Що таке олово і для чого воно потрібно?

М’який білий метал – олово – був одним з перших металів, які навчився обробляти людина. Вчені вважають, що добувати олово стали набагато раніше, ніж було вперше знайдено залізо.

Деякі археологічні знахідки підтверджують, що олов’яні копальні на території нинішнього Іраку працювали вже чотири тисячі років тому. Оловом торгували: купці вимінювали його на золото та дорогоцінні камені. У природі олово міститься в оксидної олов’яної руди касситерите – мінералі, поклади якого зустрічаються в Південно-Східній Азії, Південній Америці, Австралії, Китаї.

З історії олова

За даними істориків і археологів, вперше виявили олово, найімовірніше, випадково, в наносних відкладень каситериту. Стародавні горни з відпрацьованим шлаком вдалося знайти на південному заході Великобританії. Серед виявлених предметів епохи Стародавнього Риму і Греції олов’яні вироби зустрічаються дуже рідко, що підтверджує припущення, що цей метал був дорогим.

Про олові згадується в творах арабської літератури VIII-IX століть, а також у середньовічних творах, що описують подорожі і великі відкриття. У Богемії та Саксонії олово стали добувати в XII столітті.

Цікаво, що задовго до того, як люди стали добувати чисте олово, винайшли бронзу – сплав олова з міддю. За деякими даними, бронза була відома людині вже в 2500 році до нашої ери.

Справа в тому, що олово існує в складі руд разом з міддю, тому при плавці не отримували чисту мідь, а її сплав з оловом, тобто бронзу. Олово як випадкову домішка можна виявити в мідному посуді єгипетських фараонів, виготовленої в 2000 році до нашої ери.

Хімічні властивості олова

Олово інертним по відношенню до води і кисню при кімнатній температурі. Метал має властивість покриватися тонкою оксидною плівкою на відкритому повітрі. Саме хімічна інертність олова в звичайних умовах послужила популярності металу у виробників жерстяної тари.

Сірчана і соляна кислота в розведеному стані впливають на олово вкрай повільно, а в концентрованому вигляді при нагріванні розчиняють його. При з’єднанні з соляною кислотою отримують хлорид олова, при реакції з сірчаною – сульфат олова.

При вступі в реакцію з розведеною азотної кислотою отримують нітрат олова, з концентрованою азотною кислотою – нерозчинну олов’яну кислоту. Сполуки олова мають важливе промислове значення: їх використовують при виробництві гальванічних покриттів.

Застосування олова

Цей сріблясто-білий м’який метал можна розкачати до стану тонкої фольги. Олово не іржавіє, тому його широко використовують у різних сферах. Найчастіше з цього металу виготовляють тару. Якщо олово нанести тонким шаром на інший метал, воно додасть поверхні особливий блиск і гладкість.

Це властивість олова використовують при виготовленні консервних банок. Олово часто використовують в якості антикорозійного покриття. Більше третьої частини всього олова, яке сьогодні добувають у світі, використовується при виробництві харчових ємностей для продуктів і напоїв. Жерстяні банки, добре всім знайомі, зроблені із сталі, покритої шаром олова товщиною не більше 0,4 мкм.

Ще третина видобутого олова йде на виготовлення припоїв – сплавів зі свинцем в різних пропорціях. Припої використовуються в електротехніці, для пайки трубопроводів. Такі сплави можуть містити до 97% олова, мідь і сурму, що збільшують твердість і міцність сплаву.

З олова, змішаного з сурмою, роблять посуд (в першу чергу фражі). У промисловості олово використовують в різних хімічних сполуках.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Що таке олово і для чого воно потрібно?