Що таке сікхізм?
На рубежі XV-XVI століть в Індії з’явилося релігійна течія, назване сікхізм. Його засновником став гуру Нанак. Він був сином великого урядового чиновника, отримав прекрасну освіту, вивчив багато мов.
Після закінчення навчального закладу протягом деякого часу Нанак знаходився на службі у правителя, а потім відправився в подорож: відвідав Схід і через Іран повернувся до Індії.
Він почав проповідницьку діяльність. Суть його вчення полягала в тому, що замість багатьох богів, що існували в індуїзмі, потрібно вірити в одне, верховне божество. Нанак склав книгу молитовних текстів – мантр, за допомогою яких розкривається нова релігія.
З часом у Нанака з’явилися прихильники в різних містах Індії, а його вчення стало основною релігією Пенджабу – індійської провінції, де Нанак заснував місто Картарпур. Він вважав, що головним завданням віруючого є благочестива медитація.
Лише з її допомогою можна досягти єднання з богом. Людина не народжується і не вмирає. Він проходить через нескінченну ланцюжок перероджень. Поступово кожна людина може наблизитися до божества і стати гуру, божественним наставником.
Перед смертю, у 1539 році, Нанак призначив свого наступника – гуру. З тих пір сикхи вважають, що кожний наступний гуру стає втіленням Нанака. Після смерті Нанака його справу продовжили ще дев’ять гуру. При п’ятому гуру сикхи заснували власну державу, центром якого стало місто Амрітсар. Там був побудований Золотий храм, який до теперішнього часу є головною святинею сикхів. Він розташований на березі священного озера і має чотири входи: для представників чотирьох головних станів.
У 1699 році десятий гуру Говинд Сінгх оголосив, що вища духовна і світська влада повинна належати не конкретній людині, а Хальса – ордену чистих – зборам збройних людей, найбільш відданих вірі. Тоді ж був проголошений головний наставник – гуру. Ним стала священна книга “Аді Грантх” (“Початкова книга”), збори ритуальних гімнів, поповнюється з покоління в покоління. Вона була визнана святою, як жива людина.
Сикхи і сьогодні вважають священну книгу живою істотою: щодня, з світанком, її вносять у храм, встановлюють на спеціальну підставку і розкривають. Протягом дня читці змінюються, а спеціально приставлені слуги обмахують книгу віялами. Увечері книгу урочисто закривають і відносять в особливе приміщення на відпочинок.
До речі, в храмі книгу ніколи не читають (читці знаходяться при ній в якості почесної варти) – для цього існують гурудвари, особливі приміщення, в яких сикхи збираються для спільної трапези і читання священних текстів.
Хоча спочатку сікхізм виник як релігія, альтернативна індуїзму, в даний час обидві вони мирно співіснують. Однак час від часу між віруючими спалахують конфлікти.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)