Що таке житіє?
Зазвичай житієм називають розповідь про життя і подвиги тих, хто увійшов в історію християнської церкви і був потім включений в число святих – тих особистостей, пам’ять про яких досі зберігається у всіх різновидах християнства (католицизмі, православ’ї і протестантизмі).
Збірники, що містять розповіді про святих, прийшли на Русь практично одночасно з проникненням християнства та відразу ж увійшли в коло читання грамотних людей. Скоро стали з’являтися і твори, що розповідають про російських святих.
Якими ж якостями житія привертали увагу читачів? Розповідь про святого завжди будувався так, щоб читач не тільки яскраво уявив собі, чому саме дане історичне (або вигадане) особа названо церквою святим, а й читав його з неослабним інтересом. У центрі житійного розповіді завжди поміщалися надзвичайні події, що відбувалися з героєм, або описувалися його страждання в ім’я торжества християнської віри.
Основним завданням житія було прославлення святого, яке завжди починалося з оспівування його хоробрості, стійкості або уміння долати труднощі. Наприклад, в одному з ранніх житій – “Житії Бориса і Гліба” – міститься трагічне опис їх вбивства Святополком. У житійної повісті про Олександра Невського міститься барвисте опис знаменитої Невської битви, де Олександр в’їхав на коні на палубу ворожого корабля.
З самого початку житія будувалися за єдиним зразком, включавшему ряд обов’язкових моментів життя святого. Викладалися основні події життя святого, часто від його народження до смерті. У житія включалося і багато відомостей з історії, географії, навіть економіки тих місць, де жив відповідний святий. Завдяки цьому дослідники широко використовують житія як джерело, що містить важливі відомості про життя людей в давно минулі часи.
Іноді святими визнавали і самих звичайних людей, які не вчиняли в своєму житті нічого героїчного. В їх житія зазвичай включалися опису приписуваних їм чудес, іноді траплялися вже після їх смерті.
З плином часу жанр житія почав поступово видозмінюватися. Опис життя святого часто заслоняло розповіді про його подвиги. Укладач житія прагнув показати, що звичайна людина, яка присвятила все своє життя турботам про інших, заслуговує нітрохи не меншої поваги, ніж мученик, убитий в далекому минулому. Боротьба з самим собою і своїми спокусами виявлялася не менш важливою справою, ніж героїчна смерть в муках.
При цьому образ святого розкривався з новою і багато в чому несподіваного боку. Саме такі житія, більше нагадували біографії (наприклад, розповідь про Юліанії Лазаревської) і стали використовуватися письменниками XIX і навіть XX століття. М. Лєсков, Л. Толстой, Л. Андрєєв, Б. Зайцев, Б. Пильняк використовували житійні образи і сюжети для створення своїх творів.
Ось яка цікава і довге життя у житій святих в російській культурі.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)