Символіка роману Стендаля “Червоне і чорне”. Психологізм творчості письменника в романі. Новаторство Стендаля в реалістичному відтворенні художньої моделі суспільства й людини – Франція – РОМАН ХІХ СТ
Мета – формувати компетентності: Предметні (розуміння новаторства Стендаля, символізму назви твору “Червоне і чорне”, художньої майстерності автора у використанні психологізму, відтворенні мистецької моделі сучасного йому світу; навички літературознавчого аналізування епічного твору; уміння формулювати свою думку, обгрунтовувати її; кращі людські якості; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: прагнення нових знань; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію, опрацьовувати та презентувати її; комунікативну: толерантне ставлення до почуттів та думок оточуючих; загальнокультурну: гуманістичний світогляд).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Обладнання: портрет Стендаля, текст роману “Червоне і чорне”, ілюстрації до твору.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання
(За складеними вдома тезовими планами учні озвучують усні твори “Провінційна пані чи паризька красуня: хто є справжнім коханням Жульєна й кому симпатизує автор?”.)
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Соціально-побутовий роман Стендаль розглядав як “Дзеркало, з яким ідеш уздовж битого шляху. Воно відбиває то небесну блакить, то багно й калюжі. Іде людина з дзеркалом, а ви звинувачуєте її в аморальності! У дзеркалі відбивається бруд, а ви винуватите дзеркало! Обвинувачуйте вже скоріше битий шлях, з його брудними калюжами або, ще краще, дорожнього наглядача, який допускає, щоб вода застоювалась і утворювалось болото” (переклад М. О. Лукаша). Про психологізм творчості й новаторство Стендаля та його художні здобутки поміркуємо сьогодні.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням)
– Літературознавці не можуть дійти згоди щодо того, який сенс уклав Стендаль у назву роману “червоне і чорне”. Сам автор цього не пояснив. Розгляньмо різні погляди на символіку твору.
1) Два кольори, що згадано в назві роману (чорний та червоний) уособлюють дві доби: наполеонівську й Реставрації.
2) У класовому суспільстві походження визначає долю, проте ніхто не забороняє прагнути кращого: жульєн мріє про червоне – сутану кардинала. Отже, червоний – це колір верхівки кар’єри, символ самоствердження й успіху. чорний тут (у соціальному розумінні) – колір одягу незнатної людини, символ поразки в боротьбі із класовою системою. Кожна людина постійно постає перед вибором, як у грі в рулетку: червоне – чорне, успіх – поразка, життя – смерть.
3) Перед головним героєм роману постійно постає вибір між церковною кар’єрою (одяг кліриків чорного кольору) та військовою (офіцерський мундир червоного кольору).
4) Кольори створюють емоційне тло роману. Краплі води в церкві, підсвічені червоним кольоровим склом, нагадують жульєнові краплі крові (піднесеність і водночас тривога). чорний символізує морально найважчі для героя часи: навчання в семінарії, службу гувернером і секретарем. червоний колір – колір кохання, пристрасті. Жульєн міг бути щасливим з пані де Реналь і Матильдою, але різниця в суспільному становищі унеможливила це. чорний колір – колір жалоби, смерті, яка забрала не тільки Сореля, а й пані де Реналь (вона не пережила його страти).
5) Ці кольори уособлюють одвічне поєднання позитиву й негативу в душі кожної людини. Для Жульєна вони ще й позначають характер його життя: внутрішнього, таємного, позначеного захопленням наполеонівською добою (червоний), у якому жульєн відвертий, чистий, щирий. Друга половина його душі – чорна: сповнена лицемірства, пристосуванства й корисливості. червоний для героя – мрії про подвиг, героїчне, минулу добу. чорний – дійсність, де втрачаєш себе і приховуєш свою справжню сутність.
2. Творчо-аналітична робота (у групах)
· У 2 групах визначте, злетом чи падінням позначилися на долі Жульєна Сореля певні події його життя.
Завдання для 1-ї групи
■ Жульєн на посаді вихователя дітей мера міста пана де Реналя. Побачивши, що подобається пані де Реналь, вирішує використати це для просування вгору. (Падіння.)
■ Спочатку жульєн намагається грати роль світського лева, але під впливом темпераменту юнак забуває про роль і щиро закохується в пані де Реналь, домагаючись взаємності. (Злет за авторомі падіння за загальнолюдськими та християнськими моральними нормами.)
■ Попри романтику пристрасних почуттів, Сорель засвоює чимало “корисного” для майбутніх перемог, навчається краще розуміти оточуючих: “Це виховання любов’ю, яке провадилось жінкоюзовсім недосвідченою, було для нього справжнім щастям. Жульєн безпосередньо побачив суспільство саме таким, яким воно тоді було <…> на перший план виступали різні складні інтриги”. (Це не злет і не падіння: герой набуває досвіду.)
Завдання для 2-ї групи
■ Потрапивши до Безансонської семінарії, Жульєн переконаний, що серед обмежених і нерозвинених семінаристів він легко стане першим учнем: “За Наполеона я був би сержантом, а серед цих майбутніх кюре я буду старшим вікарієм”. Він стає першим, але не “своїм”, не здобуває поваги, адже в очах нездар бути надто розумним – гріх гордині. Марно Сорель силкується стати “як усі”: усе одно, “після багатьох місяців невпинних зусиль Жульєн усе ще мав вигляд людини, що мислить”. (Це злет душі, але падіння для кар’єри.)
■ У Парижі, у родині де ла-Молів, жульєн знову діє через жінку, але тепер діє розсудливо й отримує все, про що мріяв: вродливу жінку, титул і навіть офіцерський мундир. Щоправда, Сорель уже не мрійник, готовий померти за книжку, а самозакоханий егоїст. Почувши від Матильди звістку про надання йому звання гусарського поручика, Жульєн говорить собі: “Отже, роман мій завершений, і я завдячую цим тільки самому собі. Я примусив це горде страховисько покохати себе. Її батько не може жити без неї, а вона – без мене”. (Падіння.)
■ Жульєн стріляє в пані де Реналь. Самотні години у в’язниці й каяття повернули його до “природного стану”. Він відмовляється від допомоги, від самозахисту, на суді гордо заявляє: “Ви бачите перед собою простолюдина, обуреного проти свого низького походження… Ось мій злочин, добродії…”. (Духовний злет, оновлення..)
3. Постановка й розв’язання проблемного питання (запис до зошитів)
· Назвіть ознаки соціально-психологічного роману. Доведіть, що “червоне і чорне” Стендаля є саме таким романом. (Стендаль зобразив внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й суперечності в душі героя, що зумовлюють учинки й поведінку Сореля. Головну тему роману (зіткнення духу революції, інстинктивним носієм якого є Жульєн, і нудної повсякденності Реставрації) письменник подає як психологічну проблему та внутрішній конфлікт головного героя на тлі панорами французького суспільства. Із кримінальної хроніки автор створив справжню “хроніку XIX століття”.)
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
1. Колективне творче узагальнення
· Назвіть ознаки новаторства Стендаля в романі “Червоне і чорне”. (Психологізм, об’єктивне й критичне зображення дійсності, філософічність, застосування контрастів.)
2. Творча робота
· Напишіть есе “Мої враження від роману Стендаля “Червоне і чорне””. Після завершення охочі зачитають свої роботи.
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
1. Інтерактивний прийом “Одне слово”
· Завершіть речення одним словом: “Я вважаю Жульєна Сореля з роману Стендаля “Червоне і чорне”…”.
2. Інтерактивний прийом “Обмін думками”
· Чи рекомендуватимете ви своїм дітям та онукам прочитати роман Стендаля “Червоне і чорне”? Чому?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: прочитати “Пані Боварі” Г. Флобера.
Випереджальне (Індивідуальне; 1-2 учні): підготувати повідомлення про життя та творчість Гюстава Флобера.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)