Що таке канонізація?

Канонізація (від грецького слова “канонізо” – “узаконювати”) – визнання церквою померлого дуже релігійної людини або історичного обличчя як святого. У різних відгалуженнях християнства історично склалися різні уявлення про те, кого можна вважати святим. Головною умовою для оголошення святим завжди було поширення оповідань про нібито скоєні святим прижиттєвих або посмертних чудеса.
Відповідно до традиції, що склалася на Русі, розрізняють загальну і місцеву канонізацію. Місцевими святими зазвичай оголошувалися засновники монастирів або храмів, популярність яких не виходила за межі найближчого міста. Вони оголошувалися святими постановою місцевого єпископа, яке підлягало затвердженню патріархом. Канонізація спільноруських святих відбувалася на Соборі – зборах всіх керівників церкви – митрополитів.
Собор супроводжувався урочистим богослужінням в храмі, де знаходилися останки святого, складанням його житія (біографії) та особливої ​​службою, прославлятимуть даного святого. Крім того, зазвичай після канонізації з’являлися іконописні зображення святого. Останки канонізованих святих нерідко виставлялися в храмі в спеціально прикрашеному гробі, що називається раку, і оголошувалися чудотворними.
Іноді святими оголошувалися та історичні особи, з іменами яких зв’язувалися розповіді про численні чудеса, наприклад Борис і Гліб, Сергій Радонезький і Димитрій Ростовський.
В кінці XIX – початку XX століття уявлення про святість істотно змінилося. У царювання Миколи II був канонізований цілий ряд святих, відомих не дива, а благочестивим життям: Анна Кашинська, Серафим Саровський, Оасаф Бєлгородський.
У рік 1000-річчя прийняття християнства на Русі був канонізований великий російський художник Андрій Рубльов.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Що таке канонізація?