Синонім

Related posts:

1. Асиндетон Асиндетон (грецьк. asyndeton – безсполучниковість) – будова переважно поетичного мовлення, з якого усунені сполучники задля увиразнення та стислості виразу. Прикладів цього стилістичного прийому в українській ліриці достатньо: “Зимовий вечір. Тиша. Ми” (П. Тичина); “Зима. На фронт, на фронт!… а на пероні люди…” (В. Сосюра); “Зціпив зуби. Блідий-блідий! / За байраком село палало. / Хтось прикладом […]...
2. Анафора Анафора (грецьк. anaphero – піднесення) – єдинопочаток; одна з риторичних фігур;вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Як стилістичний прийом градації А. подеколи близька до анаколуфа. Почасти А. виконує важливу композиційну функцію у ліричному сюжеті: Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз […]...
3. Локальний прийом Локальний прийом (лат. localis – місцевий) – застосування в художньому творі зображально-виражальних засобів, тісно пов’язаних з місцем дії у сюжеті, розглядається як прояв місцевого колориту (фр. couier locale), використовуваного письменниками при зображенні певного етнічного середовища тощо (діалектизми, жаргонізми і т. п.). Цей прийом, запроваджений романтиками, набув широкого поширення у літературі. Активно використовували його М. Коцюбинський […]...
4. Невласне-пряма мова Невласне-пряма мова – своєрідний тип мови, проміжний між прямою і непрямою мовою. Н.-п. м. зближує з прямою те, що в ній зберігаються лексичні й синтаксичні риси чужого висловлювання, манера мовлення і настрій персонажа, але Н.-п. м. подається ніби від імені автора, в мову якого вплітається мова дійової особи. Відтак створюється двоплановість висловлювання: передається “внутрішнє мовлення” […]...
5. Пуант Пуант (фр. pointe – вістря, гострий кінець, лезо) – гостродраматичне завершення ліричного сюжету у ліричному (драматичному чи епічному) творі, найвищий прояв градації: […] увігнав Заступ у землю Хотів докопатися До джерела А докопався До крові (А. Крат). П. притаманний також байкам, притчам та іншим жанрам, які завершуються лаконічним або афористичним висловом. Термін П. вживається у […]...
6. Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку Данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
7. Конфлікт Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення, сутичка) – зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями. Залежно від сфери життєдіяльності людей К. поділяють на виробничі, громадські, політичні, побутові. Вони, творчо трансформовані уявою митця відповідно до його задуму, живлять К. художніх творів і реалізуються передусім […]...
8. Поетизація Поетизація – здатність уявляти, зображати дійсність прикрашеною П. – органічна риса української ментальності, спостережена багатьма науковцями (М. Костомаров, Б. Цимбалістий та ін.), що полягає в ліричному світосприйнятті, у намаганні розбудовувати своє життя за законами краси, вираженому в оформленні осель та строїв, у ставленні до природи, у мелодійній та шляхетній за змістом пісні тощо. Ця риса […]...
9. Фоніка Фоніка (грецьк. phoneo – вимовляю, звучу) – звукова організація поетичного мовлення; віршові засоби, які надають ліричному Творові милозвучності, посилюють його емоційність та виразність. У широкому значенні Ф. – галузь літературознавства (віршознавства), яка висвітлює естетичну функцію звуків у художньому творі як певної звукової цілості, аналізує та відповідно класифікує їх; у вужчому – фонічні властивості творів стильової […]...
10. Чи є рух рівноприскореним При прямолінійному рівроприскореному русі тіло за рівні проміжки часу проходить різні шляхи, так як його швидкість збільшується. За кожен наступний часовий проміжок тіло проходить більший шлях, ніж за попередній. Причому існують певні співвідношення шляху, характерні виключно для прямолінійного рівноприскореного руху. Знаючи ці співвідношення, можна визначати, чи є рух рівноприскореним або обчислювати шлях на певному часовому […]...
11. Строфа Строфа (грецьк. strophe – поворот, зміна, коло) – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістова завершеність тощо). Проте безпідставно ототожнювати С. з будь-яким версифікаційним елементом, зокрема з римуванням, бодай тому, […]...
12. Звукопис Звукопис – у літературному, передовсім поетичному, мовленні – система звукового інструментування (алітерація, асонанс і т. п.), спрямована на створення звукового образу: “Над бором хмари муром” або “Тінь там тоне, тінь там десь” у П. Тичини. Проблемою створення звукового образу цікавилися символісти, намагаючись виповнити свою лірику музичними елементами (див.: “Блакитна Панна” М. Вороного), з певними звуками […]...
13. Що таке зовнішня і внутрішня області кута? Кут своїми променями ділить площину на дві частини. Одна знаходиться всередині кута, інша – поза ним. Однак, кутом можна порахувати кордону будь-якої з цих двох площин. Можна сказати по-іншому – два промені, які виходять з однієї точки утворюють два кути: один з одного боку між двома променями, другий – з іншого боку. У такій неоднозначній […]...
14. Автологія Автологія (грецьк. autds – сам і logos – слово) – вживання слів у поетичному тексті в прямому значенні на відміну від тропів. Класичним прикладом автології можна вважати вірш Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати”. До автологічного письма зверталися Є. Плужник, Д. Фальківський, Ю. Липа, П. Дорошко та ін. У сучасній ліриці автологія найбільш притаманна Л. […]...
15. Весна “Весна” – літературно-художній альманах, виданий 1852 у Львові і складений з оригінальних та перекладних різножанрових творів, підписаних лише ініціалами або криптонімами (серед авторів – А. Кралицький, Ф. Сокира, інші послідовники “Руської партії” та О. Духновича). Програмна вступна стаття “Погляд на словесну жизнь нашу” – роздуми про культурний занепад галицьких земель та майбутнє їх відродження. Подібні […]...
16. Повідомлення про флейту Без музичних інструментів не змогла б існувати класична музика, яка є складовою духовного світу і збагачує його. Моцарт, Бах, Римський – Корсаков, Бетховен – всього цього могло і не бути. Мало того, без інструментів не зародилася б музика в принципі. У світі досить багато видів інструментів, наприклад, духові або струнні. Флейта – один з елементів […]...
17. Білий вірш Білий вірш – неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула. Найбільшого розвитку Б. в. досяг у драматургічних жанрах (В. Шекспір, Дж. Мільтон, Й.-В. Гете, О. Пушкін, І. Кочерга та ін.), за класичний взірець яких можуть правити твори Лесі Українки (“У пущі”, “В катакомбах”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Лісова пісня”, […]...
18. Аналіз вірша “Бал” Фета Твір по жанрової спрямованості відноситься до ліричного творчості поета, відтіняє філософськими роздумами, яке називається елегія, сумним міркуванням про колишні події. Ключовий тематикою вірші стають юнацькі спогади ліричного героя, від імені якого ведеться розповідь, навіяні спостереженнями за танцюючими парами на одному з російських балів, які є невід’ємною частиною життя дворянського суспільства періоду дев’ятнадцятого століття. Також у […]...
19. Рима Рима (грецьк. rhythmos – мірність, сумірність, узгодженість) – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Р. як звукове, а не графічне явище, охоплює ритмічний акцент і наступні за ним звуки (іржава – держава), навіть групи слів (складна P.: характерника – химерний кат), […]...
20. За вивіркою золотою – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * За вивіркою золотою Я біг вершинами смерік, Провалювавсь у темну хвою, Як у вогонь, що серце пік. Я обдирався об ялиці, Та знову біг через груні, Мов краплі чорної живиці, Кров запікалась на мені. Я біг, і падав з високості, І піднімався нашвидку, Не відав, чи ламались кості, Чи хмиз тріщав у […]...
21. Гетерофемія Гетерофемія (грецьк. heteros – інший, означає різнорідність; друга частина терміну походить від імені давньогрецької богині правосуддя Феміди) – помилкова заміна певного слова близьким йому за звучанням, але не за змістом. Так, словосполучення “духовне явище” стосується духівництва, хоч часто воно вживається у розумінні причетності до Духу, що у цьому випадку мусило б мати відповідний вигляд: “духове […]...
22. БОРИС ГРІНЧЕНКО – З ЛЮБОВ’Ю ДО ЗНЕДОЛЕНИХ Бориса Грінченка, сімнадцятирічного юнака, у літературу благословив Іван Нечуй-Левицький, подавши перші його вірші у львівський журнал “Світ”, де вони були опубліковані 1881 року. Незважаючи на те, що початок творчості Грінченка припадає на період дії горезвісного емського указу 1876 року, за недовгий вік (неповних 47 років) він написав стільки, що його творча спадщина вмістилася б хіба […]...
23. НАТЯК Натяк – це легке непряме відсилання читача до літературного першоджерела. При цьому важливу роль відіграє окремо взята деталь чи якийсь інший елемент художнього тексту. Наприклад, у романі О. Гончара “Таврія” є портретний опис невгамовного й безкорисливого подвижника у справі збереження рідної природи, закріплення олешківських пісків Дмитра Никифоровича Баклагова, поданий у сприйнятті іншого героя, Данька Яреська. […]...
24. Мовознавство (лінгвістика) Мовознавство (лінгвістика) – наука, об’єктом дослідження якої є властивості, функції, будова та історичний розвиток мови. Джерела М. сягають давньої Індії, Китаю, Греції. Тривалий час європейське М. розвивалось у складі логіки й філософії як частина філології. Лише у XIX ст. воно відмежовується у самостійну галузь знань, що пов’язувалося зі становленням і поширенням порівняльно-історичного М. із власною […]...
25. ОКСЮМОРОН – ОКСИМОРОН Оксюморон, або Оксиморон (грец. οξόμωρον – нісенітниця), – це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу. Наприклад: “На нашій – не своїй землі” (Т. Шевченко); “довго тягтиметься мить” (Є. Плужник); “холодний окріп нарзану” (М. Лєрмонтов). Оксюморон дуже виразний стилістичний прийом: використовуючи мінімум мовленнєвих засобів, […]...
26. Мої враження від оповідання Дж. Лондона “Жага до життя” – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – Д. ДЕФО, Ж. ВЕРН, ДЖ. ЛОНДОН, Ш. ПЕТЕФІ, Р. Л. СТІВЕНСОН – ЛЮДИНА В ЖИТТЄВИХ ВИПРОБУВАННЯХ – 6 клас Відомий сучасний білоруський письменник Василь Биков так сказав про Джека Лондона: “Він – співець сильних та благородних почуттів, яскравих вражень”. І дійсно, твори американського митця вражають зображенням сильних і мужніх людей, що кидали виклик долі, боролися із суворою природою Півночі, виявляючи силу духу й неабияку мужність! Цікавим є й оповідання Дж. Лондона “Жага до життя”. […]...
27. Бджола “Бджола” – літературно-науковий місячник, виходив у Львові 1908 за редакцією М-Венгжина. Протягом січня-грудня з’явилося десять номерів. Містив художні твори переважно молодих письменників Галичини, Буковини, Наддніпрянщини. Кращі з них – вірші, новели, драматичні твори С. Яричевського (“Передсмертна помста”), М. Козоріса (“Гробар”), М. Яцківа (“Тихий світ”), Христі Алчевської (“Вернись до мене, тихий раю”), Наталки Полтавки (“Такий, як […]...
28. Кульмінація Кульмінація (лат. сulmen – вершина) – момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту, момент вирішального зіткнення характерів, мить перелому в сюжеті, з якої починається розв’язка. Термін “К.” використовується при аналізі сюжету епічного, драматичного та ліро-епічного твору. Кульмінаційні моменти притаманні й ліричним творам. К. виразніша у художніх текстах, де головна увага автора зосереджена на вчинках головного героя, […]...
29. Біль як вияв буття у поезії Степана Процюка Під поняттям “біль”, як правило, розуміють неприємне відчуття і страждання, що включають перцептивний, емоційний, когнітивний і поведінковий компоненти. Біль також може ставати певним знаком, смислом і набувати суб’єктивного вираження. Саме у такому контексті він зустрічається у поетичних текстах С. Процюка і впливає на створення певної світоглядної системи, породжуючи агресію і відчай, оскільки світ сприймається як […]...
30. Оксюморон – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Оксюморон, або Оксиморон (грец. Όξόμωρον – нісенітниця), – це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу. Наприклад: “На нашій – не своїй землі” (Т. Шевченко); “довго тягтиметься мить” (Є. Плужник); “холодний окріп нарзану” (М. Лєрмонтов). Оксюморон дуже виразний стилістичний прийом: використовуючи мінімум мовленнєвих засобів, […]...
31. Лірика Й. Бродського – зразок інтелектуально-філософської поезії другої половини XX століття – шкільний твір 11 клас ПОСТМОДЕРНІЗМ Йосиф Бродський належить до числа поетів, творчість яких важко віднести до будь-якої традиції. Своєрідними є його особистість і творча доля. Літературний журнал “Нева” присвятив Бродському статтю, у якій говорилося: “Люди різного масштабу і суперечливих устремлінь, вони самим фактом свого існування загрожували тому, що ми називаємо сьогодні “бюрократичним соціалізмом”. Але ця стаття вийшла […]...
32. Аналіз вірша “Влас” Некрасова У багатьох своїх творах Некрасов піднімав тему грішника, який розкаявся. У вірші “Влас”, написаному в 1855 році, епічне оповідання з фольклорними елементами своєрідно втілилося в ліричному тексті, що послужило більш повного розуміння образу головного героя – простого російського мужика. Простота викладу, пісенні наспіви народного оповіді – відмінні риси цього вірша релігійної тематики. На початку вірша […]...
33. У чому сутність градації? У чому сутність градації? Градація – це послідовне розташування слів із зростаючим або спадаючим значенням з метою посилення емоційності твору. Вона дає змогу художньо відтворити події, вчинки, переживання в розвитку. Розрізнити висхідну чи спадну градацію допомагає відповідна інтонація. “…Стали на громаду гримати, далі страхати, потім батькувати, а там – підскакувати та репетувати на все горло,- […]...
34. Що таке пароніми? Приклади Пароніми – це слова, близькі за звучанням, але різні, частково або повністю, за значенням. Іноді в нашому мовленні зустрічаються слова, схожі за звучанням, але вони різняться відтінками значення або зовсім різні по семантиці. Серед лексичних помилок, викликаних незнанням точного значення слова, найбільш часто зустрічаються помилки, пов’язані з нерозграниченням, або змішанням паронімів. Щоб уникнути цього, познайомимося, […]...
35. ЗА СОНЦЕМ ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. Очам любо. Годиночку, Малую годину Ніби серце одпочине, З Богом заговорить… А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку рожевую, І тьму за собою Розстилає туман сивий, І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не […]...
36. Ізоморфізм Ізоморфізм (грецьк. isos – рівний, morphe – форма, вигляд) – поняття, що характеризує відповідність між структурами подібних об’єктів. Ізоморфними є системи, в яких кожному елементові однієї системи відповідає лише один елемент другої системи і навпаки. Коли характеризують І. об’єктів пізнання, то абстрагуються від природи, сутності їх елементів, зосереджуються тільки на структурах. У цьому сенсі говорять […]...
37. ПОЕТИЧНИЙ ТЕАТР ЛЕСІ УКРАЇНКИ Визначаючи жанрово-стильові напрямки в розвитку українського театрального мистецтва на початку XX ст., Людмила Старицька-Черняхівська пов’язувала їх з творчістю трьох великих письменників: Лесі Українки – театр настрою; Володимира Винниченка – соціально-психологічний і Олександра Олеся – символічний театр. Безсумнівно, унікальним художнім явищем у національній духовній спадщині залишається поетичний театр Лесі Українки, яка, на думку Олександра Дорошкевича, найкраще […]...
38. Рококо Рококо (фр. rocaille – схожий на мушлю) – художній стиль гедоністичного гатунку, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму. Сформувався у Франції в XVIII ст., звідти поширився у мистецтві європейських країн. Своєму виникненню Р. завдячує трансформації бароко, що втрачало вже на той час деякі характерні риси, поширенню серед творчої інтелігенції віянь скептицизму та вільнодумства, відновленню […]...
39. Що таке синоніми? Синоніми – це слова, різні за написанням і звучанням, але тотожні або близькі за значенням. Грецьким терміном синоніми, що перекладається як одноименность, називаються слова, які позначають одне і те ж поняття, але різняться за написанням і звучанням, а також відтінками значення, або стилістичним забарвленням. Наприклад, синонімами є слова: бій, битва, січа, бій. Вони утворюють синонімічний […]...
40. Композиція поеми “Реквієму” Композиція “Реквієму” відрізняється кільцевою структурою, що складається з прологу, утвореного двома першими главами, епілогу з двох останніх глав і основної частини. Кожна частина має особливим емоційним змістом і несе свою чуттєву навантаження. Поема рясніє ліричними переживаннями, а в пролозі і епілозі спостерігається тяжіння до узагальнень, епосу. Передмова складається з прозового тексту, що нагадує вирізку з […]...