Home ⇒ 👍Економіка ⇒ Сезонне виробництво

Сезонне виробництво

Сезонне виробництво – виробництво, здійснення якого безпосередньо пов’язане з природними, кліматичними умовами і до пори року.

Тобто, сезонної вважають діяльність, яку в силу природних, кліматичних умов можна вести тільки в певний період року (сезон).

Відповідно, в інші періоди сезонні підприємства не ведуть діяльності, що приносить дохід, але, як правило, готуються до свого робочого сезону – ремонтують техніку, зміцнюють матеріально-виробничу базу, укладають договори.

Тривалість сезону, як правило, не перевищує шести місяців.

Види сезонних робіт

Конкретні види сезонних робіт визначаються специфікою галузі.

Так, до сезонних робіт відносяться роботи на торфорозробках, лісозаготівлях і лісосплаві, роботи в сезонних галузях рибного господарства, м’ясної, молочної, цукрової та плодоовочевої промисловості, а також в будівництві, сільському господарстві.

Специфіка сезонного підприємства в тому, що в його роботі є активні періоди і періоди простою, які тим не менше є частиною технологічного процесу. Доходи (виручку) сезонне підприємство має тільки в активному періоді. Витрати ж воно несе в протягом усього року, причому в період міжсезоння частина витрат пов’язана з підготовкою до робочого періоду.

При цьому частина витрат слід враховувати складі витрат майбутніх періодів, а частина в складі поточних витрат.

Витрати майбутніх періодів

Головне завдання – це розмежувати понесені організацією витрати на витрати і на активи, а потім виділити окремий самостійний об’єкт – витрати майбутніх періодів.

Визначальні фактори для визнання активу – це його підконтрольність організації та можливість отримання від нього економічних вигод, тобто припливу грошових коштів. А економічні вигоди актив принесе, коли він може бути:

Використаний відокремлено або в поєднанні з іншим активом у процесі виробництва продукції, робіт, послуг, призначених для продажу; Обміняний на інший актив; Використаний для погашення зобов’язання; Розподілений між власниками організації.

Це визначення дозволяє віднести ті чи інші витрати до витрат майбутніх періодів в якості активу.

А бухгалтеру слід сформувати критерії такого віднесення (за видами витрат з урахуванням специфіки галузі) і закріпити їх у бухгалтерській облікову політику.

Щоб розпізнати актив, який слід враховувати на рахунок 97, слід керуватися наступним принципом:

Витрати, зроблені організацією в звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів, відображаються в бухгалтерському балансі відповідно до умов визнання активів, встановленими нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку, і підлягають списанню в порядку, встановленому для списання вартості активів даного виду.

Тобто якщо здійснені витрати відповідають умовам визнання активу, встановленим нормативними правовими актами з бухгалтерського обліку, то ці витрати підлягають відображенню в бухгалтерському балансі в складі цього активу. Це означає, що якщо мова йде про основні засоби, нематеріальні активи, матеріально-виробничих запасах, то списувати їх слід в порядку, встановленому для списання вартості цього активу.

В іншому випадку такі витрати відображаються в бухгалтерському балансі як витрати майбутніх періодів.

До витрат майбутніх періодів можуть бути віднесені підготовчі роботи, наприклад ремонт основних засобів. Тут же можуть бути витрати на підготовку і благоустрій робочої території, ремонт приміщень та інші витрати, пов’язані з підготовкою до сезону. Всі витрати можна вважати активами, оскільки їх можна розглядати як вкладення у власне виробництво, які принесуть дохід у майбутньому.

Поточні витрати

У період простою підприємство виплачує заробітну плату (директору, бухгалтерії, іншому управлінському персоналу), робить відрахування до позабюджетних фондів, оплачує електроенергію та інші комунальні послуги.

Накопичувати ці витрати на рахунку 97 (з подальшим списанням у тому звітному періоді, коли буде отримана виручка) не можна, оскільки ці витрати активами не є. Це поточні витрати. І вони підлягають визнанню в тому звітному періоді, в якому мали місце, незалежно від того, отримана в цьому періоді виручка чи ні.

Амортизація

Серед поточних витрат у кожного сезонного підприємства є амортизаційні відрахування, які обліковуються в бухгалтерському і податковому обліку по-різному.

У бухгалтерському обліку амортизація основних засобів, що використовуються в сезонному виробництві, нараховується тільки протягом сезону роботи, тобто всю річну суму амортизації потрібно нарахувати за сезон.

Іншими словами, якщо підприємство працює і отримує виручку шість місяців в році, то нараховувати амортизацію потрібно протягом цих шести місяців щомісяця в розмірі 1/6 обчисленої річної суми.

За межами сезону роботи нараховувати амортизацію здійснюється.

У податковому обліку по-іншому.

У ньому амортизація нараховується з 1-го числа місяця, наступного за тим, коли об’єкт був введений в експлуатацію, щомісяця протягом усього строку корисного використання незалежно від того, працює фірма чи ні.

Об’єкт, тимчасово використовується компанією у виробничій діяльності через сезонний характер виробництва, не виключається зі складу майна, що амортизується.

У зв’язку з цим утворюється різниця в величині щомісячних амортизаційних відрахувань: в робочий період бухгалтерська амортизація перевищують податкову амортизацію, а в міжсезоння – навпаки.

Таким чином, у підприємства в бухгалтерському обліку виникають тимчасові різниці і відповідні їм відкладені податкові активи (ВПА) і відкладені податкові зобов’язання (ВПЗ) згідно з ПБО 18/02 “Облік розрахунків з податку на прибуток організацій”.

Приклад

Сезонне підприємство експлуатує об’єкт основних засобів з травня по жовтень.

Первісна вартість об’єкта – 600 000 грн.

Амортизація нараховується лінійним методом у бухгалтерському та податковому обліку.

Строк корисного використання – 5 років (60 місяців).

Річна сума амортизації – 120 000 грн. (600 000 грн.: 5 років). Щомісяця з травня по жовтень слід відображати в бухобліку амортизацію в сумі 20 000 руб. (120 000 руб.: 6 міс.).

У податковому обліку щомісячна сума відрахувань по об’єкту 10 000 грн. (600 000 грн.: 60 міс.).

У зв’язку з тим що в бухобліку в січні – квітні амортизація не нараховується (тобто бухгалтерський прибуток перевищує оподатковувану), виникають тимчасові різниці і відповідні їм відкладені податкові зобов’язання (ВПЗ).

Коли в травні – серпні сума бухгалтерської амортизації перевищує суму податкової амортизації (відповідно, бухгалтерський прибуток стає менше податкової), ОНО, що виникли в період з січня по квітень, щомісяця зменшуються аж до їх повного їх погашення.

Перевищення амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку над сумою амортизації, визнаної витратою в податковому обліку у вересні і жовтні, призведе до утворення в цих місцях тимчасових різниць і відповідних їм відкладених податкових активів (ВПА), які погашаються в листопаді і грудні.

В обліку необхідно зробити такі записи:

Січень – квітень:

Дебет 68 Кредит 77

– 2000 грн. (10 000 грн. X 20%) – відображено ВОНО.

Травень – серпень:

Дебет 20 Кредит 02

– 20 000 грн. – Нарахована амортизація по виробничому об’єкту;

Дебет 77 Кредит 68

– 2000 грн. ((20 000 грн. – 10 000 грн.) X 20%) – зменшено ВОНО.

Вересень жовтень:

Дебет 20 Кредит 02

– 20 000 грн. – Нарахована амортизація по виробничому об’єкту;