Що таке параноя?

Параноя – це розлад мислення, дивина, якій властиво виникати при певних психічних захворюваннях і ураженнях головного мозку. Згідно класичним уявленням, які страждають на параною виділяє нездорова підозрілість, схильність шукати в абсолютно випадкових подіях підступи реальних ворогів, вибудовувати складні теорії змов, спрямовані на самих себе. Параноя не може бути хронічної, відповідно з періодами загострення і затихання симптомів. Часто ознаки параної з’являються в похилому віці, коли в головному мозку діють дегенеративні процеси. Наприклад, на розвиток ознак параної можуть вплинути хвороби Альцгеймера, Паркінсона, Хантінгтона та ін Минуща параноя може бути викликана прийомом психодизлептиков, таких як: наркотики, амфетаміни, алкоголь і багато видів ліків.

Що таке параноя

Термін “параноя” ввів Карл Людвіг Кальбаум в 1863 році. Довгий час класична психіатрія розглядала параною як самостійний психічний розлад. У вітчизняній психіатрії також виділяли паранойяльний синдром.

Легкі випадки параної розглядають як паранояльний розлад особистості. Коли симптомами параної стають марення переслідування або марення величі, слід говорити про ізольованому маревному розладі.

Симптоми параної

Психопатологічний процес при параної передбачає наявність у пацієнта надцінних ідей, які з часом переростають в марення величі та/або персекуторна маячня. Надцінні ідеї створюють відповідну базу для вибудовування страждаючим параноєю складних і логічно опрацьованих теорій змов проти самого себе. Оточуючих подібне ставлення до себе коханому, звичайно, не так вражає як самого страждальця, і це стає причиною частих конфліктів – від побутових, коли, наприклад, автор звинувачує дружину в її примітивність, до куди більш серйозних (справа може доходити і до суду).

Через уявну логічність надцінних ідей близькі “параноїка” іноді відтягують похід до психіатра, постановку діагнозу і лікування. Це пов’язано з особливим ставленням близьких до хворого, вони легко можуть повірити в його геніальність. Нерідко симптомом страждає параноєю стає загострену недовіру до оточуючих, а також підозрілість, ревнощі, образливість, схильність всюди бачити недоброзичливців, неможливість сприймати критику, забувати і прощати образи.

Приклад поведінки страждає параноєю:

Пацієнт, в ранньому дитинстві писав оповідання, один з яких навіть було опубліковано в місцевій газеті, починає уявляти себе професійним письменником, якого нібито ігнорують, не хочуть друкувати із заздрості і недоброзичливості. Метою всього його життя стає доказ своєї письменницької обдарованості. Він постійно говорить не про саму прозі, а про своє місце в цій сфері. В якості доказу може весь час мати при собі екземпляр свого “мега-значущого” твори, пропонуючи мало не кожному прочитати його.

Лікування

Лікування параної виробляють з використанням нейролептиків, надають антибредовий ефект, рідше в комплексі вдаються до використання психотерапії. Однак лікування параної часто викликає труднощі, оскільки для страждальців найчастіше стають підозрілими і лікарі, які призначають лікування, і ліки, психотерапію вони сприймають як спробу контролювати їх свідомість. Родичам і домочадцям, які визнають наявність патології і заявляють про необхідність її лікувати, автоматично дістається роль “ворогів”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Що таке параноя?