Шумер
Шумер – це цивілізація, яка існувала на південно-сході Межиріччя в IV-III тисячоліттях до нашої ери.
Народ, який заселяв Південну Межиріччі (межиріччя Євфрату та Тигру на півдні сучасного Іраку) називався шумерами. Саме шумери винайшли клинописне письмо, також їм приписують і винахід колеса, обпаленої цегли, системи зрошення і пива.
Шумерська писемність є найдавнішою відомою письмовій системою. Надалі ця система розвинулася в клинопис. Що ж являє собою клинопис? Це така система письма, при якій знаки видавлюються очеретяною паличкою на табличці з сирої глини. Аж до I століття нашої ери клинопис була основною писемністю стародавніх держав Близького Сходу.
Імовірно, країна, звідки прийшли шумери, знаходилася десь в Азії. І швидше за все в гірській місцевості, однак, розташована вона була таким чином, що її жителі змогли навчитися мистецтву мореплавання. Чому припускали, що шумери проживали саме в горах? Такий висновок був зроблений зі способу, яким шумери будували храми. Вони зводили їх на штучних насипах або ж на складених з цегли або глиняних блоків пагорбах-терасах. До того ж у шумерській мові слова “країна” і “гора” пишуться однаково. Однак багато чого говорить за те, що шумери прийшли в Месопотамію морським шляхом. Адже вони спочатку з’явилися в гирлах річок, де відразу ж зайнялися судноплавством, до всього іншого в їх найдавніших віруваннях головну роль відігравав бог Енкі, чий будинок знаходився на дні океану. Як тільки шумери влаштувалися в гирлах річок, вони одразу ж оволоділи містом Эреду. Через кілька років вони рушили вглиб Месопотамської рівнини, де здобували і засновували нові міста.
Вже на початку III тисячоліття до нашої ери в Дворіччі існувало близько півтора десятків міст-держав. Дрібні селища підпорядковувалися центру. На чолі центру стояв правитель. Дрібні держави називалися “номами”. До початку Ранньодинастичного періоду відомо кілька номів: Эшнунна, Сиппар, Кіш, Кеш, Ніппур, Шуруппак, Урук, Ур, Адаб, Умма, Ларак, Лагаш, Акшак. Мали місце також і міста шумеро-восточносемитской культури, які перебували за межами Нижньої Месопотамії. До них відносяться Марі на Середньому Євфраті, Ашшур на Середньому Тигрі і Дер, який знаходився на схід від Тигру, по дорозі в Елам.
Ніппур вважався центром шумеро-восточносемитских міст. Саме в цьому місті перебував Е-курей – храм общешумерского бога Енліля.
З початку Ранньодинастичного періоду в Нижній Месопотамії було два головних центри: на півночі – Кіш, на півдні – по черзі Ур и Урук. Їх вплив не поширювався лише на ном Эшнунна і інші міста долини річки Диялы, а також на ном Лагаш.
Поразка царя Аги під стінами Урука, мабуть, викликало навала еламітів, які були підкорені його батьком. Після I династії Кіша кишская традиція поміщає династію эламского міста Авана. Імовірно, вона встановила свою владу ще й у північній частині Дворіччя. Можливо, що одним з царів династії Авана був Месалим.
На півдні у цей же час продовжувала своє володарювання династії Урука. Царя шумерського міста Урука Гильгамешу та його наступникам вдалося згуртувати навколо себе кілька міст-держав у військовий союз. Цей союз об’єднував такі міста як Урук, Адаб, Ніппур, Лагаш, Шуруппак, Умма і т. д. Ймовірно, цей союз існував ще до того, як почав правити Месалим, тому що відомо, що при Месалиме території, де розташовувалися ці міста, що перебували під його владою.
Правителі держав, які були включені у військовий союз, не носили титули “ен” (культовий глава нома) на відміну від правителів Урука. Вони зазвичай називали себе енсі або ж энсиа(до). Деякі правителі номів прагнули привласнити собі титул військового вождя – лугаля. Однак варто зазначити, що не всякий титул “лугаль” свідчив про необмеженої влади над країною. Військовий вождь-правитель називав себе не просто “лугалем свого нома”, або “лугалем Кіша”, якщо хотів панувати в північних номах, або “лугалем країни”. Щоб отримати такий титул необхідно було визнання військового верховенства даного правителя в Ниппуре, як центрі общешумерского культового союзу. Інші лугалів нічим не відрізнялися від енсі. У деяких номах були тільки енсі, в інших тільки лугалів, в третіх і ті і інші, іноді навіть правитель міг одночасно отримати титул лугаля і особливі повноваження – військові та інші.
На III етапі Ранньодинастичного періоду відбувається бурхливе зростання багатств Шумеру. Однак поряд з цим починаються невпинні війни всіх номів Дворіччя і Еламу один проти одного. Правитель кожного нома хотів захопити владу над всіма іншими.
В цей час від Євфрату в південно-західному напрямку були прориті канали Арахту, Апкаллату і Ме-Енліла. У південно-східному напрямку від Євфрату був проритий канал Зубі. На цих каналах утворювалися нові номи:
Вавилон
Дильбат
Марад
Казаллу
Пуш
На Євфраті нижче Ніппур виросли міста, які хотіли бути незалежними і боролися за джерела води.
Згідно древнешумерскому епосу, близько 2 600 року до нашої ери Шумер був об’єднаний під владою Гільгамеша, Уракуского царя. Свою владу він передав династії Ура. Потім трон захопив Лугальаннемунду, правитель Адаба. Саме він підпорядкував Шумеру простору від Середземного моря до південно-західного Ірану. В кінці XXIV століття до нашої ери новий завойовник – цар Умми Лугальзагеси розширив володіння до Перської затоки.
У XXIV столітті до нашої ери більшу частину Шумеру завоював Аккадська цар Шаррумкен (Саргон Великий). До середини II тисячоліття до нашої ери Шумер був поглинений Вавилонської імперією.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)