Що і як читали герої російської класики?
Комедія Д. І. Фонвізіна “Наталка Полтавка” . Центральна тема твору була озвучена недорослем Митрофаном Простаковим: <Не хочу вчитися, хочу одружитися!” І поки Митрофан безрезультатно намагається за наполяганням вчителя Цифіркіна розділити 300 рублів на трьох, його обраниця Софія займається самоосвітою допомогою читання.
“Горе від розуму” А. С. Грибоєдова. Павло Опанасович засланні вельми критичним у своїх оцінках. Дізнавшись, що його дочка Софія “все по-франіузскі, вголос, читає зачинившись”, він говорить:
Скажи-ка, що очі їй псувати не годиться, І в чтепьі прок-то невеликий: Їй сну немає від французьких книг, А мені від російських боляче спиться.
А причину божевілля Чацького він бачить виключно у науку і книгах:
… Вже коли зло присікти:
Забрати всі книжки так спалити!
Чацький читає виключно прогресив-| гую західну літературу і повністю заперечує шанованих в московському суспільстві авторів.
У романі “Євгеній Онєгін” головний герой отримав блискучу освіту.
Володимир Ленський привіз “вченості плоди” з Німеччини, де виховувався на працях представників німецької класичної філософії. Тетяна виховувалася в дусі свого часу:
Їй рано подобалися романи;
Вони їй заміняли все;
Вона закохується в обмани
І Річардсона, і Руссо.
У поемі “Мертві душі” про Манілова відомо, що “в його кабінеті завжди лежала якась книжка, закладена закладкою на чотирнадцятій сторінці, яку він постійно читав уже два роки” .
Торжество і загибель “обломовщини” висвітлив у своєму романі І. А. Гончаров. Різниця двох героїв накладає свій відбиток і на їх ставлення до читання і книжок. Штольц виявляв активне бажання читати і вчитися ще в дитинстві: “З восьми років він сидів з батьком за географічною картою, розбирав по складах Гердера, Віланда, біблійні вірші і підводив підсумки безграмотним рахунках селян, міщан і фабричних, а з матір’ю читав Священну історію, вчив байки Крилова і розбирав по складах ж “Телемак””. Процесу читання Обломова, як головного героя, І. А. Гончаров приділяє особливу увагу у романі:
“Що ж він робив удома? Читав?
Якщо попадеться під руки книга, газета, він її прочитає.
Почує про який-небудь чудовому творі – у нього з’явиться позив познайомитися з ним; він шукає, просить книги, і, якщо принесуть скоро, він візьметься за неї, у нього починає формуватися ідея про предмет; ще крок – і він опанував би їм, а подивишся, він вже лежить, дивлячись апатичного в стелю, і книга лежить поруч нього недочитаному, незрозуміла…
Якщо йому абияк вдавалося здолати книгу, звану статистикою, історією, політичною економією, він абсолютно був задоволений. Коли ж Штольц приносив йому книжки, які треба ще прочитати понад вчиненого, Обломов довго дивився мовчки на нього…
Як не цікаво було місце, на якому він зупинявся, але, якщо на цьому місці заставав його година обіду або сну, він клав книгу палітуркою вгору і йшов обідати або гасив свічку і лягав спати…
Якщо давали йому перший том, він по прочитанні не просив другого, а приносили – він мед-} ленно прочитував…
Серйозне читання стомлювало його. Мислителям не вдавалося розворушити в ньому спрагу до умоглядних істин. Зате поети зачепили його за живе…”
Апогеєм начитаності героїв літературного твору є, без сумніву, роман І. С. Тургенєва “Батьки і діти” . Сторінки просто рясніють іменами, прізвищами, назвами. Тут є Фрідріх Шиллер і Йоганн Вольфганг Гете, яких поважає Павло Петрович Кірсанов. Миколі Петровичу замість Пушкіна “діти” дають “Stoff und Kraft” Людвіга Бюхнера. Матвій Ілліч Ко-лязін, “… готуючись йти на вечір до пані Свєчіної, що жила тоді в Петербурзі, прочитував уранці сторінку з Кандільяка” . А Євдоксія Кукшин прямо-таки блищить ерудицією і начитаністю в бесіді з Базаровим.
Охопити літературні пристрасті всіх героїв російської класики неможливо. Одні персонажі захоплюють своєю оригінальністю і вишуканим смаком; інші цілком передбачувані і строго стежать за книжкової модою. Книга в книзі допомагає скласти істинне уявлення про те чи іншого героя, про його освіченості, про його розумі. Персонажі подають гідний приклад, звертаючи увагу читача на ті чи інші стовпи світової літератури, пробуджуючи інтерес і бажання обов’язково звернутися до них, вчитися за допомогою їх все життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)