Шлунок людини

Шлунок, розташований безпосередньо під діафрагмою в лівому підребер’ї і надчеревній області, нагадує реторту або грушу, проте форма його постійно змінюється залежно від кількості з’їденої їжі, положення тіла і т. Д. Вхід в шлунок – його кардиальная частина, ліворуч від неї шлунок розширюється, утворюючи дно, яке переходить в тіло. Лівий опуклий край шлунка формує велику кривизну, правий увігнутий – Малий кривизну. Вихід із шлунка називається воротарем (пілорус), він забезпечений кільцевої м’язом – сфінктером. Звужена частина шлунка, що примикає до воротаря, називається пилорической (рис. 92). Ємність шлунка дорослої людини варіює залежно від прийнятої їжі і рідини від 1,5 до 4 л.

Слизова оболонка шлунка покрита одношаровим циліндричним залозистим епітелієм, що виділяє слиз, який розташовується у вигляді декількох шарів, що лежать один за одним, і виконує захисну функцію. Численні (близько 40 млн) шлункові залози залягають у власній пластинці слизової оболонки майже впритул один до одного. Розрізняють три групи залоз: переважають власні (фундального), у людини їх близько 35 млн, довжина кожної близько 0,65 мм, діаметр 30 – 50 мкм; пило-рические (близько 3,5 млн) і кардіальні. У власних залозах виділяють чотири типи клітин: головні виробляють пепсиноген і реннін; парієнтальні (обкладувальні) – компоненти соляної кислоти і внутрішній антианемічний фактор; слизові (додаткові та шеечние) – слиз; ендокринні – серотонін, ендофрі-ни та інші біологічно активні речовини. У пілоричних залозах є велика кількість ендокринних клітин, що виробляють серотонін, ендофріну, соматостатин, гастрин (останній стимулює секрецію соляної кислоти парієтальних клітинами) та інші біологічно активні речовини.

М’язова оболонка сформована гладкою м’язовою тканиною, що утворює три шари: зовнішній – поздовжній, середній – ціркулярний, внутрішній – косий. Циркулярний шар найбільш розвинений в пілоричному відділі, де утворює згаданий стискання-тель воротаря (товщиною 3 – 5 мм), при скороченні якого закривається вихід із шлунка. Діяльність м’язів шлунка у живої людини обумовлює його моторику, підтримує тонус, майже стабільний тиск в просвіті шлунка і здійснює перемішування і випорожнення. Однокамерний шлунок служить резервуаром для ковтнув їжі, в якому їжа інтенсивно перемішується і пересувається, і, що найважливіше, завдяки виділенню шлункового соку (до складу якого входять пепсин, реннін, ліпаза, соляна кислота і слиз) здійснюється часткова хімічна переробка їжі. Крім того, шлунок виконує видільну, ендокринну та всасивательную функції (всмоктуються цукру, спирт, вода, солі), в стінці шлунка утворюється внутрішній антианемічний фактор, який сприяє поглинанню надходить з їжею вітаміну В12, що запобігає розвитку анемії.

У шлунку продовжується розщеплення вуглеводів амілазою слини, здійснюється часткове розщеплення білкових молекул, в тому числі і колагену, а також жирів молока. У дітей до 60% жиру молока розщеплюється в шлунку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Шлунок людини