Шизофренія

Шизофренія досить “молода” хвороба. Активно воно стала поширюватися в II половині XIX століття. Близько 1% населення в тій чи іншій мірі схильні до розладу цього типу. Важка форма захворювання більше вражає чоловіків (40%), ніж жінок (25%).

Спадкова шизофренія проявляється в 10 разів частіше у людей, чиї батьки (і батько і мати) були до неї схильні.

Шизофренія – важке психічне захворювання з тенденцією до хронічного протікання, зі зміною особистості і різними продуктивними цими томами. При шизофренії у хворого спостерігаються порушення в сфері мислення, сприйняття, емоцій і поведінки.

Це – досить широко поширене захворювання, більш, ніж, наприклад, хвороба Ал’цгеймера або цукровий діабет. Шизофренія може розвинутися на будь-якому грунті: релігійної, політичної, наукової, сексуальної. Чим більше високоосвічена хворий, тим більше складний характер носить його розлад. Йому однаково схильні і чоловіки, і жінки. Однак найбільш важкі і призводять до незворотних наслідків випадки шизофренії – чоловічі.

Більшість людей, які страждають на шизофренію, – на вигляд нормальні члени суспільства, вони цілком можуть себе обслуговувати. Напади спостерігаються у них час від часу, в результаті чого хворих іноді доводиться поміщати в лікарні на лікування.

Хвороба може носити реактивний характер – розвинутися дуже швидко (за кілька днів або тижнів). Другий варіант виникнення шизофренії поширений у людей шизоидного типу – з низькою соціальною адаптацією, замкнутих, боязких, схильних до самотності. Цей варіант називається процесуальним або хронічний і триває багато років. Зазвичай хвороба протікає мляво, має періоди загострень і ремісій. Під час останніх, хворі в стані вести цілком нормальний спосіб життя, хоча можливості професійного зростання у них обмежені.

Шизофренія – важке психічне захворювання.

Багато фактів свідчать про спадковий характер шизофренії. Не виключено також, що хвороба отримала додатковий поштовх до поширення в зв’язку з промисловим розвитком і пов’язаними з ним стресами, які обрушилися на різні класи суспільства.

Благодатним грунтом для захворювання стає особливий тип особистості, який іменується шизоїдні або шизотипическим. Сам по собі він не продукує шизофренію, але у людей цього типу утруднена соціальна адаптація, вони схильні до іпохондрії і самотності. До шизоидному типу особистості часто ставляться дуже обдаровані і тонко відчувають люди – поети, музиканти, художники з дивною, ексцентричним, нестандартним мисленням.

Напади шизофренії починаються з втрати здатності мислити складно. Мова стає закручений, місцями надмірно грунтовної, з раптовими переходами від однієї теми до іншої. В один ланцюжок можуть бути збудовані філософські міркування, політичні, економічні та побутові фактори, наприклад образа на сусіда. У деяких хворих відзначають, навпаки, ступор мислення.

Багато хто переконаний в тому, що вони є медіумами, що через них говорить Бог або їх думки контролює невідома радіостанція. Хворий може вважати себе пророком або, наприклад, ховати голову в акваріум, де він нібито захищений від хвиль контролюючих його станцій. У ряді випадків шизофреніки можуть створювати цілісні з їх точки зору, але безглузді і абсурдні для нормальної логіки філософські і богословські системи.

У деяких людей, котрі не відчувають труднощів з соціальною адаптацією, але відрізняються нестійкою психікою, тривожністю, під впливом якого-небудь сильного зовнішнього подразника може виникнути реактивний психоз – стан, що нагадує шизофренію (спостерігаються депресія, марення, галюцинації). На відміну від шизофренії реактивний психоз носить тимчасовий характер, тобто повністю виліковується.

При шизофренії спостерігаються галюцинації, частіше слухові. Бувають випадки, коли хворий усвідомлює ілюзорність і нереальність цих галюцинацій (в періоди між нападами), але не може нічого вдіяти з ними. Хворі виявляють агресивність до оточуючих. В останніх вони бачать причину своїх страждань або джерело порушень в створених ними системах. Шизофреніки можуть нанести тяжкі каліцтва або вбити навіть найближчих родичів, зробити самооскоплення або самогубство.

Зустрічаються порушення психомоторики; розгойдування, повна нерухомість або особливі жести при кожній фразі. Нерідко хворі гримасують, здійснюють манірні, манірні рухи тіла.
Достатні ознаки: хронічні галюцинації, неологізми, сплутаність мови, кататонічна поведінка (ураження рухових систем), негативні симптоми депресії при відсутності самої депресії і причин, що її викликають.

Діагностика і лікування.

Шизофренія діагностується при протіканні захворювання не менше шести місяців. Початкові ознаки спостерігаються в підлітковому віці, але можуть бути замасковані під звичайне для цього періоду нестійкий настрій, депресії, проблеми становлення особистості.

Раннє діагностування дуже важливо. Встановити захворювання за допомогою спеціальної апаратури складно, тільки на стадії хронічного розвитку захворювання можна приборно відзначити порушення в мозку.

Родичі повинні своєчасно помітити перші ознаки шизофренії, особливо якщо відомо про випадки цієї хвороби у кого-то з предків або близьких родичів.

Дофамін – відповідає в корі головного мозку за передачу нервових імпульсів.

Шизофренія лікується медикаментозними засобами. Вважається, що особлива речовина – дофамін – відповідає в корі головного мозку за передачу нервових імпульсів (є так званим нейромедіатором). Його надмірна кількість може служити причиною марення і галюцинацій. Прийом антипсихотичних засобів, серед яких найбільш відомий аміназин, блокує його.

Галюцинації припиняються, але препарати мають чимало побічних ефектів: знижують розумову і рухову активність, рівень лейкоцитів у крові. Застосування препаратів має суворо контролюватися лікарем.

Для лікування використовується також електрошок, хоча його ефективність в ряді випадків сумнівна. Як засіб навчання хворого нормальної реакції на наступаючі напади може служити психотерапія. Важлива підтримка близьких і друзів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Шизофренія