Що таке пил
Пил. Від нього нікуди не подітися! Він зустрічається на кожному кроці. Її можна знайти на підвіконні, книжковій полиці або в шафі. Ми помічаємо її всюди, де через недогляд не прогулятися ганчірка або швабра. Варто простягнути руку, і на наших пальцях може виявитися вона, незмінна супутниця людини – пил.
Пил буквально переслідує нас, і тому здається: “Що-що, а пил ми знаємо!” На жаль, поширена думка! На думку дослідників, ця непримітна, непоказна субстанція, яка огортає всі навколо і проникаюча всюди, таїть в собі чимало загадок.
У нашому житті пил на рідкість двоїста. Вона може відняти у людини здоров’я. Так, на астму та алергію люди хворіють в першу чергу через пил – точніше, через що містяться в ній пилових кліщів – крихітних павукоподібних довжиною близько 0,5 міліметра. Але пил може і повернути здоров’я. На початку 1990-х років німецькі вчені довели, що дитині тим рідше загрожує алергія, чим частіше його імунна система бореться з мікробами, що таяться в пилу. Юний організм змалку вчиться дозувати свою забійну силу. Після такого навчання він вже не відповість “істеричною” реакцією на нешкідливі речовини, на зразок котячих шерстинок.
Пил здатен перетворити квітучу місцевість в пустелю, а то і породити в пустельному місці ліс. Частинки пилу, підхоплені вітром, минуть найвищі гори і великі моря. Вітер невпинно забирає пил з африканських пустель, усіюючи ними землі, що лежать за тисячі кілометрів від Африки.
Самим курних місцем на Землі вважається западина Боделе, розташована в Сахарі біля кордону Судану і Чаду і займає площу близько 24 тисяч квадратних кілометрів. Міріади скам’янілих решток водоростей і мінеральних крупинок, що містять фосфор і залізо, покривають цю долину – дно висохлого озера, що простягалася тут. У давнину його води живили рослини і тварин Центральної Африки. Сьогодні пил зі дна озера служить добривом для дощових лісів Південної Америки. Але цей ефект вражаючим чином недооцінюється.
Майже 100 днів у році над Сахарою вирують піщані бурі. Давно відомо, що їх відгомони відчуваються навіть в Європі. Так, в середні віки панічний жах на європейців наганяли “криваві дощі”. Їх вважали передвістям чуми, а винна в них був пил, піднятий в повітря в Сахарі. Вона надавала атмосферних опадів червонуватий відтінок. Цей пил розносився далеко на північ, потрапляючи навіть до Скандинавії. Там, осідаючи на льодовиках, вона прискорювала їх танення, адже червоний колір активніше, ніж білий, поглинає сонячні промені.
Всього, за оцінкою геологів, Сахара щорічно втрачає понад 500 мільйонів тонн пилу, ну а всі світові пустелі – понад 2 мільярди тонн. Величезна кількість пилинок, сметана вітром в Сахарі, осідає в водах Атлантики. Планктон – основа харчового ланцюга в океані – починає бурхливо розростатися. Усюди, де пилові хмари “проливаються” на сушу або океан дощем, виникає багата органічне життя. У 1832 році Чарлз Дарвін, перебуваючи на борту корабля “Бігль”, спостерігав за тим, як африканська пил осідав поблизу островів Зеленого Мису. “Цей пил падає в такій кількості, що забруднює все на борту корабля і заподіює шкоди очам, – писав Дарвін, – бувало навіть, що суду сідали на мілину через непроникного мороку”.
Уже в наші дні вчені довели, що цей пил долає куди великі відстані, усіюючи територію Південної Америки. Близько 50 мільйонів тонн пилу щорічно перелітає туди з Африки. Більше половини всіх необхідних мінералів амазонські ліси отримують разом з пилом, що падає на них з неба. Африканська пил живить їх, адже вона містить деякі хімічні речовини – калій, фосфор, кальцій, що не зустрінеш в південноамериканській грунті. Якби не ці добрива – тонни фосфатів, сульфатів і оксидів заліза, ці ліси захиріли б. Епіфіти – мох, лишайники, орхідеї, – густо усіяли крони дерев, вловлюють летить на них пил і насичуються ним. Засвоюючи “небесне добриво”, рослини стрімко ростуть.
Німецький геолог Йозеф Райххольф припустив навіть, що періодичне розширення і стиснення Сахари, що триває мільйони років, може впливати на площу, яку займає амазонськими лісами: вона то звужується, то збільшується.
Так минуле переплітається з сьогоденням. Так далека пустеля перетворює Південну Америку в квітучий континент.
До речі, роза вітрів біля західного узбережжя Африки така, що більшу частину пилу відносить далеко в сторону від амазонських лісів. Наприклад, в літні місяці майже вся вона осідає в водах Карибського моря. Верхні шари грунту на тутешніх островах в основному складені з тієї самої пилу, що поривом вітру колись була зметена в Африці.
За припущенням дослідниці Анни Горбушина з Ольденбургского університету – її стаття опублікована на сторінках журналу Environmental Microbiology, – пил, який перелетів на землю Америки з Африканського континенту, несе не тільки благо, але і зло. Разом з нею це подорож довжиною в півтора тижні роблять різні мікроорганізми. Викинутий з неба десант цих “бійців невидимого фронту”, можливо, викликає раптові спалахи захворювань в глухих куточках Південної Америки.
Але повернемося в наші широти. Пил осідає на землю всюди з кожною краплею дощу, з кожної сніжинкою. Якби дощ не змивав, а вітер не змітав її, на дахах будинків за рік накопичувалися б тонни пилу. Однак пил не лежить на місці. Вона проникає в будь-яку тріщину. Навіть в прибраній дочиста кімнаті все пронизано нею: в кожному кубічному сантиметрі повітря снує понад тисячу пилинок. Сонячним літнім днем на світлі добре видно, як паморочиться пил.
“Природна фонова навантаження” – так називають цей “стовп пилу” фахівці – досягає 20 мікрограмів на один кубічний метр. Саме завдяки пилу – позначаються її преломляющие властивості – сонячне світло забарвлений в настільки яскраві тони. Міріади порошинок, розсіяних в повітрі, змінюють забарвлення заходів і світанків, фарбуючи їх в пилающе-червоні тони.
Пил змінює і клімат. З різних причин пилинки можуть “склеюватися”, утворюючи аерозолі – тверді частки, зважені в повітрі. Їх хімічний склад, їх форма, спосіб їх виникнення дуже різняться. Зазвичай все починається з вихлопних газів, викинутих в повітря автомобілями і літаками. Зустрічаються і природні аерозолі. Так, під час виверження вулканів в атмосферу потрапляє величезна кількість пилинок. Ще один вид аерозолів утворюється над океанами і морями: вітер підхоплює крапельки води і розвіює їх; вода випаровується; в повітрі залишаються крупиці солі.
Всі аерозолі відрізняються одним властивістю: навколо них конденсуються водяні пари. Виникають краплі дощу, кристалики льоду або сніжинки. Чим більше в повітрі аерозолів, тим більша краплі і крижинки – тим щільніше хмарна завіса. Хмари сильніше відбивають сонячне світло; стає прохолодніше. Втім, аерозолі можуть викликати і зворотний ефект. Недавні дослідження показали, що, потрапивши в середні шари атмосфери, аерозолі не відображають сонячне світло, а, навпаки, поглинають його, тобто сприяють потеплінню.
Отже, незважаючи на свою мікроскопічну величину, порошинки грають дуже важливу і поки ще неясну роль у формуванні клімату на планете. Как визнають вчені, вплив пилу на атмосферні процеси набагато складніше, ніж вплив парникових газів. Однак найчастіше це не береться до уваги. Як же врахувати вплив пилу в наших прогнозах клімату?
(2 votes, average: 4.50 out of 5)