Сказання
Сказання – фольклорний, літературний твір історичного і легендарного характеру, в якому розповідь про дійсні події і явища минулого поєднується з їх піднесено поетичною інтерпретацією. У С. широко використовуються достовірні і вигадані відомості про історичних осіб, свідчення сучасників й очевидців подій, розповіді легендарного змісту, традиційна образно-стильова поетика фольклору. С. близькі до історичних переказів, легенд, апокрифів, житій. У давній літературі С – це прозовий твір легендарно-історичного змісту (“Сказання про Бориса і Гліба”, “Оповіді про запорожців, опришків, гайдамаків” та ін.), у новій С зустрічаються й у віршових формах. Літературні С, як правило, відображають особливості фольклорних усно-оповідних жанрів, на основі їх написані “Марко Проклятий” О. Стороженка, “Борці за правду” А. Кащенка, “Легенди старокиївські” Наталени Королевої та ін.
Related posts:
- Сказання про Бориса і Гліба – Середньовічна доба (XI-середина XVI ст.) 2.3.Сказання про Бориса і Гліба Із прийняттям християнства на Русі поширювалися перекладні житія християнських святих, основне призначення яких – розповісти про сподвижників віри, дати взірець віддан – ного служіння Господові, спонукати до наслідування помислів і вчинків богообраних, у такий спосіб зміцнюючи християнську віру. Руська церква, переймаючи досвід передусім візантійської і болгарської агіографічної прози, намагалася створити […]...
- Доповідь-повідомлення “Сказання про Раму” Рама – це герой давньоіндійських міфів, легендарний цар. Згідно з міфом, Рама був одним з семи втілень верховного бога Вішну на землі, в тілі людини. Тому, звичайно, він був героєм і лицарем. Про життя і діяння Рами оповідає епос Стародавньої Індії, який так і називається – “Рамаяна”. Для дітей Росії міфи про Рамі обробив російський […]...
- Яке значення рими у строфі? Строфа – це певна кількість віршових рядків, що становлять ритмічне й синтаксичне ціле, як правило, об’єднане римою. Для зручності рядки, що римуються, позначаються однаковими буквами, малими – чоловічі рими, великими – жіночі. У такому записі початок відомої поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…” має такий вигляд: АббАб. Строфа є важливим композиційним елементом вірша, бо […]...
- Історична повість як жанр, риси історичної повісті Історична повість – це жанр оповідної літератури. У ній зображуються в художній формі події і особи якогось історичного періоду. Повість відноситься до епосу, тобто оповідної літератури. Зазвичай в ній зображена одне-два події, в яких задіяно кілька персонажів. Їх менше, ніж в романі, але більше, ніж в оповіданні. Важливе місце в ній відводиться оповідачеві, який нерідко […]...
- Тематика рефератів – Додатки 1. Обставини виникнення давньої української літератури. 2. Проблема періодизації давньої української літератури. 3. Жанровий склад української літератури періоду Київської Русі. 4. Українські переклади Біблії. 5. Фольклорні елементи у “Повісті минулих літ”. 6. Українські апокрифи: походження, функціонування, образи. 7. “Сказання про Бориса і Гліба”: від фактів – до художності. 8. Образ автора у “Благанні” Данила Заточника. […]...
- Декламативна поезія Декламативна поезія (лат. declamatio – вправи з красномовства)- переважно віршовані літературні твори, придатні для сценічного виголошення. У них яскравіше, ніж в інших, виражені відповідні стилістичні прийоми, риторичні фігури, логічна композиційна тріада – теза, антитеза, синтез. Виникла у Стародавній Греції. В Україні культивувалася з кінця XVI ст. у братських школах, де риторику викладали разом з піїтикою […]...
- НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ (1056 – бл. 1114) – письменник-агіограф, літописець. 1074 р. 17-літнім юнаком постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, згодом посвячений у диякони. 1091 р. йому доручили відкрити мощі преподобного Феодосія. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі. Нестор є безсумнівним автором двох житій Бориса й Гліба (“Сказаніє о Борисе и Глебе) та Феодосія (“Житіє Феодосія”), які вважаються […]...
- Тавтограма Тавтограма – Див.: Алітераційний вірш, Алітерація, Анафора. Тавтологічна рима – римування одного і того самого слова, що не трактується як вада віршованого мовлення: І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки. Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Т. Шевченко). Т. р. спостерігається в деяких східних віршових формах (газель). Звертаються до […]...
- КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Козацькі літописи – історичні й літературні пам’ятки, що розповідають про події в Україні XV-XVIII ст. Авторами літописів були світські особи, нерідко представники козацької старшини. Головною історичною силою в літописах виступає козацтво. Найбільший інтерес з літературного погляду становлять літописи Самовидця, Григорія Грабянки й Самійла Величка. У них центральне місце посідає зображення національно-визвольної війни українців під проводом […]...
- Розмір вірша Розмір вірша – визначальна умова структурування вірша. Для тонічної системи (дольник, верлібр тощо) Р. в. характерний кількістю наголосів та розташуванням цезури, для силабічної (восьмискладник, десятискладник і т. п.) – кількістю складів. та їх місцем у вірші, для силабо-тонічної – кількістю стоп певного метра та місцезнаходженням цезури. Один із прикладів силабо-тонічного віршування – поезія Є. Маланюка […]...
- Анафора – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Анафора (від грц. Αναφορά – винесення нагору, повторення) – стилістична фігура, яка утворюється повтором слів або словосполучень на початку суміжних мовних одиниць. Наприклад: Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні, Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні. (М. Рильський) Найчастіше анафора зустрічається у віршових текстах, рідше в прозаїчних. Прозаїчна […]...
- ГРАБЯНКА ГРИГОРІЙ ГРАБЯНКА ГРИГОРІЙ (р. нар. невід. – 1738) – козацький літописець. Вихованець Києво-Могилянської академії. З 1686 р. перебував на військовій службі в козацькому війську, де обіймав ряд посад – гадяцького сотника, полкового осавула. В 1717 – 1728 рр. – гадяцький полковий судця. Брав активну участь у заходах представників козацької старшини на чолі з гетьманом П. Полуботком, […]...
- Контамінація Контамінація (лат. contaminatio – схрещування, змішування) – 1. Поєднання у літературних і фольклорних творах добре відомих частин інших творів (віршових, пісенних рядків або й цілих строф, куплетів тощо) не як цитат, а як структурних змістовних складників цих творів. Часто в контаміновані конструкції входять крилаті вислови. Наприклад, вислів з Євангелія “Тоді Ісус сказав учням своїм: коли […]...
- Людина та історія в літературі Уважне вивчення минулого свого народу є досить характерним властивістю кожного російської людини. У всі часи, мислячі люди намагалися знайти відповіді на виникаючі питання, які ставило перед ними даний час, глибоко в минулому. Тема історії знайшла своє місце ще в давньої російської літератури. Інтерес до історії в російській літературі Яскравим прикладом є “Слово о полку Ігоревім” […]...
- Сублімація Сублімація (лат. sublimo – звеличую, підношу) – перенесення творчої енергії із соціально та культурно осуджуваних теренів (зокрема, сороміцьких) на вищі, піднесені. Одними з перших зауважили цю проблематику німецькі письменники-романтики (Новаліс) та філософи (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше). На початку XX ст. поняття “С.” досить широко використовувалось у теорії психоаналізу. За його допомогою З. Фрейд намагався пояснити […]...
- Козацькі літописи Козацькі літописи – історико-літературні твори кінця XVII-XVIII ст., в яких висвітлювалася історія України, козацтва. В їх основі – бурхливі політичні події другої половини XVII – початку XVIII ст., війна українського народу 1648-54 під проводом Б. Хмельницького, які мали надзвичайно великий вплив на кристалізацію національної свідомості українського народу. Автори К. л. (переважно військові канцеляристи, освічені вищі […]...
- Жартівливі пісні Жартівливі пісні – фольклорні і літературні пісенні твори гумористичного чи сатиричного змісту. Зустрічаються в усіх видах української фольклорної лірики – від календарно-обрядової до історичної і танцювальної, але найбільше у родинно-побутовій і пісенних мініатюрах (коломийки, частівки). Ж. п. своїм змістом охоплюють усі сфери життя – родинного і громадського, відзначаються яскравою і розмаїтою поетикою, наставленою на комічний […]...
- Повість жанрової форми – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.3. Повість жанрової форми Повість – епічний твір середньої жанрової форми. Частіше за все говорять про її проміжне становище між романом і оповіданням, нечіткість і розмитість жанрових меж. Дійсно, повість має чимало спільного як з романом, так і з оповіданням. У ній розкривається людська доля, взаємини героя з навколишньою дійсністю. Відмінності […]...
- Панторима Панторима (грецьк. pantа – весь та rhythmos – узгодженість) – суголосся, що охоплює не лише окремі слова чи їх закінчення, а якомога повніше віршові рядки: Так важко на жорстокім камені Шляхів вирізьблювати грань. ‘ Невже і справді заважка мені Дорога зустрічей і тиха путь прощань? (М. Бажан). П. засвідчує тонке мовне чуття та вишукане опанування […]...
- Романна епопея про Івана Мазепу – Богдан ЛЕПКИЙ (1872-1941) – Осмислення української історії – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст Ще в 1908 році Богдан Лепкий написав вірш “Мазепа”, у якому порушив проблему національно-визвольної боротьби. Згодом, у другій половині 20-х років, він зобразив Івана Мазепу в епічному творі, що складається з п’яти книг (“Мотря”, “Не вбивай”, “Батурин”, “Полтава”, “З-під Полтави до Бендер”), Змальовуючи відомого історичного діяча, письменник звернувся до романної форми. Одним із різновидів цієї […]...
- Ритмічна проза Ритмічна проза – літературознавче поняття, вживане у різних значеннях. Часто трактується як перенесення на терени художньої прози віршових розмірів, фрагменти яких спостерігаються у новелі “Подвійне коло” Ю. Яновського (тонічний вірш): “І смерч розбився об купу коней і трупів…” Такі фрагменти, що виконують стилістичну функцію, з’являються у прозових творах спорадично. Подеколи Р. п. застосовується як визначення […]...
- Тип і форма держави В даному питанні категорія “тип держави” розглядається з точки зору представників формаційного підходу, а поняття “форма держави” визначається як форма правління. З одного боку, держави будь-якого типу мають різні форми. Так в межах одного історичного типу можна зустріти різні форми держави. Рабовласницькому типу характерні монархії (давньосхідні деспотії – Римська імперія, Вавилон, Єгипет, Ассирія, Китай, Індія) […]...
- НОВЕЛА Новела (італ. novella – новина, від лат. novellus – новітній) – малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Однак, маючи чимало спільного, новела суттєво відмінна від оповідання. Особливо помітною ця різниця виявилася уже в новелі епохи Відродження, коли зародився цей жанр (Т. Гуардаті, Ф. Сакатті, П. Брачолліні, М. Банделло, Дж. Боккаччо). Новелі […]...
- Новела – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.4.Новела Новела (італ. Novella – новина, від лат. Novellus – новітній) – малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Однак, маючи чимало спільного, новела суттєво відмінна від оповідання. Особливо помітною ця різниця виявилася уже в новелі епохи Відродження, коли зародився цей жанр (Т. Гуардаті, Ф. Сакатті, П. Брачолліні, […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ № 1. ТРАГЕДІЯ ЛЮБОВІ Й ЗАНЕПАДУ ЛЮДСЬКОСТІ В ОПОВІДАННІ Б. ГРІНЧЕНКА КАТОРЖНА – ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО Мета проекту: допомогти учням проаналізувати ідейно-художній зміст твору, його гуманістичну спрямованість; дати власну оцінку прочитаному; розвивати логічно правильне усне мовлення учнів, уміння, зіставляти та аналізувати факти, працювати з ІКТ; виховувати прагнення до співчуття, любові, добра. Міжпредметні зв’язки: інформатика, “Людина і суспільство”. Стислий опис: основою проекту є оповідання Бориса Грінченка “Каторжна”. Основна ідея проекту полягає в […]...
- ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ (1810, Житомир – після 1860) – український і польський письменник. Народився в родині військового лікаря, що походив із польського шляхетного роду, віддавна пов’язаного з Волинню. Гейнчі мали в селі Гінчівка поблизу Житомира дідичний маєток. Батько письменника був одним із фундаторів двох масонських лож у Житомирі. К. А. Гейнч здобув медичну освіту, […]...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
- ПЛАНИ – В. СКОТТ – ГЕРОЇЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ – 7 клас Ровена та Ребекка – дві різні долі 1. Походження героїнь та їхня соціальна приналежність. (Ровена – онука короля; Ребекка – донька єврея-лихваря.) 2. Віросповідання героїнь. (Ровена – католичка; Ребекка – іудейка.) 3. На лицарському турнірі. (Ровена – королева турніру; Ребекка – звичайна гостя.) 4. Роль Ровени і Ребекки у житті Айвенго. (Ровена і Ребекка кохають […]...
- Близькість поеми “Гамалія” до народних дум та історичних пісень – 8 клас – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Українські думи – один із найпопулярніших видів усної народної творчості. Тому не дивно, що Т. Шевченко, який надзвичайно високо оцінював художні якості вітчизняного фольклору, використав мотиви народних дум, невільницьких плачів, а також історичних пісень у поемі “Гамалія”. Поема Т. Шевченка не має зовнішньої правдоподібності: історичних фактів про морські походи отамана Гамалії немає. Кобзар прагнув народнопоетичними […]...
- Автобіографічна і мемуарна література Автобіографії і мемуари часто являють собою окремі, повноцінні літературні твори, тому вони становлять особливий жанр. Автобіографічна література заснована на особистості її автора, який намагається зобразити своє життя і свої роздуми з допомогою художньої форми. Мемуарна література являє собою спогади про минуле, які створюються на основі життєвого досвіду автора. У даному випадку, автор оповідає про своє […]...
- Іпостасе Іпостасе (грецьк. hypostasis – дотримування, ущільнення, заміна) – заміна однієї стопи іншою у квантитативному та силабо-тонічному віршуванні, в якому місце наголосу – стале. Термін введений В. Брюсовим (“Основи віршування”). І. притаманна античному віршуванню, коли два коротких склади замінюються одним довгим і навпаки. Цим поняттям користувалася Галина Сидоренко в тих випадках, коли хорей замінювався пірихієм чи […]...
- Народний епос – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Кожен народ із давніх-давен прагнув до поетичного осмислення власної історії – минулого і сучасного, намагався зазирнути у майбутнє.. Це осмислення і відтворила усна народна творчість, що зберегла для нащадків дух і події далеких епох. Її краса і художня довершеність захоплюють і дивують, викликають повагу і гордість за український народ, його славетну історію. Знайомлячись із творами […]...
- Проза – Пантелеймон Олександрович Куліш – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття Пантелеймон Куліш захоплювався європейським досвідом історичної літератури, тому його турбувала відсутність жанру історичної прози в українській літературі. Цю прогалину він спромігся заповнити власними прозовими творами на історичну тематику, ще раз довівши рівність української літератури у колі світових літератур. Яскравим доказом цього є його прозові твори 40-х pp., а саме: роман “Михайло Чарнишенко, або Малоросія вісімдесят […]...
- Рубаї Рубаї – чотиривірш, як правило, філософського змісту за схемою римування: а а – а (різновид монорими). Р. як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи, – одна з найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу, сягнула своєї досконалості в тюркомовному літературному середовищі (Захириддин Бабур) та іранському (Омар Хайям). […]...
- Що таке сатира в літературі? Сатирою в літературі, як правило, називають поетичний твір великого обсягу, в якому присутнє негативне або різко засуджує і обурене зображення властивостей і якостей окремих типових осіб чи цілої групи осіб і явищ. Простіше кажучи, сатира – це будь-який твір комічного жанру, що містить різко виражений критикує характер фактів чи об’єктів дійсності. Сила сатири в літературних […]...
- ПЛАНИ – ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ ТА БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ – 7 клас Билини як жанр російського фольклору I. Поняття про билину. (Билина – жанр російського фольклору, героїко-патріотичні сказання про богатирів та історичні події Київської Русі IX-XII ст.) II. Тематика билин. (У билинах відтворюється світ Київської Русі, життя таких великих центрів держави, як Київ, Чернігів, Новгород, та інших міст, відтворюються внутрішні події й зовнішня боротьба Русі за незалежність. […]...
- Історична основа поеми Т. Шевченка “Гамалія” Т. Шевченка ще з дитинства цікавила і захоплювала історія героїчного минулого українського народу, а особливо його боротьба проти турецько-татарських загарбників. Ніхто з поетів не оспівав так натхненно “козацьку славу”, як Тарас Шевченко. Козацьку мужність відтворив поет у віршах та поемах “Тарасова ніч”, “Іван Підкова”, “Гамалія” та інших. Історія нашого народу знає немало імен відважних козаків-запорожців, […]...
- Вірш Вірш (лат, versus – повтор, поворот) – 1) елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму. Подеколи збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці поняття різного плану. Приміром, у доробку В. Пачовського спостерігається такий випадок: Так ходила по алеї, та зайняти я не міг! […]...
- ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ – ПАМ’ЯТКИ ОРИГІНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ КНЯЖОЇ РУСІ-УКРАЇНИ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Василь Яременко – один із українських дослідників “Повісті минулих літ” – підкреслював, що численні літописці саме цим високохудожнім текстом створили “для свого народу власну Біблію – священні книги русько-українського народу, що ввібрали в себе багатовіковий досвід слова. Це й дзеркало історичного життя, і збірник дидактичних повчань і настанов, і звід звичаїв і заповітів пращурів своїм […]...