прислів’я, загадки й замовляння. Від інших видів художнього епосу казка відрізняється тим, що казкар […]...

  15. П – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів П Памфлéт (англ. Pamphlet, від грец. Pan – усе, Flego – палю) – невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему. Призначений для прямого впливу на громадську думку. Його стилю притаманні ораторські інтонації, яскрава афористичність, експресивність, іронія, сарказм. Жанр памфлету склався за доби Реформації (М. Лютер, Е. Роттердамський та ін.), […]...

  16. Н – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Н Нáпрям літератýрний – сукупність художньо-змістових та естетичних принципів і тенденцій, що характерні для творчості багатьох письменників певного періоду розвитку літературного процесу. Так, у XVII-XVIII ст. – це класицизм, бароко, сентименталізм, у XIX ст. – романтизм, реалізм, натуралізм тощо. Представників кожного літературного напряму об’єднують однаковий підхід до зображення дійсності, місця людини в […]...

  17. Ф – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Ф Фáбула (від лат. Fabula – байка, історія) – розповідь про події, зображені у творі, на відміну від самих подій – сюжету твору. Основу фабули складають події, взяті письменником із реального життя, із історії людства, міфологи, інших творів мистецтва. Подія – це одиниця фабули. Письменники, звертаючись у різні епохи до тих самих […]...

  18. Р – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Р Реалíзм (від лат. Realis – речовин, діисний) – один з ідейно-художніх напрямів і творчий метод у літературі та мистецтві XIX ст. Як напрям реалізм, починаючи з 30-х років, набуває розвитку у Франції, згодом – в інших країнах. На відміну від романтизму, в реалізмі на перше місце висувається пізнавально-аналітичний підхід, а типізація […]...

  19. Л – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Л Легéнда (від лат. Legenda – те, що має бути прочитане) – епічний жанр; невеликий за обсягом прозовий твір усної народної творчості, в якому йдеться про чудесні події й уславлюється головний персонаж. Легендою називають також розповідь про незвичайну й захоплюючу подію, що належить до минулого і, як правило, прийшла з давнини. Виникла […]...

  20. Д – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Д Дадаїзм (від франц. Dada – дерев’яний коник, у переносному значенні – дитячий лепет) – авангардистська течія, що виникла у Швейцарії за років Першої світової війни. Представники – Т. Тцара, Р. Гюльзенбек, М. Янко та ін. Естетичний пошук дадаїстів живився антивоєнними та анархістськими настроями й виливався в епатажні форми вираження хаотичного стану […]...

  21. І – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів І Ідéя художнього твóру (від грец. Idea – першообраз) – провідна думка, вищий смисл, у якому художній твір переконує читача. Сукупність ідей твору становить його ідейний смисл. Імажúзм (від англ. Image – образ) – модерністська течія, що виникла в англійській та американській поезії напередодні Першої світової війни. У різний час з нею […]...

  22. Ш – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Ш “Шекспíрівське питáння” – питання, яке виникло внаслідок недостатності фактів з біографії В. Шекспіра. Це наштовхнуло деяких дослідників на думку, що Шекспіра як реальної особи взагалі не існувало, а всі його п’єси були створені різними авторами. Серед них називали імена філософа Ф. Бекона, лорда Ретленда, лорда Дарбі, лорда Оксфорда і навіть мореплавця […]...

  23. Ц – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Ц Цезýра (лат. Caesura, від Caedo – рубаю) – ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка поділяє його на дві, іноді на три частини. Цитáта (нім. Zitat, від лат. Cito – наводжу, проголошую) – дослівний уривок з іншого твору; вислів, що наводиться письмово чи усно для підтвердження або заперечення певної думки з […]...

  24. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ Алегорія (грец. Allegoria – інакомовлення) – одна з форм інакомовлення, у якій конкретний образ використовується для вираження абстрактного поняття або судження. У сучасній літературі алегорія зберігає своє значення у творах, де мораль або повчання чітко визначені (байка, притча). Анакреонтична поезія – жанр ліричної поезії, в якому панує життєрадісне, світле світосприйняття, переважають мотиви земного щастя, кохання, […]...

  25. СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ – Хрестоматія Алегорія (із грецької – інше говорю) – інакомовлення, Алегорією називають художній прийом, за допомогою якого риси людської вдачі, почуття, явища передають через образи рослин, тварин, предметів чи явищ природи. Антитеза – протиставлення. За допомогою антитези підкреслюють контраст, різку протилежність образів, характерів, думок, явищ, понять, подій тощо. Для створення або підкреслення антитези часто використовують слова-антоніми. Антична […]...

  26. СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ Алегорія (з грецької мови – “інше говорю”) – інакомовлення. Алегорією називають художній прийом, за допомогою якого риси людської вдачі, почуття, явища передають через образи рослин, тварин, предметів чи явищ природи. Антитеза – протиставлення. За допомогою антитези підкреслюють контраст, різку протилежність образів, характерів, думок, явищ, понять, подій тощо. Для створення або підкреслення антитези часто використовують слова-антоніми. […]...

  27. СЛОВНИК ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ Алюзія (латин. allusio – жарт, натяк) – натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт, уживаний у художньому творі як риторичний прийом. Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – система віршованих рядків, ритмічна єдність яких грунтується лише на інтонаційній подібності. Для верлібру характерні відсутність розмірів, рим та інших компонентів організації вірша. Велика увага надається […]...

  28. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ АНЕКДОТ – ( від гр. anekdotos – неопублікований) – коротке усне жартівливе оповідання з несподіваним закінченням. * Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-укладач М. Ф. Гетьманець. – Харків: Веста: Ранок, 2003. БАЙКА-ліро-епічний жанр: невеличкий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, у якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, […]...

  29. Словник термінів “Землетруси і вулкани” Астеносфера. Шар всередині мантії Землі. Імовірно складається з частково розплавленої породи. “Ах – ах”. Тип лавового потоку, що дає після затвердіння нерівну, розтріскану поверхню. Базальт. Темна вулканічна порода, що утворюється при охолодженні лави. Вулканічний грязьовий потік. Суміш вулканічного попелу, уламків породи, танучого льоду і снігу, що стікає вниз по схилу вулкана під час виверження. Вулканічний […]...

  30. Словник термінів “Моря і океани” Акваланг. Індивідуальний апарат для дихання під водою. Астеносфера. Шар гарячих скельних порід у земній мантії. Залягає на глибині від 80 до 200 км. Атолл. Кораловий риф у вигляді кільця або підкови. Батискаф. Маленька підводний човен, що опускається на великі глибини. Водяна пара. Вода в газоподібному стані, що вийшла в результаті випаровування. Висота припливу. Різниця рівнів […]...

  31. КОРОТКИЙ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Алегорія (грец. Allegoria – Інакомовлення) – художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретний образ. Алегорія використовується в байках. Суть алегорії становить внутрішнє порівняння певного явища з іншим. В образах тварин, предметів, різних природних явищ у байці відображаються людські стосунки і характери. Антитеза (від грец. Antithesis – суперечність) – протиставлення явищ, понять, почуттів, […]...

  32. Термінологічний словник – Додатки Автентичність (грец. authentikos – справжній, достовірний) – оригінальність, вірогідність тексту на підставі безпосередніх даних. Автограф (грец. autos – сам і graphö – пишу) – власноручний рукописний текст певного автора, первісний рукопис давнього часу. Агіографія (грец. hagios – святий і graphö – пишу), житіє – літературний жанр, призначений для розповіді про святого; житіє святого. Азбуковник – […]...

  33. ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Автор – творець художніх текстів. У своїх творах він втілює власне світосприйняття, виражає ставлення до зображуваних персонажів і подій. Алегорія – інакомовне зображення рис характеру, поведінки, взаємин людей і явищ суспільного життя. Антитеза – різке протиставлення героїв, ситуацій, характерів, душевних або природних станів тощо. Діалог – обмін думками між героями художнього твору. Епітет – художнє […]...

  34. СЛОВНИК ЮНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ – ДОДАТКИ Акровірш – поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово чи фразу. Алегорія, алегоричність (від гр. – інакомовлення) – двопланове художнє зображення (реальне і приховане, текст і підтекст), що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ під конкретними художніми образами. Анафори, або єдинопочаток (від гр. – піднесення) – повторення звуків, слів, […]...

  35. СЛОВНИК БІБЛІЙНИХ ІМЕН І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ – БІБЛІЯ – Хрестоматія з зарубіжної літератури МОЙСЕЙ – біблійний пророк, визволитель давніх євреїв з єгипетського Полону.”Мойсей після ряду чудес вивів єврейський народ з Єгипту і після 40 років блукань по Синайській пустелі привів в “обітовану землю” – Ханаан (тепер – Палестина). БУТТЯ – перша книга Біблії, в якій йдеться про створення світу та Виникнення єврейського народу. БОГ – первісне значення слова […]...

  36. Словник Словник – книга, яка містить систематизований опис слів. Кожний С. складається з упорядкованого реєстру слів-заголовків, що супроводжуються словниковими статтями. Наявність таких статей, їх зміст залежать від типу С. Розрізняють енциклопедичні та лінгвістичні С. У перших – пояснюються поняття, які окреслюються, позначаються словами, наприклад, “Енциклопедія Українознавства” (1955-84) за редакцією В. Кубійовича. Власне слова виступають об’єктом лінгвістичних […]...

  37. Правила термінів Простий категоричний силогізм повинен включати тільки три терміни. Середній термін повинен бути розподілений хоча б в одній з посилок. Якщо більший або менший Термін не розподілений в посилці, то він повинен бути нерозподілений і в ув’язненні. Правила посилок: Хоча б одна з посилок повинна бути ствердною. Якщо обидві посилки є ствердними, то і висновок повинен […]...

  38. СЛОВНИК ІМЕН І ВЛАСНИХ НАЗВ СЛОВНИК ІМЕН І ВЛАСНИХ НАЗВ АВТОМЕДОНТ герой Троянської війни, правив кіньми в колісниці Ахілла. АГРІППА сподвижник Октавіана Августа. АВЗОНІЯ (від назви народу – авсони, або оски) – частина південно-західної Італії; у поетів – Італія взагалі. АВФІД – ріка в Апулії, поблизу якої народився Горацій. АІД – бог підземного царства мертвих, син Кроноса і Реї, брат […]...

  39. ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік Амфібрахій – трискладова стопа з наголосом на другому складі. Анапест – трискладова стопа з наголосом на третьому складі. Антитеза – зіставлення протилежних явищ, понять, характерів для посилення враження. Громадянська лірика – твори, у яких думки й переживання викликані суспільно-політичними подіями. Гумор – відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні. Дактиль […]...

  40. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК-ДОВІДНИК Агіографія – жанр християнської літератури, в якому подається опис життя святих та аскетів. Алітерація – стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних, які інтонаційно увиразнюють вірш, емоційно поглиблюють його зміст. Алюзія – стилістична фігура, яка містить вказівку, натяки чи аналогію на історичний,, літературний чи міфологічний, політичний або побутовий факт, який закріпився в текстовій культурі […]...

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ
«
»