Система образів роману – “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” – РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ – ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ

Розкриттю характеру головного героя підкорена вся система образів роману. Печорін перебуває в центрі подій упродовж усієї оповіді, але його поведінка, вчинки розкриваються у зіставленні з поведінкою і вчинками інших персонажів. Лєрмонтов будує систему образів роману за принципом контрасту або схожості: в кожному персонажі є щось схоже на Печоріна, але в кожному є принципові відмінності від головного героя. Кожний персонаж ніби дзеркальне відображення Печоріна, але кожного разу якість цього зображення різна: одне відтіняє привабливі риси, інше – потворні.

Наприклад, з горцями Лєрмонтова об’‎єднує готовність до ризику, слідування власним уявленням про добро і зло. Печоріну ж не вистачає їхньої гармонії з природою, середовищем, цілісності характеру. Але ці риси горців випливають із традицій їх народів, а не є наслідком самоусвідомлення, яке й примушує діяти головного героя.

Система образів роману   ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ   ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ

Михайло Лєрмонтов. Спогади про Кавказ. 1838 р.

Система образів роману   ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ   ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ

Михайло Лєрмонтов. Вид Тифліса. 1837 р.

У березні 1825 Року несподівано помер батько Миколи Гоголя. Мати захворіла й була близька до того, щоб іти за чоловіком: два тижні не розмовляла, відмовлялася від їжі, схудла й ледве пересувалася по кімнаті. Тільки думка про маленьких дочок, яких було вже троє, примусила її жити. Тепер Микола Гоголь був старшим у сім’ї, він гостро відчував свою відповідальність за матір, сестер, рідних і близьких, які жили у Василівці. Про це свідчать його листи до матері.

1828 року навчання в гімназії було завершене: у липні Гоголь склав останні іспити й отримав чин 14 класу. У грудні того ж року він виїхав у Петербург.

Столиця російської імперії зустріла мрійника з України суворо. Маючи рекомендації до впливових людей, Микола Гоголь не поспішав їх використати. Більші надії він покладав на свою поему “Ганц Кюхельгартен”, фрагмент із якої письменнику-початківцю пощастило надрукувати в журналі. Але всю поему брати в друк ніхто не хотів. У травні 1829 року, використавши гроші, які дала йому мати, щоб сплатити проценти за маєток, Гоголь видав поему під псевдонімом В. Алов. У кількох газетах з’‎явилися нищівні рецензії на цей твір. У розпачі Гоголь викупив усі екземпляри поеми та спалив їх. Наприкінці липня він виїхав у Німеччину. Від того часу збереглося кілька листів Миколи Гоголя до матері. Ці листи відбивають душевний перелом, який він переживав. Гоголь дійсно почувався чужинцем, наче був з іншого світу.

Щоб повернути собі відчуття реальності, треба було відступити назад, у чарівний світ його дитинства, світ, де була гармонія, сонце, навіть відьми та чорти були свої, звичні. У листах він просить матір надсилати йому українські оповідки, легенди, які планує використати у своїй роботі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Система образів роману – “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” – РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ – ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ