Штучний інтелект: перспективи розвитку
Науково-технічна революція внесла корінні зміни в наш світ. Бурхливий розвиток техніки дозволило людині Нового часу здійснити потужний наступ на конфронтуючу йому навколишнє середовище з метою її підпорядкування запитам людства, що намагається забезпечити себе необхідними умовами життєдіяльності. На думку багатьох вчених, саме цей процес остаточно виділив людину з усього кола сущого. Людство зробило потужний еволюційний прорив, залишивши далеко позаду інші біологічні форми життя. Рухомий розвитком техніки процес освоєння природного середовища, складність соціального життя людини, наповненою штучними технічними винаходами, досягли свого апогею в сучасності.
У певний момент процесу винаходи і впровадження різних технічних пристроїв, призначених для засобів освоєння та підпорядкування навколишнього простору, для засобів комунікації і розрахунків своїх дій, людина продукував дуже незвичайний, невідомий раніше феномен – штучний інтелект. Раніше розвиток техніки зосереджувалась на конструюванні пристроїв, що імітують з набагато більш високою продуктивністю, ніж у їх природному прояві, зовнішні органи чуття та органи дій людини: замість природного зору – мікроскоп або бінокль, замість руки – екскаватор, замість природного слуху – радіозв’язок, замість ніг – автомобіль і т. д. І ось з’явилися пристрої, покликані імітувати і заміщати, здавалося б, найголовніше в людині – те, що з давніх часів визнавалося його найбільш суттєвою ознакою – розумність. Системи штучного інтелекту були покликані відтворити і, можливо, в перспективі замінити на більш високому якісному рівні процес мислення людини, її здатність до раціональних інтелектуальним діям.
Звичайно ж, філософія не могла не відгукнутися на цей, можливо, самий інтригуючий епізод у розвитку техніки. Вперше в людській історії поряд з людиною на Землі з’явився розумний сусід – система штучного інтелекту, що дозволило в новій формі і з новою силою поставити класичні філософські питання про сутність розуму, про сутність самої людини. Розробкою і рішенням даних питань займається таке порівняно новий напрям у філософській традиції, як філософія штучного інтелекту.
Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати головні проблеми філософії штучного інтелекту: Яке співвідношення людського розуму і штучного інтелекту? Мислить чи комп’ютер? Які істотні ознаки природного розуму? Чи здатний штучний інтелект задовольняти істотним ознаками природного розуму або навіть перевершувати їх?
Крім цих визначальних теоретико-пізнавальних проблем, звичайно ж, можна виділити і іншу групу питань, які обговорюються у філософській та науковій літературі з проблем штучного інтелекту. Найбільш часто розглядаються наступні питання.
З якою метою взагалі створюються штучні інтелектуальні системи? Якщо мета полягає в тому, щоб допомогти, а в перспективі взагалі звільнити людину від інтелектуальної діяльності, тоді можна поставити питання – навіщо це людині? Чи не втратить він свого головного своєрідності – здатності мислити? Чи не деградує чи в цьому стані інтелектуальної ліні і все зростаючого комфорту життя? Дуже важливою виявляється проблема безпеки. При подальшому розвитку самоорганізованих інтелектуальних систем цілком можна прогнозувати їх поступовий вихід з-під контролю людського управління. Як поведуть себе машини? Що буде з людиною?
Стрімко увірвавшись в наше життя, системи штучного інтелекту привнесли з собою новий психологічний клімат у повсякденне життя людини. Які позитивні і негативні фактори, що впливають на психіку людини, ми можемо зафіксувати тут?
Можна прогнозувати побудова високоінтелектуальних систем-роботів, здатних, можливо, навіть до певних емоційних реакцій в комунікації з людьми. Чи можуть тут виникнути нові етичні проблеми для людини, пов’язані, наприклад, з ліквідацією інтелектуальної системи?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)