Скорочено – РІЧНИЙ ПІСОК СЛІДОК НОГИ ТВОЄЇ… – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – 11 КЛАС

Related posts:

1. Річний пісок слідок ноги твоєї – ПЛУЖНИК ЄВГЕН Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс… Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс… Не заблукають з хуторів лелеки, – Хіба що вітер хмари нажене… О друже мій єдиний, а далекий, Який тут спокій стереже мене! Немов поклала ти мені на груди Долоні теплі, […]...
2. Короткий переказ – Річний пісок слідок ноги твоєї – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ ПЛУЖНИК ЄВГЕН Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс. Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс… Не заблукають з хуторів лелеки, – Хіба що вітер хмари нажене… О друже мій єдиний, а далекий. Який тут спокій стереже мене! Немов поклала ти мені на груди […]...
3. Ніч… а човен – як срібний птах! – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – скорочено ЄВГЕН ПЛУЖНИК Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи…І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! Стан природи передано за допомогою персоніфікації “тремтить ріка”, “ліс хилиться”: Річний […]...
4. Для вас, історики майбутні – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – скорочено ЄВГЕН ПЛУЖНИК Для вас, історики майбутні, Наш біль – рядки холодних слів! О, золоті далекі будні Серед родючих вільних нив! Складне історичне минуле України замальовується за допомогою виразних метафор: Забудь про вистраждані свята, Що в них росила землю кров! Мовчи, мовчи, душе підтята, – – Агов! Якийсь дідок нудний напише, – Війна і робітничий рух… […]...
5. “Мовчки зросте десь новий Тарас” (Євген Плужник) – Євген Плужник (1898-1936) – Українська література 1920-1930 років О часе велетнів! Прости утому Мені, найменшому з твоїх синів! Іневідомому в світах нікому Мені день радісний яснів… (Євген Плужник) Євгена Плужника сучасники порівнювали з Павлом Тичиною і називали найвидатнішим серед митців національного відродження. Українську поезію він підніс до загальноєвропейського рівня, збагативши її інтелектуалізмом, філософічністю та гуманізмом. Поет органічно поєднав класичну традицію з модерними шуканнями, […]...
6. “Як страшно! Людське серце до краю обідніло” (Павло Тичина) – Євген Плужник (1898-1936) – Українська література 1920-1930 років “Як страшно! Людське серце до краю обідніло” (Павло Тичина) Лірика Плужника відбивала настрої доби, змальовуючи трагізм буття людини в жорстокому світі катастроф, революцій та братовбивчих воєн. Безглуздому й немилосердному кровопролиттю поет протиставив людинолюбство. Він осуджує і “білий”, і “червоний” терор. Твори збірки “Дні” показують масштаб соціальних потрясінь і людських трагедій, відзначаються пристрасним утвердженням гуманістичного ідеалу. […]...
7. Короткий переказ – Вчись у природи творчого спокою – ЄВГЕН ПЛУЖНИК – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ ПЛУЖНИК ЄВГЕН Вчись у природи творчого спокою В дні вересневі. Мудро на землі. Як від озер, порослих осокою. Кудись на південь линуть журавлі. Вір і наслідуй. Учневі негоже Не шанувати визнаних взірців, Бо хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців? Коментар До тих вічних цінностей, взірців, до яких варто звертатися, поет […]...
8. Скорочено – ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ – ЄВГЕН МАЛАНЮК – 11 КЛАС Твір він присвятив дружині і сину. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер. Веселий вітер світлих літ. А тут – молюсь, убогий митар. Шукаю твій вогненний слід… Ні, не знайти. Ніхто не знає, Ніхто не чув твоїх плачів. Біля […]...
9. Шкільний твір на тему – Євген Плужник: власний погляд на навколишній світ Бачив життя до останнього Дна сотнями ран! Євген Плужник Серед тих, кому судилося “Розстріляне Безсмертя”, постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 років (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, він був заарештований і засланий до концтабору на Соловки, там і помер. Скільки їх, молодих, талановитих, люблячих світ і життя, розтоптав чобіт сталінських інквізицій?! […]...
10. Скорочено – САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ… – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – 5 КЛАС Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка – Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенно Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене, Її й […]...
11. Рівновага – ЄВГЕН ПЛУЖНИК 1 * * * Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! І над нами, й під нами горять світи… І внизу, і вгорі глибини… О, який же прекрасний ти, Світе єдиний! * * * Як все живе, течуть піски […]...
12. Скорочено – ЛІСОВА КАЗКА – ЄВГЕН ДУДАР – 8 КЛАС Для дорослих Одного сонячного ранку в лісовому господарстві отримали чергову колоду. Колода була незвичайна. На корі висічено якісь знаки. Збоку на шнурочку теліпалася сургучева печатка. Начальник лісгоспу Ведмідь радісно заревів: О, нарешті надійшла вказівка з тресту (Трест – об’єднані в кількох підприємств однієї галузі.). Сіли. Читають. ” Негайно вишліть сто колод у трест і тисячу […]...
13. Вона зійшла до моря. Хто вона – ПЛУЖНИК ЄВГЕН Вона зійшла до моря. Хто вона, Навіть самій їй байдуже віднині. …Хіба ж не всі ми – єдності луна В скороминущій і пустій відміні? Лінивий рух – і ось під ноги ліг Прозорий вінчик – кинута намітка, І на стрункім стеблі високих ніг Цвіте жарка, важка і повна квітка – Спокійний торс, незаймано-нагий! Спадає вал… […]...
14. Скорочено – ЛОСЬ – ЄВГЕН ГУЦАЛО – 5 КЛАС Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долиннії сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із якого обнесло листя. Лось знав, що то тріщить […]...
15. І ось ляжу,- родючий гній – ПЛУЖНИК ЄВГЕН …І ось ляжу,- родючий гній,- На скривавлений переліг… – Благословен єси, часе мій! Навчи мене заповітів своїх! Розцвітайте, нові жита! …А на кожному колосі – мука моя… О, воістину час ратай! Славословлю його ім’я. Благословен єси, часе мій! О, жорстокий! І весь в крові! Це нічого, що я мов гній – Під посіви твої нові! […]...
16. Скорочено – ОЛЕНЬ АВГУСТ – ЄВГЕН ГУЦАЛО – 6 КЛАС Женя повертався зі школи. Він був веселий, розмахував старим портфелем, озирався на всі сторони, кричав про те, що чоловіки рубають лід на тротуарі, в струмках купаються горобці, про дівчат, що йдуть назустріч. І раптом він зупинився. Біля парку стояв натовп. Женину увагу привернув не натовп, а те, що прикувало увагу натовпу. Знімали кіно. Один чоловік […]...
17. Скорочено – ЧЕРВОНА ШАПОЧКА – ЄВГЕН ДУДАР – 8 КЛАС Стара казка на новий лад В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню – розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка – подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці: – Ось […]...
18. ПЛУЖНИК ЄВГЕН (26 декабря – 1898 – 02 февраля – 1936) ПЛУЖНИК ЄВГЕН Псевдонім – Кантемирянин. Плужник Євген Павлович народився 26 грудня 1898 р. у слободі: Кантемирівці Воронезької губернії в родині дрібного купця: Закінчивши гімназію в м. Боброві, у 1918-1920 pp. жив на Полтавщині, працював учителем, вів театральний гурток, був актором. У 1920 р. Плужник переїхав до […]...
19. КАНІВ – ПЛУЖНИК ЄВГЕН (Уривок) Г. Ко-вій …В яких рядках поезій чи романі Я оспіваю час, що десь гряде? Я, що схилив покірне і бліде Своє лице у двох віків на грані! Ось тільки бачу, так немов в тумані, Прекрасних, дужих, радісних людей – І ся земля співає, і гуде Широкий простір буйних океанів… І пишні села, радістю убрані, […]...
20. Скорочено – ІСТОТНЕ – ЄВГЕН МАЛАНЮК – 11 КЛАС Діла ростуть у невмолимі черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вічний вир енергій. Триває й визначається буття. Співа блакить крізь готику риштовань. Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов. І все ж таки: в началі було – Слово! І все ж таки: начальний дух – Любов! І в серці, і в колекторах моторів […]...