Скорочення біорізноманіття

Еволюцію життя на Землі можна розглядати як:

    Процес збільшення різноманітності живих організмів, форм і рівнів їх організації; Процес виникнення механізмів, які забезпечують стійкість живих систем і екосистем на мінливих умовах нашої планети.

Саме здатність екосистем підтримувати рівновагу, використовуючи для цього спадкову інформацію живих організмів, і робить біосферу і локальні екосистеми речовинно-енергетичними системами в повному розумінні.

Під біологічною різноманітністю розуміють всі види рослин, тварин, мікроорганізмів, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є.

Це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманіття екосистем.

Поняття “біорізноманіття” увійшло в широкий обіг тільки в 1972 р на Стокгольмській конференції ООН з навколишнього середовища, коли екологи зуміли переконати політичних лідерів країн світового співтовариства в тому, що охорона живої природи має стати пріоритетною при будь-якій діяльності людини на Землі.

Різноманітність біотичного покриву, або біорізноманіття, – це один з факторів оптимального функціонування екосистем і біосфери в цілому.

Біорізноманіття забезпечує стійкість екосистем до зовнішніх впливів і підтримує в них рухлива рівновага.
За різними оцінками вчених, на сьогоднішній день на Землі проживає близько 2500000 видів. З них – до 500 тис. Видів рослин і близько 2 млн видів тварин.

Біорізноманіття розглядається на трьох рівнях: генетичному, видовому і екосистемному.
Генетична різноманітність являє собою обсяг генетичної інформації, яка міститься в генах організмів, що населяють Землю.

Видова різноманітність – це загальна кількість видів живих організмів, що мешкають на Землі.

Різноманітність екосистем стосується різних середовищ існування, біотичних угруповань і екологічних процесів в біосфері, а також величезного розмаїття середовищ існування і процесів у рамках екосистеми.

Одним із принципів екологічної моральності є те, що кожне покоління має право на той же біорізноманіття, що і попереднє.

Але діяльність людини часто супроводжується скороченням чисельності популяцій багатьох видів, особливо останнім часом.

До 1900 року на Землі зовсім зникли 65 видів ссавців і 140 видів птахів. В даний час близько 600 видів хребетних знаходяться на межі повного винищення (деякі кити, носороги, черепахи, журавлі, дрохви); повністю вимерла морська корова. З 250 тис. видів вищих рослин Землі близько 1/10 знаходиться під загрозою зникнення.

Рідкісними стали:

    Сибірський кедр; Європейський і далекосхідний тиси; Кавказьке залізне дерево.

Процеси, що викликають скорочення кількості видів на планеті, протікають в основному під впливом людини. До основних факторів такого антропогенного впливу на біорізноманіття можна віднести наступні:

    Надмірну експлуатацію; Браконьєрське рибальство і полювання, вилучення об’єктів; Руйнування середовищ існування; Нераціональне землекористування, трансформацію земель; Забруднення (хімічне, біологічне, фізичне); Зміна клімату.

Фахівці підрахували, що кожен рік на Землі гинуть тропічні ліси на площі 11100000 га. Скорочення ж 70% тропічних лісів веде до зникнення мешкають в них видів і до зникнення 30% видів, що живуть на сусідніх ділянках лісу.

Діяльність людини створює умови, що сприяють появі та розвитку нових форм організмів, часто шкідливих. Наприклад, бур’янів, сільськогосподарських шкідників, збудників різних хвороб. Забруднення водойм стічними водами викликає загибель вищих організмів і бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей, деяких мікробів, які роблять воду абсолютно непридатною для життя.

В даний час взаємодія природи і суспільства супроводжується суттєвими змінами природного середовища, які охопили великі території.

На тлі природних змін природної обстановки стає очевидним, що негативний вплив, який чиниться господарською діяльністю людини, веде насамперед до порушення біотопів. В. І. Вернадський звертав увагу на те, що людина “неминуче, закономірно, безупинно вносить зміни в земну оболонку, будучи невіддільна від біосфери”.

Необхідність збереження видів рослин і тварин спонукала до складання списків рідкісних і зникаючих видів спочатку в окремих державах, потім у світовому масштабі.
З 1948 р роботу державних, наукових та громадських організацій об’єднує і спрямовує Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП).

У 1966 році МСОП видає першу міжнародну Червону книгу і складає “чорний список” безповоротно вимерлих видів.

У Червоній книзі реєструються види:

    Зникаючі – порятунок їх можливо тільки при спеціальних заходів охорони; Рідкісні – мала чисельність і обмежений ареал можуть призвести до їх зникнення; Майже знищені – чисельність неухильно падає; Невизначені – стан популяцій мало вивчений.

МСОП розробив міжнародну угоду про обмеження торгівлі тваринами і рослинами названих чотирьох категорій видів. Росія активно бере участь у роботі МСОП та Міжнародної комісії з рідкісним і зникаючим видам, поповнює їх списки видами і підвидами, що мешкають на нашій території.

Види, внесені до Червоної книги, взяті під особливу охорону. У нашій країні питань охорони видів величезну увагу стали приділяти відразу після Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Вже з 1919 по 1922 р спеціальними декретами та постановами уряду були взяті під охорону:

    Дикий осел-кулан; Джейран; Білий ведмідь; Тигр; Барс; Бобер; Зубр; Хохуля; Велика біла чапля; Фламінго; Гага, всі лебеді і багато інших види.

Зараз найважливішим елементом збереження біорізноманіття є ведення Червоної книги України. Видання Червоної книги здійснюється не рідше одного разу на 10 років. Об’єкти тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги, підлягають особливій охороні.

В даний час в світі повністю заборонено полювання на 18 видів ссавців і 29 видів мисливських птахів.

Бобра, видру, куницю, сибірського соболя, морського котика, наприклад, видобувають лише з ліцензіями.

Послідовне проведення подібних заходів зупинило падіння чисельності популяцій багатьох видів і сприяло їх зростанню. Проте чисельність деяких видів продовжує скорочуватися (бухарський олень, кулан, леопард, хохуля) у зв’язку зі змінами їхніх місцеперебувань, що відбуваються в результаті господарської діяльності людини.

Для охорони видів служать заповідники – території, де не допускається вплив людини на перебіг природних процесів. Тут розробляються наукові основи охорони та відновлення майже зниклих в природі видів.

Для охорони видів організовують також національні парки, в яких для наукових досліджень виділяють зони повного спокою тварин і ділянки рідкісних рослин. Решта території відкрита для відвідувачів.

Наукові дослідження проводять також в:

    Ботанічних садах і зоопарках; Вивчають ресурси дикої флори і фауни; Ведуть роботу з акліматизації видів; Поширюють біологічні знання і виховання почуття відповідальності людини перед природою.

Раціональне використання видів передбачає управління чисельністю популяції для збереження її цілісності. Це відноситься до будь-якого господарству, пов’язаному з природою. Вирубку лісу виробляють з урахуванням його поновлення; відлов риби і відстріл тварин ведуть з урахуванням відтворення популяції.

Охороні видів сприяє перехід промисловості до нової маловідходної або безвідходної технології – без забруднення:

    Атмосфери; Води; Грунту відходами виробництва.

Величезне значення має впровадження біологічних методів очищення промислових вод у ставках-відстійниках, перетворення промислових відвалів у грунту, придатні для рослин.

У боротьбі з шкідниками сільськогосподарських культур частіше використовують біологічні методи, відмовляючись від застосування отрутохімікатів, які завдають великої шкоди, знищуючи не тільки шкідників, але й інші види тварин і рослин.

Законом про охорону атмосферного повітря та Законом про охорону і використання тваринного світу передбачено раціональне науково обгрунтоване і гуманне використання природного середовища нашої Батьківщини в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Україна ратифікувала Конвенцію “Про біологічне різноманіття”, що стало стимулом для більш активних дій і координації робіт по збереженню біорізноманіття.

Ця Конвенція передбачає чотири види заходів, спрямованих на збереження та сталий розвиток видів.

    Захист особливої ​​середовища проживання – створення національних парків, біосферних заповідників та інших охоронних зон. Захист окремих видів або груп організмів від надмірної експлуатації. Збереження видів як генофонду в ботанічних садах або в банках генів. Скорочення забруднень навколишнього середовища.

Але, незважаючи на активні дії відносно збереження біорізноманіття, в цій проблемі існує ще багато труднощів. Вони обумовлені відсутністю концепції законодавчої діяльності в охороні живої природи. Не розроблено підходи до оцінки ефективності інвестицій в охорону природи. Відсутні повноцінні економічні важелі для сталого використання біологічних ресурсів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Скорочення біорізноманіття