Скорочено – I МЕРТВИМ, І ЖИВИМ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – 9 КЛАС

Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своего ненавидит, ложь есть.

Соборно(е ) послание Иоанна, Глава 4, ст. 20

Все минає: ранки і вечори, потомлений люд знову спочиває. Тільки ліричний герой плаче день і ніч “на розпуттях велелюдних”. Ніхто то не хоче цього бачити і чути.

Людей запрягають у тяжке ярмо, лихом засівають землю. Поет просить людей схаменутися, відродити свою країну.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі!

Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого.

Українці зовсім забули свої корені, свою історію. Тепер вони слухають, що їм скажуть німці про них же самих. Україна переверниться від такого лиха. Поет пророкує, що від чужої науки добра не буде, а буде багато лиха.

Немає своєї мудрості у дітей, бо не вчать їх батьки. Німець розпитує, хто ми є такі. А ми забуваємо свою мову та історію.

Необхідно дізнаватися про свою історію, не забувати про славу козаків, розпитувати дідів, звідки пішли українці. Адже навіть земно свою віддаємо-чужинцям!

Немає вже старої слави, хоч і хваляться сучасники, що перемогли Польщу. Розпинають У країну власні діти гірше за чужинців.

Не дуріте самі себе!

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому…

Треба пам’ятати славу своїх дідів. Могили козацькі – вічне нагадування потомкам. Оживе ще колись слава України.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено – I МЕРТВИМ, І ЖИВИМ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – 9 КЛАС