Системи управління
Сутність поняття “система управління”
Фахівці галузі управління висувають різні формулювання терміну “система управління”. Самою ємною, на наш погляд, є така: система управління – це сукупність елементів, які утворюють ієрархію контурів циркуляції і перетворення інформації при реалізації концепції управління, і яка спрямована на забезпечення відповідності дій встановленим планом організації.
Критерій приналежності певної системи до системи управління – це таке положення: якщо ця система в організації є невід’ємною частиною, а діями її здійснюється управління організацією і завдань, відмінних від управлінських, вона не вирішує, то її можна розглядати як спеціалізовану систему або як систему управління. Іншими словами, управління здійснюється тільки в разі, якщо реально існує діюча система, яка вирішує управлінські завдання.
У найзагальнішому вигляді управління – це певний тип взаємодії між учасниками, один з яких є суб’єктом управління, а другий – об’єктом управління.
В організації суб’єкт управління, або носій влади – це керівник, який в силу концепції управління, прийнятої в організації може ділитися відповідальністю і повноваженнями з нижчими за ієрархією керівниками.
Що ж стосується систем управління, то в якості об’єктів управління виступають підрозділи організації, фахівці, правила організаційного функціонування, використовувані ресурси і т. д.
Типи систем управління
Системи управління можуть бути двох типів: відкриті і закриті. Ключове відмінність між цими видами систем управління полягає в тому, що в закритій системі блок управління – складова частина тієї системи, якою він керує, а у відкритому – немає.
Значною мірою ефективність роботи відкритої системи залежить від тих властивостей, якими управляє пристрій володіє. Якщо система керована людиною, її ефективність визначається людиною. Якщо на управлінський процес істотно впливає хід самої керованої операції, ніж чим вплив зовнішнього середовища, то така система – закрита. Для закритої системи характерна наявність зворотного зв’язку. Це означає, що на вході системи вимірюються постійно значення параметра, вибраного як керованого, а на виході системи здійснюються ті зміни, мета яких полягає в ліквідації відхилень або помилок від заданої заздалегідь величини. Але не у всіх випадках система в змозі зробити повну корекцію. Деякі інформаційні потоки, які відбуваються в системі управління організацією, має вигляд замкнутого контуру.
Принцип зворотного зв’язку грунтується на зворотному впливі результатів управління системи на процес самого управління, або використання інформації, яка надходить від об’єкта управління. Зворотній зв’язок може бути як зовнішня, так і внутрішня, а також позитивною і негативною. Позитивна дія вихідного сигналу підсилює – має однаковий знак з ним; негативна навпаки вхідний сигнал послаблює. Позитивна зв’язок становище системи погіршує. Негативна зв’язок сприяє відновленню рівноваги при порушенні його впливами. Якщо на виході системи результат менше, ніж потрібно, то блок регулювання дає сигнал, що підсилює інтенсивність процесу; якщо результат еталона більше, то керуючий процес загальмується.
Відкриті та закриті системи управління класифікуються залежно від характеру чутливого елемента або керуючого впливу, або разом того й іншого. Залежно від характеру дії, що управляє системи управління бувають:
- Програмні або жорсткі; Регульовані; Саморегулюючі; Адаптивні.
Програмні або жорсткі – це ті системи управління, в яких діє одна прямий зв’язок між суб’єктом і об’єктом управління, за допомогою якої надходять керуючі впливу, до виконання обов’язкових.
Різновидами її є адміністративно-командні системи. Регульована система застосовує інформацію про реакцію об’єкта на управління, економічні та адміністративні методи управління, інтереси людей. Саморегулюючі системи управління засновані на регулюванні без втручання зовнішніх сил. Адаптивні системи управління є відкритими системами, в яких об’єкт управління піддається впливу, що обурює зовнішнього середовища і адекватно на них реагує; суб’єкт управління же знаходиться за межами об’єкта або по відношенню до нього є вищим.
Також виділяють процеси управління в залежності від того, в якій системної точки відбувається вироблення керуючого впливу. До першої групи відносять системи, що мають або пристрої типу “чорного ящика”, або ж людей, які безпосередньо здатні в місці виникнення первинної інформації її сприймати, порівнювати з еталоном і коригувати відхилення. До другої групи – системи, де все управління зосереджується в центрі. При цьому по каналах зворотного зв’язку інформація надходить з периферії в центр, а далі, коли необхідно це, коригуючий вплив передається до місця виконання операції.
Організованість – це внутрішня впорядкованість, або узгодженість при взаємодії частин системи, яка проявляється в обмеженні різноманітності станів їх системі.
Зв’язок розглядається як форма обмежень, взаємно накладаються на поведінку частин цілого. Але зв’язок теж відсутній при відсутності обмежень.
Стан системи є відомим вектором значень певних параметрів, які характеризують систему в певний момент часу.
Поведінка системи – це сукупність деяких дій, змін системи, реакцій її на зовнішній вплив, режими життєдіяльності.
Система управління – це невід’ємна частина організації і одночасно відносно самостійна система в сукупності систем, складових організацію.
Система управління організацією здійснює деякі взаємозалежні дії по формуванню і використанню організаційних ресурсів для досягнення нею своїх цілей. Управління є еквівалентом всієї діяльності організації по досягненню кінцевої мети, а включає в себе ті дії і функції, які пов’язані з координацією і встановленням усередині організації взаємодії, зі спонуканням до здійснення виробничих та інших видів діяльності, з цільовою орієнтацією різних типів діяльності і т. п.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)