Шкільний твір – Утілення прагнення до високої мети в образі чайки Джонатана (за твором Р. Баха Чайка Джонатан Лівінгстон)

Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми познайомилися із повістю американського письменника Річарда Баха “Чайка Джонатан Лівінгстон”. Це світла та мудра книга, вона допомагає багато що зрозуміти й переосмислити. Сюжет твору дуже простий, але в кожному рядку є прихований сенс – дуже глибокий і важливий.

У книзі розповідається про незвичайну чайку, яка хотіла пізнавати нове, займатися улюбленою справою, намагалася виділитися з натовпу. Джонатан прагнув до неба, тоді як інші чайки тулилися до землі. Він не бажав брати участь у “щоденній бійці за риб’‎ячі голови”, а мріяв кожного дня насолоджуватися відчуттям вільного польоту. “Чайка має право літати, і ніщо не повинно стримувати її свободу – ніякі звичаї, забобони й заборони”, – вважав птах. За це інші птахи викликали його в Коло Ганьби: “Зграя наче скам’‎яніла. – Ти нам більш не брат, – нарешті промовили чайки одна по одній, а потім з поважним виглядом затулили собі вуха і повернулися до нього спинами”. І хоча Джонатанові довелося прожити певний час у вигнанні, проте згодом він став експертом в улюбленій справі: “Сам він кожного дня робив усе нові та нові відкриття. Він дізнався, що, пірнаючи у стрімкому піке, може зловити рідкісну та смачну рибу… Він навчився спати в повітрі, навчився тримати курс уночі, коли вітер дме з берега, і долати сотні миль від зорі до зорі. Так само спокійно він долав туманну запону над морем і проривався до світлого чистого неба…”. Згодом птах знайшов однодумців і навіть вдячних учнів, які були його послідовниками. Головне ж його досягнення, я вважаю, у тому, що Лівінгстону вдалося розбити одвічні стереотипи про життєве призначення чайок. Адже після спостереження за успіхами Джонатане частина птахів таки переглянула свої стійкі переконання: “На світанку близько тисячі чайок зібралися позаду учнів і зачудовано дивилися… Вони не зважали на те, чи бачать їх інші, і лише слухали слова Джонатане та намагалися бодай щось зрозуміти”.

Життя зграї чайок, про яку йдеться у творі, – це метафора. Адже кожному читачеві зрозуміло, що птахи – це люди: одні живуть лише для того, щоб їсти, бояться виокремитися з натовпу, а інші прагнуть духовного розвитку. Ідучи по життю, ми переживаємо злети і падіння, радощі і прикрощі. Прикрі помилки – це не привід опускати руки, покинути ціль стати “птахом рідкісним, одним на мільйон”, як говориться в книжці.

Основні питання, порушені в повісті: як стати вільним, щасливим, як переконати більшість не боятися дивитися в небо, іти за мрією. Мабуть, кожен із нас хоч раз над ними замислювався. Той, хто знаходить відповіді на ці питання, стає вільним і може підпорювати нові горизонти, злітаючи все вище і вище, а “чим вище летиш, тим далі бачиш”.

Отже, можу зробити висновок: книга Річарда Баха дуже корисна, вона дає заряд позитиву й спонукає до добрих справ. Хіба комусь цікаво щоденно до виснаження “битися за риб’‎ячі голови”? Вважаю, куди цікавіше пізнавати нове й займатися улюбленою справою. Ідіть за мрією – й вона обов’‎язково здійсниться!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Шкільний твір – Утілення прагнення до високої мети в образі чайки Джонатана (за твором Р. Баха Чайка Джонатан Лівінгстон)