“Сліпий музикант” Володимира Короленка
Творчість В. Короленка ще за його життя стало символом совісті та честі епохи. Завдяки своїй спостережливості та вмінню розуміти людей, письменник черпав сюжети для своїх творів з реальних життєвих подій.
В. Короленко письменник-гуманіст, в його творах людські почуття завжди виносяться на перший план. Завдяки силі письменницького слова, автор змушує нас співпереживати головному герою, разом з ним переживати життєві труднощі, перейматися його думками і почуттями.
У багатьох його творах піднімається питання про те, для чого існує людина, яку роль вона відіграє в суспільстві. В оповіданні “Сліпий музикант” дуже чітко простежується така тематика. Короленко надає можливість розібратися, що дійсно є сліпотою людини: фізичний чи духовний її прояв.
“Сліпий музикант” – короткий переказ
Перші сторінки оповідання оповідають про те, що в родині багатих українських поміщиків народився хлопчик. З часом дивний вираз обличчя маленького Петрика, штовхає його мати на думку, що дитина сліпа. Лікар підтверджує її здогадки і констатує, що хлопчик ніколи не зможе бачити.
Це повністю змінює життя матері, вона починає безперервно піклуватися про свого нещасного сина і дарувати йому максимальну кількість материнської любові. У матері Петра є рідний брат – Максим Яценко, хоробрий чоловік, якого ще з раннього дитинства тягнуло на безрозсудні подвиги.
Він втік до Італії, щоб взяти участь у протистоянні з австрійцями у складі загону Гарібальді. У бою він втрачає ногу і змушений повернутися назад на батьківщину. Максим робить зауваження своїй сестрі, що вона не зможе шляхом безмежної турботи про Петрика, виховати в ньому справжнього чоловіка і сам бере на себе цю місію.
Петрик ріс дуже вразливим хлопчиком: його лякали звуки природи, він не міг впоратися з великою кількістю емоцій від різних шумів і часто втрачав почуття від них. Дуже часто маленький Петрик заходить до стайні, щоб послухати як старий конюх Йохим грає на своїй дудці.
Ця музика захоплює Петю, духовно насичує і заворожує його. Побачивши це, Максим просить конюха співати сліпому хлопчикові народні пісні, що ще більше підкорює серце незрячого. Єдиним другом Петрику була дівчинка Евеліна, дочка сусідського поміщика.
Разом хлопці росли, а вступивши в юнацтво, відчули справжні почуття один до одного. Евеліна, душа якої переповнена любов’ю і жалістю до Петра, приймає тверде рішення стати його дружиною, щоб все життя бути поруч з коханою людиною.
Істинна сліпота і духовне прозріння
До того часу, Максим навчив грати Петра на фортепіано. Мелодія, яку він грав, заворожувала всіх слухачів: сліпий хлопчик вмів матеріально відчувати всі звуки, вони допомагали йому бачити навколишній світ без зору.
Це дало можливість Петру усвідомити, що, незважаючи на свої фізичні обмеження, він може стати корисним суспільству. Щоб прищепити племіннику почуття життєвої боротьби, дядько Максим везе його на паломництво в монастир, де знайомить головного героя з такими ж сліпими юнаками як він.
Єгорій і Роман втратили зір по різному: один, подібно Петру, народився незрячим, другий осліп у 8 років. На відміну від Романа, Єгорій був озлоблений на весь світ. Він заздрить своєму другові, що він бачив навколишню природу, себе, і обличчя своєї матері.
Роман же лагідний і ласкавий, він намагається допомогти Петру, пояснюючи різницю в кольорах, описуючи ті чи інші предмети. Через кілька років, Петро стає відомим музикантом, публіка захоплюється його талантом.
На одному з концертів Петра, Максим, почувши народні мелодії на його виконання, розуміє, що саме в допомозі становлення Сліпого племінника і був головний сенс його життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)