Шкіра та слизові оболонки хворого
Вивчення шкірних покривів має істотне діагностичне значення. В процесі огляду визначають забарвлення шкіри, наявність висипів, крововиливів, рубців, зміни волосяного покриву і нігтів, що є шкірними дериватами, а також наявність пошкоджень шкірного покриву у вигляді пролежнів або трофічних виразок (рис. 1.2, див. Кол. Вклейку). Пальпація дає можливість оцінити ступінь сухості або вологості шкіри і тургор. Забарвлення шкіри, наявність висипів та інших патологічних елементів рекомендується визначати при денному світлі.
Розрізняють такі основні патологічні види забарвлення: бліда, червона, синюшна і бронзова.
Крім конституціональної блідості шкіри, особливо особи, інші випадки такого забарвлення є ознакою недокрів’я (анемія). При цьому одночасно спостерігаються блідість видимих слизових – кон’юнктиви очей, м’якого і твердого піднебіння, ротової порожнини. У деяких хворих можуть визначатися блакитні склери. Як тимчасове явище різка блідість настає раптово при розвитку судинної недостатності – непритомності, колапсі, шоку. Серед причин виникнення блідості слід згадати місцеві порушення артеріального кровообігу, спазм артеріальних судин, а також зменшення об’єму циркулюючої крові (ОЦК), викликане значними крововтратами.
Червона забарвлення шкірних покривів (дифузна або плямиста) як фізіологічне явище виникає під впливом емоційного збудження, почуття гніву або сорому. Патологічна, минуща червоне забарвлення шкірних покривів буває при лихоманці і зазвичай супроводжується блиском очей (гарячковий особа). Як стійке явище червоне забарвлення з багряно-синюватим відтінком спостерігається при поліцитемії, що супроводжуються різким збільшенням числа еритроцитів в периферичної крові (вище 5-6 × 1 012 в 1 мм3).
Обмежена гіперемія на різних частинах тіла зустрічається при рожисте запаленні (рис. 1.3, див. Кол. Вклейку). Рожа – це стрептококова інфекція шкіри (збудник – Streptococcus pyogenes). Нерідко на цьому тлі розвивається флегмона.
Синюшна забарвлення – ціаноз (cyanosis) – шкірних покривів і видимих слизових являє собою патологічний симптом, виникнення якого обумовлено однією з трьох можливих причин:
1) порушення з боку дихального апарату, що перешкоджають нормальному газообміну в легенях (центральний ціаноз);
2) серцева недостатність (периферичний акроціаноз);
3) отруєння так званими кров’яними отрутами.
Синюшна забарвлення найчастіше обумовлена підвищеним вмістом в крові відновленого гемоглобіну. Початкові прояви ціанозу, коли він неяскраво виражений, мають місце на віддалених від серця ділянках тіла, де відбувається уповільнення кровотоку. До таких місць відносяться губи, крила носа, вушні раковини, пальці (особливо під нігтями) рук і ніг (акроціаноз). При отруєнні деякими отрутами (нітробензол та ін.) Відбувається трансформація гемоглобіну в метгемоглобін, що й обумовлює розвиток ціанозу. Детально диференціальна діагностика різних видів ціанозу викладена в главі 2.
Жовтяниця – це жовте забарвлення шкірних покривів і видимих слизових. Вона обумовлена просяканням шкірних покривів жовчним пігментом – білірубіном, який з тих чи інших причин в надлишку надходить у кров. Важливо пам’ятати, що для виявлення жовтяниці будь-якого ступеня вираженості необхідно природне освітлення.
Бронзова (коричнева) забарвлення шкіри, що нагадує колір старої, потемнілій від доби бронзи, зустрічається в основному при патології наднирників – аддісоновой хвороби. У таких хворих часто спостерігаються пігментовані коричнюваті складки долонь.
З інших, менш часто зустрічаються фарбувань шкірних покривів слід вказати на землисто-сірий відтінок шкіри при злоякісних пухлинах, а також забарвлення шкіри кольору кави з молоком при бактеріальних (інфекційних) ендокардітах.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)