Щастя як основна категорія етики Г. С Сковороди – Григорій Савич Сковорода – ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть

Григорій Савич Сковорода своє етичне вчення спрямовував на практичні поради, які вкажуть людині шлях до щастя. Саме проблеми щастя займають центральне місце у творчості мислителя. Цій темі присвячено значну частину збірки “Басни Харьковскіе” і цикл філософських праць: “Разговор пяти путников о истинном счастії в жизни”, “Кольцо”, “Розмова, звана алфавит, чи Буквар світу”.

Сковорода пов’язує щастя з народною мудрістю, визначенням природних нахилів людини, реалізацією їх у “сродній праці”. На його думку, “сродная праця” може приносити людині насолоду самим своїм процесом.

Шляхом самопізнання людина визначає свої нахили і вподобання, починає займатись лише улюбленою працею, одержує задоволення від неї самої і її результатів. “Закон сродності” філософ вважав основним чинником перебудови існуючого суспільства.

Загального щастя, на думку Сковороди, можна досягти лише завдяки працьовитості, а праця є внутрішньою потребою кожної людини. Творча праця сприяє формуванню в людині кращих моральних рис. У трактаті “Розмова, звана алфавит, чи Буквар світу” філософ так доводить цю думку: “Некоторый молодчик был моим учеником. Дитина подлинно рожден к человеколюбію и дружбе, рожден все честное слышать и делать. Но не рожден быть студентом. С удивленіем сожалел я о его осколбенелости. Но как только он отрешился к механике, так вдруг всех удивил своим понятіем без всякаго руководителя”. У цій самій праці філософ зазначив: “Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і найприбутковіше, але сим лише ошукує себе”.

Причину “несродностї” Сковорода бачив у бажанні людей зайняти найкраще “місце під сонцем”, одержати якомога більше матеріальних благ, здобути славу, почесті, привілеї. На думку філософа, невідповідність обраного способу життя здібностям завдає шкоди не лише людині, а і державі: “Откуду суеверія, лицемерія и єресі?.. Где раченіе сладчайшій дружбы? Где согласіе дражайшаго мира? Где живость сердечного веселія? Кто безобразит и растлевает всякую должность? – Несродность. Кто умерщвляет науки и художества? – Несродность. Она каждому званію внутреннейшій яд и убійца… Иди лучше паши землю или носи оружіе, отправляй купеческое дело или художество твое. Делай то, к чему рожден…”

Ще одним шляхом до щастя, на думку Сковороди, Є любов. Це найкраще людське почуття, адже “…любов усе поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує? Любов – це початок, середина і кінець, альфа і омега”. Але істинна любов не в багатстві, а в спорідненості душ і доброчесності.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Щастя як основна категорія етики Г. С Сковороди – Григорій Савич Сковорода – ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть