Шляхи перенесення атмосферних забруднень
Переміщення повітряних мас над поверхнею Землі визначаються багатьма причинами, в числі яких обертання планети, нерівномірність нагрівання її поверхні Сонцем, утворення зон зниженого (циклони) і підвищеного (антициклони) тиску, рівнинний або гірський рельєф і багато іншого. До того ж на різних висотах швидкість, стійкість і напрям повітряних потоків сильно відрізняються. Тому перенесення забруднень, що потрапляють в різні шари атмосфери, йде з іншими швидкостями і часом в інших напрямках, ніж у приземному шарі. При дуже сильних викидах, пов’язаних з високими енергіями, забруднення, що потрапляють у високі, до 10-20 км, шари атмосфери, можуть протягом декількох діб або навіть годин переміститися на тисячі кілометрів. Так, вулканічний попіл, викинутий вибухом вулкана Кракатау в Індонезії в 1883 році, спостерігався у вигляді своєрідних хмар над Європою. Радіоактивні опади різної інтенсивності після випробувань особливо потужних водневих бомб випадали практично на всій поверхні Землі.
Перенесення забруднень вітрами
Основна маса забруднень повітря як природного, так і техногенного походження потрапляє в приземні шари і поширюється вітрами, що дують над земною поверхнею. Вітри ці дмуть в різних напрямках, але протягом року в кожному районі земної поверхні ці напрямки закономірно змінюються. Розподіл сили й напрямку вітрів за рік (або за місяць), середнє за багато років, відбивається так званої розою вітрів, яка графічно зображується неправильним багатокутником (зазвичай 8-косинцем). Для більшості територій нашої країни, що лежить в середніх широтах, характерне переважання західних вітрів. Тому перенесення забруднень в приземному шарі відбувається переважно в напрямку з заходу на схід.
Повітряний перенос забруднень в останні роки викликає значні міжнародні проблеми. Перенесення забруднень на територію інших країн, або транскордонний перенос, не передбачений традиційними нормами міжнародного права. Однак його вже не вдається не помічати. Наприклад, кислі дощі завдають значної шкоди природі Швеції, де вони вже призвели до закислення води і загибелі життя у безлічі озер. А основне джерело окислів сірки та азоту, що випадають над Швецією у вигляді кислих дощів, – промислові центри Північній Німеччині, Бельгії, Англії. Переважання західних вітрів робить територію Швеції та, дещо меншою мірою, інших скандинавських країн мішенню шкідливих викидів промисловості Західної Європи.
Але основна маса забруднень, особливо транспортних, які не викидаються, як промислові, димарями на скільки-небудь помітну висоту, утворюють максимальні концентрації в зонах своєї виникнення. Тому найбільш забрудненим виявляється повітря у великих промислових містах і на території країн, де висока щільність населення поєднується з високим рівнем промислового виробництва і концентрацією автотранспорту. З цим пов’язана і нерівномірність розподілу забруднень у повітряному басейні різних країн і регіонів.
Найбільш “брудний” повітря в Європі, особливо в промислових районах Рура, Північній Чехії, Донецького басейну, Тульського і Уральського промислових районів. В Азії ці проблеми найбільш гостро стоять перед Японією, в Америці-перед районами Детройта, Чикаго, Лос-Анджелеса. У тропічній зоні і в Південній півкулі, де рівень промислового виробництва нижче, проблеми забруднення повітряного басейну стоять менш гостро, хоча для окремих районів вони досить суттєві. Це пов’язано не тільки з бурхливим розвитком промисловості в ряді країн Південної Америки і Південно-Східної Азії, але і з тим, що найбільш брудні виробництва розвинені країни намагаються розміщати в економічно слабких “розвиваються” країнах, де закони про охорону атмосферного повітря або істотно м’якше західних, або зовсім відсутні.
У цілому ж завдяки транскордонному перенесенню на Землі практично не залишилося місць, де повітря не містив би хоч незначних кількостей домішок антропогенного походження. Ще наприкінці 60-х років було, наприклад, виявлено, що в організмі тюленів і пінгвінів Антарктики, де ніколи не застосовувалися ніякі пестициди, міститься популярний в 50-ті роки інсектицид ДДТ. Правда, внесок у поширення ДДТ по всьому світу внесли не тільки вітри, а й морські течії. За харчових ланцюгах, накопичуючись на кожному етапі, ця отрута потрапляв в організми рибоядних тварин – пінгвінів і тюленів. Так що очищення повітря дощами й не так знищує забруднення, скільки переводить їх в іншу, майже настільки ж рухливу, як повітря, водне середовище.
ДДТ дуже стійкий і розчиняється в жирах набагато краще, ніж у воді. Поширюючись по харчових ланцюгах, змитий з полів у воду ДДТ накопичується в містять жири клітинах водних рослин і тварин, досягаючи максимальних концентрацій у рибоядних птахів і звірів. Подібним чином як у водних, так і в наземних екосистемах поширюються багато стійкі пестициди.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)