Що чекає нас завтра
Людство завжди цікавило, що чекає його в майбутньому. На жаль, у нього мало причин для райдужного настрою. Оглянувшись навколо, можна побачити, що робить людина зі своєю матір’ю-Землею. Димлять заводські труби, випускаючи клуби чорного смороду, важко пихтять автомобілі, покашлюючи і впливів вихлопні гази, спускаються в річки і моря смертоносні потоки стічної бруду, що знищують водну флору і фауну, колись родючий чорнозем, отруєний пестицидами і хімікаліями, народжує плоди, непридатні для харчування… Людство стає все слабкішим, все більше з’являється на світ хронічно хворих дітей, збільшується число вроджених каліцтв… Природа мстить людині, даруючи нові невиліковні хвороби, що швидко розповсюджуються епідемії. Якщо справа так піде і далі, людство чекає неминуче вимирання.
Мало цього, не думаючи про завтрашній день, людина дуже завзято взявся за знищення “зелених легень” планети, що забезпечують його найнеобхіднішим – киснем. Без їжі можна прожити місяць, без води – два дні, ну а без кисню – максимум п’ять хвилин. Дихання і життя тотожні: людина дихає – значить живий, якщо людина жива – значить він дихає. Але чомусь настільки очевидний факт продовжують ігнорувати любителі легкої наживи, і зникають з лиця Землі мільйони гектарів лісу, все важче і важче стає флорі переробляти зростаюча кількість вуглекислоти. Чи не стануть дійсністю фантастичні романи, в яких найбільш ходовим і дорогим товаром є повітря… Смерть від задухи в безкрайній млявої пустелі – не найкращий сценарій майбутнього!
Завдяки захисним властивостям атмосфери існує на Землі життя, і чимала роль у цій важливій справі належить так званому озоновому шару: він оберігає нас від згубного для всього живого ультрафіолетового випромінювання. Людство добре знає про це і все-таки продовжує руйнувати його: все ростуть і ростуть озонові діри. Божевільне людство (може бути, це звучить грубо, але цілком справедливо) само риє собі могилу.
А адже це, щонайменше, нерозумно – людини і так підстерігає маса природних небезпек, подолати які буде зовсім непросто, і ще невідомо, чи вистачить у нього на це сил і розуму. Але не варто сердитися на природу-мати – як ще вона може наставити на шлях істинний своїх нетямущих, що зарвалися дітей? І все-таки цікаво, що нам уготовано: новий Всесвітній потоп, падіння величезного метеорита, вибух найближчій наднової? А може бути, щось ще…
Деякі вчені вважають, що зараз наша планета знаходиться в початковій стадії глобального перехідного процесу, який приведе зрештою до зміни нахилу осі обертання Землі. Ця зміна пов’язана зі зміщенням ядра Землі в бік одного з двох земних півкуль, то Південного, то Північного. Процес переходу в нове положення може також супроводжуватися інверсією магнітних полюсів планети, але на цей раз, вчені вважають, що Північ і Південь не будуть мінятися місцями. Час переходу з одного положення нахилу земної осі в інше – 26 тисяч років. Зараз ми знаходимося в середній точці циклу. Доказом цьому служить неухильне зростання тривалості доби протягом останніх років. Наприклад, в 1991 році доба збільшилися на 1 секунду, в червні 1992 року знову внесли поправку ще на 1 секунду, в 1993 році до добового часу було додано ще 2 секунди. Ясно, обертання Землі навколо власної осі сповільнилося, при цьому неминуче відбулося виділення великої кількості тепла за рахунок зменшення кінетичної енергії планети, що призвело до підвищення середньорічних температур, і це, в свою чергу, викликало зменшення площі поверхні льодовикового покриву і відповідне підвищення рівня Світового океану. Поки це лише самий початок процесу.
А що ж буде далі? Далі холодні і теплі області на поверхні Землі змінять свої положення на протилежні. Під Сибіром тепер будуть перебувати гарячі потоки магми, а під Європою і Атлантикою – остиглі шари. Полюс холоду опиниться в районі Вологди та Пермі, на узбережжі Тихого океану буде царювати тепло. Сибір звільниться від вічної мерзлоти, а тундра стане районом Чорнозем’я. У Південній півкулі холод піде до Австралії. Великі океанічні течії поміняють свій напрямок, що неминуче призведе до різкого і значної зміни кліматичних умов на планеті, а також до підвищення рівня океанічних вод. Сильне похолодання може викликати утворення льодовика в Скандинавії, що, швидше за все, погубить живі організми на північному заході Європи. Зміна напрямку поперечного потоку рідкої магми, пов’язане зі зміщенням ядра Землі, призведе до зміни положення материкових плит, і землетруси величезної сили стануть стрясати різні ділянки планети, стираючи з лиця Землі міста, знищуючи створене людськими руками і самих людей. Підйом рівня Світового океану на десятки метрів і нескінченні зливи з’являться причиною затоплення величезних низинних областей. По суті справи, це буде новий Всесвітній потоп з усіма витікаючими звідси трагічними наслідками. До речі, біблійний Всесвітній потоп датується 11 тисячами років до нашої ери, таким чином він був приблизно 13 тисяч років тому, саме тоді, коли Земля перебувала на тому ж етапі 26-тисячолітнього циклу, пов’язаного зі зміною кута нахилу земної осі.
Великі небесні тіла, метеорити і астероїди, не раз стрясали планету, залишаючи на її поверхні незгладимий навіть тисячоліттями слід. Деяким кратерам, вм’ятинам, утвореним після падіння космічних “гостей” на Землю, кілька сотень мільйонів років. Під льодовиком на Землі Уїлкса знаходиться найбільший кратер діаметром 240 кілометрів. На півночі Сибіру розташована Попигайського улоговина – цей слід залишено метеоритом, що впав двісті мільйонів років тому. Зовнішній діаметр вм’ятини досягає ста кілометрів. Це найбільші відмітини, більш дрібні можна було б перераховувати безкінечно – Земля буквально поцяткована тисячами метеоритних “оспін”. Крім цього, виявлений на поверхні планети іридій доводить, що в історії Землі мало зіткнення з астероїдом. Може бути, це відбувалося не раз, і, цілком можливо, трапиться знову. Що буде з планетою, якби подібне в наші дні? Падіння на сушу астероїда масою десять у шістнадцятій ступеня тонн і діаметром 180 кілометрів призвело б до того, що в стратосфері майже миттєво опинилися б більйони тонн пилу. Упади такий астероїд в океан, мільярди тонн води і водяної пари заповнили б повітряний простір на двадцять кілометрів у висоту. Наслідки цієї катастрофи близькі до наслідків ядерної війни, меншим було б лише кількість радіації. Однак і всього іншого було б достатньо для загибелі людства. Навіть якби люди заздалегідь знали про наближення загрозі і, використовуючи самі передові технічні засоби, зуміли роздрібнити астероїд на більш дрібні частини, що утворився при цьому метеоритний дощ все одно представляв би дуже велику небезпеку для людства. Величезна кількість пилу в атмосфері викликало посилену конденсацію водяної пари. Чорні хмари затягнули б небо, проливні дощі йшли місяцями. Наскільки при цьому підвищився б рівень Світового океану, і як повели б себе полярні льоди? На ці питання поки ніхто не може дати точної відповіді.
Є й інша серйозна космічна загроза. Згідно з розрахунками вчених, народження наднової зірки на відстані ближче ніж один світловий рік миттєво знищило б земне життя, тому той факт, що поруч з планетою поки немає таких об’єктів, повинен зробити нас майже щасливими. Однак протягом найближчих ста мільйонів років все ж очікуються три вибухи наднових зірок, віддалених на тридцять світлових років. Інтенсивність космічного випромінювання при цьому, безсумнівно, буде надзвичайно висока, і, швидше за все, людям доведеться подбати про свою безпеку.
Ще один варіант космічної катастрофи – це можливе зіткнення нашої Галактики зі своєю другою половиною – спіральною галактикою з сузір’я Андромеди. Разом вони складають єдине ціле – подвійну галактику – і неминуче повинні зустрітися. Їх швидкість зближення приблизно дорівнює 93 кілометрам в секунду. Через три мільярди сімсот мільйонів років ці галактичні системи пройдуть один одного наскрізь. Досить імовірно, що при цьому орбіти Сонця і планет зміняться…
Життя на планеті існує завдяки Сонцю, воно щедро обдаровує нас своєю уявною безмежної енергією. Але це, на жаль, не так. Хоча наша зірка дуже економно витрачає свій енергетичний запас, однак і Сонце не вічне. Через п’ять мільярдів років воно стане червоним гігантом і збільшиться в розмірах настільки, що поглине Землю. Потім наше світило перетвориться на білого карлика, і Сонячну систему, щоб вижити, доведеться покинути. Де знайдуть наші далекі нащадки новий будинок, якщо життя буде ще існувати? Чи буде там так затишно, так красиво, як на Землі? Від цих катастроф нас відділяють довгі тисячоліття майбутнього, і вони здаються нам неймовірними.
А от порівняно молода і в той же час вже широко поширена в усьому світі християнська релігія містить опис зовсім близькою, жахливої світової катастрофи. Основні положення християнського вчення викладені у Великій книзі – Біблії. Є там і глави, в яких святий Іоанн Богослов пророкує людству майбутнє, відкрите йому Господом Богом. Всі люди постануть перед судом Господнім, нерозкаяні грішники і невіруючі будуть позбавлені захисту Господа і покарані. Їх чекає кінець світу – Апокаліпсис. Які вони, жахи Апокаліпсису? Ось що передрік Іоанн Богослов:
“Перший Ангол, і був град і вогонь, змішані з кров’ю, і впали на Землю; і третя частина дерев згоріла, і вся трава зелена згоріла.
Другий Ангол, і немов би велика гора, розпалена огнем, вкинена в море І третина моря зробилася кров’ю,
І померла третина морського створіння, що мають життя, і загинула третина кораблів.
Третій Ангол, і впала з неба велика зірка, палаючи, як смолоскип, і впала на третину річок та на водні джерела.
А ймення зорі полин; і третя частина води, як полин, і багато з людей померли від вод, тому що вони стали гіркі.
Четвертий Ангол, і уражена була третина сонця і третина місяця, і третину зір, так затьмилася їх, і третина дня не світила – так, як і ніч…
П’ятий Ангел засурмив… і вийшов дим… і помрачилось сонце і повітря… І з диму вийшла сарана на землю і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні. І сказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ніякої зелені, ніякому дереву, але тільки тим людям, які не мають печатки Божої на чолах. І дано їй не вбивати їх, а тільки мучити п’ять місяців…
У ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її, побажають померти, але смерть втече від них…
Шостий Ангел засурмив… і звільнені були чотири Анголи, приготовані на годину, і день, і місяць і рік, для того, щоб убили третину людей… Від вогню, диму і сірки… померла третина людей…
І засурмив сьомий Ангол… і розкрився храм Божий на небі, і з’явився ковчег заповіту Його в храмі Його; і сталися блискавки й голоси, і громи і землетруси, і великий град… “
Це жахливе пророцтво, згідно з ним, більшу частину людства очікують хвороби і позбавлення, поневіряння і страждання, а зрештою, болісна смерть. Здавалося б, що може бути гірше?
Однак видатні вчені стверджують, що зловживання сучасною технікою може привести до більш жахливому кінця, в порівнянні з ним кошмари Апокаліпсису здадуться просто неприємностями. 26 жовтня 1984 в Празі виступив професор В. І. Іванов з лекцією про наслідки ядерного конфлікту. У своїй доповіді видатний вчений підкреслив, що “автор Апокаліпсису був дуже наївною людиною… катастрофа, якою може стати глобальна термоядерна війна, не вкладається в рамки людської уяви”.
І все-таки спробуємо, хоча б приблизно, собі це уявити. У 1984 році в Гельсінкі відбулася IV конференція організації “Лікарі світу за запобігання ядерної війни”. На цій конференції обговорювалася можливість виникнення глобальної ядерної війни. Передбачалося, що на північну півкулю (США, Європу та Азію) буде скинуто дев’яносто відсотків усього світового ядерного потенціалу, інші десять відсотків – на Південну Америку та Австралію. В одну мить помруть близько одного мільярда людей, важкі каліцтва і опіки, серйозні поранення і променеву хворобу отримають ще стільки ж. Але чекати допомоги їм не буде звідки: ні для розбору завалів зруйнованих будівель і розчищення доріг, ні для транспортування постраждалих технічних і людських ресурсів на планеті вже не буде. Зникне все: держави і уряду, комунікації та повідомлення, технічні досягнення і сучасна медицина, і навіть мережу аварійних, рятувальних служб. Якщо і знайдеться якесь засіб пересування, везти потребують лікування буде нікуди – лікарні теж будуть знищені і навряд чи хто-небудь з медпрацівників буде в змозі виконати свій професійний обов’язок. Значить, швидше за все, цих людей чекає неминуча, болісна смерть.
Далі, вибухаючи на поверхні Землі, одна ядерна бомба залишає воронку, площа якої – сто квадратних метрів, при цьому в тропосферу, на висоту 12-15 кілометрів, злітає величезна маса пилу – від 100 до 600 тисяч тонн. Але на цей раз у всіх куточках світу ядерні вибухи прогримлять майже одночасно (наприклад, нанесення всіх планованих ядерних ударів по Європі займе всього 40 хвилин) і в цілому піднімуть в стратосферу кілька мільярдів тонн пилу. Вибухи призведуть до виникнення страшних пожеж.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)