Home ⇒ 👍Різне ⇒ Що вивчає культурологія?

Що вивчає культурологія?

Культурологія – дисципліна, що має широку поширеність в російській науковому середовищі. Які її основні особливості? Що вивчає культурологія?

Більшість наукових дисциплін може бути вивчено в контексті:

Історії появи;
місця серед інших наук;
предмета;
методу.
Досліджуємо за цією ж схемою і культурологію.

Історія культурології
Можна відзначити, що термін в розглянутому звучанні найбільшу поширеність придбав у Росії та країнах Східної Європи. В англійській мові є співзвучний – Culturology, так само як, наприклад, в німецькому – Kulturologie, проте в західних країнах він набагато частіше вживається поза асоціації з грецьким коренем “логос”. Приміром, у вигляді словосполучення Cultural Studies або як термін Kulturwissenschaft в англомовних та німецькомовних державах відповідно.

Так чи інакше, відповідний термін позначає галузь знань про культуру. У західній традиції при цьому культурологію не прийнято вважати наукою. У Росії, в свою чергу, підходи до визначення статусу даної дисципліни різняться. Але точка зору, за якою культурологію все ж варто віднести до наук, у вітчизняній академічному середовищі має вельми відчутну підтримку. Тому ми цілком можемо дотримуватися відповідного підходу – він в достатній мірі поширений.

Незалежно від того, однак, яким бачиться статус даної дисципліни дослідникам з різних шкіл, ключовий предмет її вивчення – культура – залишається незмінним. Інше питання – що розуміти під нею. Термін “культура” – один із найбільш ємних. Існує велика кількість його трактувань. При цьому ті чи інші аспекти культури цілком можуть вивчатися за допомогою окремих дисциплін. Наприклад, історії, соціології чи психології.

Приблизно з 17 століття дослідники стали активно займатися систематизацією теоретичних підходів до розуміння сутності культури. Так, у версії Гоббса і Пуфендорфа під нею слід було розуміти стан людини, яке говорить про нього як про суб’єкта, що стоїть на рівень вище щодо природних, нижчих ознак. Головним критерієм культури була визнана творча продуктивність. Вона не характерна для нижчих інстинктів і зразків поведінки особистості на рівні задоволення природних потреб.

У дослідницькій середовищі також утвердилася концепція, по якій культура розглядалася як явище, породжене духовним сприйняттям світу людиною – на противагу матеріальному. У підходах вчених стали задіятися компаративістські методи, що припускають порівняння тих чи інших процесів і явищ, які спостерігаються в різних суспільствах і державах. Стали виділятися різні категорії культур, досліджуватися закономірності їх формування. Все це зумовило виникнення окремої науки про культуру.

Термін “культурологія”, відповідно до розповсюдженої версією, вперше застосував німецький дослідник Оствальд у книзі “Система наук”, яка вийшла в 1915 році. Однак відповідне поняття далеко не відразу стало популярним. У свою чергу, американський антрополог Леслі Уайт в 1949 році видав працю “Наука про культуру”, згодом доповнивши її іншими фундаментальними дослідженнями. Уайт обгрунтував необхідність формування нової наукової галузі, яка б займалася вивченням конкретно культури. Американський вчений заклав ключові теоретичні принципи: на їх базі мала функціонувати відповідна дисципліна.

Уайт визначив критерії розмежування науки про культуру й існували суміжних дисциплін. Наприклад, якщо говорити про соціологію, то за Уайту для неї властиво дослідження комунікацій людини і суспільства. У свою чергу, культурологія, як порахував американський вчений, повинна бути пов’язана з вивченням ролі традицій, звичаїв, а також ідеології.

Отже, виникнення окремої науки про культуру можна пов’язувати з ім’ям Леслі Уайта. З’явилася відповідна дисципліна в середині 20 століття як відповідь на необхідність детального дослідження культури людини за допомогою нових, не характерних для традиційних дисциплін методів.

Вище ми відзначили, що культурологія, відповідно до концепцій Уайта, повинна розглядатися відокремлено, зокрема від соціології. Яка разом з тим досить їй близька. Вивчимо докладніше, щодо яких наук культурологія перебуває на настільки ж малій дистанції, і навпаки – на значній відстані.

Місце культурології серед інших наук
Довгий час культурологія в принципі не розглядалася вченими як наука поза контекстом соціології, психології, антропології, історії, лінгвістики. Власне, і зараз – як ми зазначили вище – багато дослідників не готові виділяти її в якості самостійної дисципліни. Але в середовищі вчених – і російських, і зарубіжних – є концепції, що дозволяють виявити критерії, за якими культурологію припустимо розглядати як окрему науку.

Існують дисципліни, виключно близькі до неї. До них, насамперед, слід віднести історію, філософію, етнографію, релігієзнавство і мистецтвознавство. Багато в чому інструментарій та методи, характерні для цих наук, задіюються в культурології. У свою чергу, соціологія і психологія багатьма дослідниками оцінюються як дисципліни “другого ешелону” в контексті близькості до розглянутої нами.

Справа в тому, що і соціологія, і психологія вивчають, насамперед, людини як біологічного або соціального суб’єкта – в контексті суспільства або особистості відповідно. Культурологія передбачає дослідження його творчості, його діяльності, духовної складової його життя. Соціологічні та психологічні методи, безумовно, можуть задіятися для кращого розуміння закономірностей у частини зазначених явищ, але більш висока ймовірність використання підходів, характерних для дисциплін, зазначених вище, – наприклад, філософії.

Предмет культурології
Підходи до розуміння предмета культурології – так само як і інтерпретації відповідного терміна – в науковому середовищі спостерігаються самі різні.

Приміром, відповідно до однієї з популярних трактувань, розглянута дисципліна повинна вивчати зміст, структуру, а також динаміку культури, механізми її походження, виявлення та передачі цінностей.

Інша точка зору припускає, що культурологія повинна вивчати знаки, символи, а також мову мистецтва та інших сфер творчості людини.

Ще один підхід до розуміння розглянутої науки характеризує культурологію як дослідження механізмів творчої самореалізації людини за допомогою затвердження сенсу життя.

Предметом дисципліни, про яку йде мова, може бути дослідження культури як соціального досвіду громадян тієї чи іншої держави або цивілізації, який виражається в нормах, звичаях і творчої складової їх діяльності, а також передається між різними поколіннями у вигляді тих чи інших цінностей.

Предмет культурології здатний включати механізми повідомлення одними людьми відповідних ціннісних орієнтирів іншим. Ними можуть бути релігія, традиції, мистецтво, різні джерела – літописи, філософська література, закони.

Існує підхід, за яким культурологія класифікується на 2 типу – прикладну і фундаментальну, виходячи із специфіки предмета.

Для фундаментальної культурології характерно дослідження культури в цілях концептуального її пізнання, вироблення відповідних теоретичних підходів і методів, а також формування філософії культури.

У свою чергу, прикладна культурологія багато в чому базується на фундаментальній і використовує вироблений їй інструментарій з метою дослідження окремих сфер діяльності людини. Такими можуть бути економічна, соціально-політична, релігійна або, наприклад, художня культура народу. При цьому задіяння прикладних методів передбачає отримання результату – наприклад, в частині грамотної законотворчої політики влади, спрямованої на забезпечення культурної єдності нації або надання її окремим етносам необхідної свободи для реалізації тих самих механізмів передачі цінностей від одного покоління до іншого.

Що вивчає предмет “Культурологія”, поширений у вузах Росії? Багато що залежить від конкретної спеціалізації студентів, які проходять відповідний курс. Якщо їх профіль – історичні дисципліни, то в рамках предмета “Культурологія” вони можуть поглиблено досліджувати ті чи інші явища у сфері культури при залученні філософських підходів, докладному розгляді тих чи інших історичних фактів. Для студентів юридичних спеціалізацій програми з культурології часто складаються з акцентом на вивчення взаємного впливу культури тієї чи іншої держави та її правової системи.

Метод культурології
Наступний найважливіший аспект даної наукової дисципліни, як і будь-який інший, – метод. У середовищі російських дослідників поширений підхід, за яким у відношенні культурології правомірно фіксувати наступний спектр методів:

Діахронічний;
сінхроністіческіе;
компаративістський;
типологічний;
семіотичний;
біографічний;
археологічний;
психологічний;
соціологічний.
Розглянемо їх специфіку докладніше.

Діахронічний метод передбачає виявлення фактів, подій, явищ, які спостерігаються в процесі розвитку культури з плином часу, а також їх фіксацію в хронологічній послідовності.

Сінхроністіческіе метод дозволяє здійснювати порівняльне вивчення культурних явищ поза тимчасового контексту, але, як правило, спостерігаються в одному і тому ж історичному періоді.

Компаративістський метод передбачає, у свою чергу, різнобічне порівняння культур різних народів, або ж – однієї нації, але в різних історичних періодах. Виявляються подібності, відмінності, а також причини, їх обумовлюють.

Сутність типологічного методу – у виявленні закономірностей, що дозволяють об’єднувати ті чи інші зразки культур в різні категорії, типи.

Семіотичний метод базується на концепціях, спрямованих на вивчення знаків, які використовуються в тій чи іншій культурі, – алфавіту, ієрогліфів і інших способів відображення інформації або результатів творчості людиною.

Біографічний метод в культурології задіюється в разі необхідності вивчити ключові факти про особистості, що вплинула на розвиток культури того чи іншого народу, держави або всього світу. Буває, що роль конкретної людини в історії настільки велика, що культура – на відповідному рівні соціальних комунікацій – змінюється повністю в результаті його діяльності. У цьому випадку дослідник повинен грунтовно вивчити не тільки факти про неї, але також і детальні подробиці біографії людини, який безпосередньо вплинув на видозміну даної культури чи формування нової.

Археологічний метод виключно важливий з погляду дослідження історичних фактів про культуру. Він передбачає виявлення різних матеріальних джерел даних у процесі розкопок.

Культурологія – це наука, що вивчає, головним чином, творчість людини, її цінності, духовне сприйняття світу, але в ряді випадків передбачає також дослідження його як особистості або як суб’єкта соціальних комунікацій. Якщо перед вченим стоять подібні завдання, то він може задіяти відповідно психологічний або соціологічний метод.