Шкільний твір – Сімейні цінності у творі Барбари Космовської Буба
Усе найкраще, що є в нашому житті, починається з родини. Мамина турбота, батькова підтримка, бабусина ласка, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку в колі рідних назавжди залишають глибокий слід у душі та серці кожної дитини.
Сімейні цінності – це те, що поважають і шанують усі члени родини. Для більшості з нас вони однакові: любов, взаємоповага батьків та дітей, вірність, довіра, родинний затишок. Це те, що служить надбанням для нащадків, предметом гордості та поваги до старших поколінь.
Проблема збереження сімейних цінностей порушена в романі відомої польської письменниці Барбари Космовської “Буба”. Це книга про життя шістнадцятирічної Агнешки, яку всі по-домашньому кличуть Бубою. Батьки дівчини – відомі та шановані у Варшаві люди: мати – популярна письменниця, яка створює жіночі романи, а тато – ведучий телепрограми про людські долі. Також із ними живе дід Генрик, який усі гроші програє в спортлото та захоплюється грою в бридж. Є у дівчинки й старша сестра Олька, яка вже має власну родину, але постійно свариться із чоловіком, приділяє мето уваги маленькому синові та заявляє про своє бажання стати то кіноактрисою, то відомою співачкою, то продюсером.
Отже, в Буби все складається не так вже й легко й дівчинка не відчуває себе щасливою, бо її батько та мати настільки заклопотані, що не мають жодного уявлення про доньчине життя. Вони уникають щирих розмов із дитиною, інколи брешуть, часто дратуються, ‘скандалять. Я думаю, це тому, що батьки Буби егоцентристи, вважають себе неперевершеними, талановитими й переконані, що весь світ повинен обертатися навколо них. Саме тому вони краще почуваються за межами родини: батько в телестудії, а мати на зустрічах із різноманітними видавцями. Здається, що лише двом людям не байдужа доля дівчинки. Понад усе Бубу любить дідусь Генрик, дбає про онучку, розраджує в тяжкі хвилини й мріє, що колись вона стане відомою бриджисткою. Саме дідусеві дівчина розповідає всі свої таємниці. Також дуже важливою для неї є мовчазна підтримка хатньої робітниці Бартошової, зовні стриманої та суворої жінки. Одного разу Буба навіть мимоволі думає про те, що добре було б, якби її справжньою мамою виявилася Бартошова. Можна уявити, наскільки самотньою почувалася дівчина без турботи батьків! Чого ж не вистачає родині Буби, щоб вона була щасливою? Напевно, любові, уваги одне до одного, піклування про членів родини, спільних інтересів – тобто всіх тих сімейних цінностей, без яких родина, фактично, перестає існувати.
Проблеми в родинному житті старшої доньки, на мою думку, також можна пов’язати із її вихованням, точніше його відсутністю. Адже Олька не мала прикладу нормальних сімейних взаємин, де рідні люблять та поважають одне одного. Це призвело до того, що вона ледве не втрачає свою сім’ю. Лише завдяки старанням Буби молоде подружжя мириться та кардинально змінює свої погляди на родинне життя.
До речі, проблема взаємин у родині порушується на прикладі образу Бубиної подруги Агати, яка приходить на уроки із синцями й дуже соромиться свого батька-пияка. На жаль, ця тема є болючою для багатьох сучасних родин. Агата розповідає сумну історію про те, як її батько, у минулому талановитий хірург, став пити, був позбавлений ліцензії й почав виміщати свою злість на рідних. Але, незважаючи на це, дівчина не втрачає оптимізму, завжди підтримує подругу, піклується про свого молодшого братика.
Твір закінчується оптимістично: батьки Буби таки роблять переоцінку цінностей. Вони остаточно миряться, мати нарешті пише справді актуальну й цікаву книжку, удвох вони піклуються про собаку-знайду, яку донька принесла додому (раніше вони вимагали, щоб усі навколо дбали лише про них). Затишок і спокій настає й у родині їхньої старшої доньки. Мати з батьком нарешті помічають, що Буба стала зовсім дорослою. А звістка про те, що донька перемогла на республіканському чемпіонаті із бриджу, стає для них величезним подивом. Батьки починають дивитися на свою дитину не лише з любов’ю, а й із повагою: “Бубині очі засяяли щастям. Як це приємно, коли батьки іноді пригадують собі, що про власну дитину знають геть усе. Ну, може, не зовсім. Це справді занадто. Майже все. Так воно буде найкраще”.
Мені дуже сподобалася книжка Барбари Космовської, бо вона цікава, наповнена теплотою та гумором. У ній ідеться не лише про дорослішання підлітків, пошуки дружби, перше кохання, гіркоту поразок, а й про те, наскільки важливою є для нас любов близьких та рідних, злагода в родині. А це, мабуть, близьке кожному читачеві.
(3 votes, average: 3.33 out of 5)