Молодий цар Соломон якось уві сні почув незнайомий голос, який сказав, щоб він просив, чого хоче в своєму житті: чи військових подвигів, чи золота й багатства, чи влади над усіма народами, чи довгого життя.
Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая Квітчастим злаком! Розпустись, Рожевим крином процвіти! І процвітеш, позеленієш, Мов Іорданові святії Луги зелені, береги! 1 Ісаія – біблійний пророк. I честь Кармілова і слава Ліванова1, а
Семен Климовський Їхав козак за Дунай, Сказав: “Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький. Неси та гуляй!” “Постій, постій, козаче, Твоя дівчина плаче. Як ти мене покидаєш, – Тільки подумай!” “Білих ручок не ламай. Ясних очок
(Стислий виклад) Паркого тропічного вечора, у місті Рангуні, під звуки якогось дивного інструмента згадалася чомусь автору ця давня історія. Це було перше повоєнне літо. Шляхом, що стелиться з табору до найближчого містечка, артилерійські трудові
ІГОР РИМАРУК Може, так би невидимо й жив – Та котроїсь липневої ночі Впала зірка з високих верхів У дитячі незамкнені очі, Пропекла борозну межи брів І засіяла пам’ять золою… Затулитись од неї хотів
Вечір подощовий вдаряючи холодними краплями Запродавав ночі непритомну душу Панна рухалася повільно в невідомому напрямі Граціозно підоперши офіцерську тушу Підплигуючи чадом метнулася бензинова машина Геній нестримну душу в міцну сталь запріг Я чув як
ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО Сірий холодний березневий ранок. Хмари темним густим димом нависли над селом і повзуть кудись далеко-далеко. Січе пронизуватий тонкий дощик. В кінці села, при самій дорозі, стоїть велика валка селян і чогось чекає.
Мойсей (стислий переказ твору) – Іван Франко Автор розпочинає поему прологом, в якому звертається до свого змученого народу: “народе мій, замучений, розбитий”, який стоїть “на роздорожжу” і не знає куди йти далі. Франко запитує
Ой, не знаю, що то за причина – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон – хлопчина. Привертає увагу така особливість: традиційно незмінне слово “авто” в поезії відмінюється,
МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Він часто плакав, погано ріс і дивився на неньку таким глибоким, розумним зором, що та аж тривожилася – чи не підмінила його нечиста сила.