СЕРАШОН
СЕРАШОН (рр. нар. і см. невід.) – письменник і мандрівник.
Інок Мотронинського монастиря, який здійснив та описав своє паломництво до гробу Господнього у 1749 р. Автор записок вказує власний маршрут: Бориспіль – Золотоноша – Чигирин – Січ, звідки на човнах добрався до Очакова, а потім до Константинополя. Описав турецькі й грецькі міста, а також ті, що пов’язані з біблійною історією (Єрусалим, Віфлеєм, Назарет, Сіон, Іордан, Єрихон та ін.). Окрім традиційних відомостей про Святі місця, у творі чимало нотаток світського характеру, які свідчать про широкі інтереси автора.
Літ.: Путник, или Путешествие во Св. Землю Мотронинского монастиря инока Серапиона, 1749 года // Чтения в о-ве ист. древностей российских. 1873. Кн. 3; Білоус П. В. Українська паломницька проза. К., 1998.
П. Білоус
Related posts:
- СЕРАШОН (СЕРАПІОН ВЛАДИМИРСЬКИЙ) СЕРАШОН (СЕРАПІОН ВЛАДИМИРСЬКИЙ) (р. і м. нар. невід. – 12.07.1275, Владимир, похований в Успенському соборі) – представник ораторської прози епохи пізнього Середньовіччя. Відомо, що 1238 р. Серапіон був архімандритом Києво-Печерського монастиря, а 1274 р. поставлений єпископом у м. Владимирі-на-Клязьмі. До наших днів дійшло п’ять проповідей Серапіона, що належать йому напевне. З короткого запису в літописі, […]...
- ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ (рр. нар. і см. невід.) – ієромонах з Ніжина, письменник і мандрівник. Автор опису подорожі в Єрусалим, на Синай та Афон у 1707 – 1709 рр. Виконаний за визначеним планом твір охоплює не тільки розповідь про Святу землю, відому з Біблії, а й про життя та побут багатьох народів, зокрема балканських. В описах […]...
- ЛІНИЦЬКИЙ ВАРЛААМ ЛІНИЦЬКИЙ ВАРЛААМ (р. нар. невід. – 1742) – освітній діяч. Священик при посольстві в Константинополі, пізніше – єпископ. У1712- 1714 рр. здійснив паломництво до Єрусалима, після чого написав твір про християнські святині Близького Сходу “Перегринація”. Загалом дотримуючись схеми жанру ходінь до Святих місць, він іноді відхилявся від неї, вносячи до щоденника подорожі розповіді про все, […]...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
- ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ (псєвд. – Плака, Альбов, Василій Київський; 1701, Київ – 07.10.1747, Київ) – мандрівник, вчений – орієнталіст, письменник. Син дрібного крамаря. У 1715 – 1723 рр. навчався в Київській академії. Влітку 1723 р. вирушив до Львова, наступного року помандрував до Італії. Пройшов пішки через Словаччину, Угорщину, Австрію, побував у багатьох містах Італії, описав їх […]...
- ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ (рр. нар. і см. невід.) – архімандрит Корсунського монастиря, паломник-письменник XVI ст. Автор “Книги беседы о пуги Іерусалимском…” Побував у Єрусалимі між 1590 і 1594 р., проте його твір – це переробка “Житья и хожденья” Данила Паломника. Порівняння описів мандрівки до Святої землі дають змогу зробити висновок: Данило Корсунський лише стилістично опрацював текст, […]...
- МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ (рр. нар і см. невід.) – письменник, церковно-релігійний діяч. Деякий час був слуцьким протоієреєм, з 1631 р. – ієромонах Києво-Печерського монастиря. Один з ініціаторів Київського собору 1628 р. Автор полемічного твору польською мовою “Антидотум” (1629), який був відповіддю на відому прокатолицьку “Апологію” Мелетія Смотрицького. Значне місце в творі належить критиці теологічної частини “Апології”, […]...
- ПАТЕРИКИ ПАТЕРИКИ – різновид агіографічних збірників, у яких об’єднувалися оповідання та короткі повісті про ченців – подвижників якоїсь обителі чи місцевості. Особливо популярними були у візантійській християнській літературі. Патерики об’єднували різні за змістом оповідання аскетичного характеру. Джерелами їхніх сюжетів були легендарні фольклорні мотиви, в основі яких – зображення фантастичного світу, де ведеться боротьба за душі людей […]...
- СИЛЬВЕСТР СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 1123) – літописець, церковний діяч, ігумен Видубицького монастиря. З 1118 р. – єпископ переяславський, автор Другої, так званої Лаврентіївської, редакції (переяславського зведення) “Повісті врем’яних літ”. У приписці, що йде в кінці записів за 1110 р., зазначено: “Игумен Силивестра святого Михаила написах книгы си Летописец, надеяся от бога милость прияти, при […]...
- СЕЛУНСЬКИЙ АРСЕНІЙ СЕЛУНСЬКИЙ АРСЕНІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник XV ст. Автор паломницького твору “Слово о бытие Іерусалимском”. Біографічних відомостей немає, крім його власного свідчення: “Се аз, раб божій Арсеней, смиренний діакон Селуня града, был есмь в Іерусалиме 17 літ” Невідомо також, хто він був за національністю: білорус (О. Марков), болгарин (С. Обнорський), українець […]...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 […]...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
- Образ сильного героя в поемі “Мцирі” У центрі оповідання поеми Лермонтова знаходиться історія життя юнака, який все своє життя провів у стінах монастиря, але зважився кинути виклик навколишньої дійсності. Образ Мцирі близький до образу в’язня, який не втратив надії на отримання свободи і продовжує боротися. Не дарма Лермонтов наділив свого героя такими якостями, як мужність, гордість, сміливість. Але головне в Мцирі […]...
- Система образів художнього твору – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Систему образів художнього твору становлять образи дійових осіб, образи творця та адресата твору, образи природного та речового оточення. 1. Образи Дійових осіб у залежності від виконуваних ними художніх функцій і місця, яке вони займають у загальній картині зображуваного, а також родових ознак твору можуть бути поділені на три типи: А) образи осіб, що виступають у […]...
- Твір на тему: Роль композиції роману “Герой нашого часу” у розкритті характеру Печоріна Не відомо, що б міг створити видатний російський поет М. Ю. Лермонтов, якщо прожив би хоч трішечки більше, ніж відвела йому доля. Адже в двадцять п’ять років він зумів не лише створити образ героя свого часу, спираючись на життєві враження, а й зробив при цьому глибокий аналіз усієї російської дійсності. Так з’явився у світовій літературі […]...
- РОМАНС Романс (ісп. romance від пізньолат. romance – по-романськи, тобто по-іспанськи) – це сольна лірична пісня, здебільшого про кохання. Вона виконується з музичним супроводом. Походження терміна “романс” пов’язують з Іспанією. В Іспанії романсом спочатку називалася пісня світського характеру рідною (“романською”) мовою, тобто відмінною від традиційної латинської, прийнятої для церковних пісень. Збірки таких пісень, об’єднаних наскрізною дією, […]...
- Каламбур Каламбур (фр. calembour – гра слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, “Прийомний син барона був баран” (Ліна Костенко). Незрідка за принципом К. будується рима, де враховується жартівлива етимологізація слів: З коси бузько летів на балку (Косар косу там брав на […]...
- ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ – термін – поняття – визначення “ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ”– визначна пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, літописне зведення, складене у Києві на початку XII ст. Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них – Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції “Повісті временних літ”: 1-а […]...
- Оповідач – Система образів художнього твору – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Оповідачем зветься дійова особа, зображена у творі як суб’єкт розповіді, а саме – як герой, від особи якого у творах епічного чи ліро-епічного роду літератури ведеться розповідь і який виступає в них у функції уявного автора. Основні ознаки цього типу дійової особи полягають у тому, що оповідач – це герой ліричної фабули (див.: Фабула) твору […]...
- ВІТАЛІЙ З ДУБНА ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч. Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із провідних діячів віденського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 р. – ієромонах, згодом – ігумен Дубненського монастиря. Видав у […]...
- Мнемонічні вірші Мнемонічні вірші (грецьк. mneme – пам’ять) – вірші навчально-дидактичного призначення, що створюються для розвитку пам’яті. Віддавен використовувалися в освітній практиці, коли заримовувалися певні граматичні або математичні правила, відомості з різних дисциплін: Є ще люди сонні, наче сови, А глухі до слова – це найгірш. Ти дорідної прислухайсь мови, Прокажи відмінки – це ж як вірш! […]...
- Літературний герой і його характер Поняття літературного героя і характеру тісно пов’язані між собою, вони обидва представляють собою основні елементи будь-якого літературного твору. Літературний герой Літературним героєм прийнято називати одного з центральних персонажів у літературному творі, того, хто зосереджує на собі увагу і є основним для розвитку сюжету і дії. Саме доля літературного героя знаходиться в центрі фабули будь-якого літературного […]...
- Моральні проблеми літератури Як вид мистецтва, художня література розкриває безліч моральних, духовних і соціальних проблем окремої людини і суспільства в цілому. У цьому і основний орієнтир літератури, і її моральний стрижень завжди знаходиться в центрі уваги. Моральні проблеми літератури Можна виділити ті моральні проблеми, на які літератури орієнтується найчастіше. Всі знають про вічність питання добра і зла, про […]...
- Підсумок за темою Поетична збірка Мета. Перевірити знання, вміння, навички учнів. I. Варіант 1 1. Автором вірша “Діброва смутная…” с… А) Л. Малишко; б) Олена Пчілка; в) Д. Білоус. 2. Слова “Стоїть на пагорбі вітряк, де поле неокрає” відносяться до вірша… А) “На шастя”; б) “Вітряк”; в) “Стежка”. 3. Що отримав хлопчик у подарунок на щастя? А) Підкову; б) ключик; […]...
- Образ як форма буття художнього твору – Визначення художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Група вторинних значень поняття “образ” з’являється у зв’язку з необхідністю позначення внутрішньої специфіки кінцевого результату форм образного мислення, тобто матеріального його відтворення за допомогою фарб (у живописі), звуків (у музиці), слів (у літературі). Оскільки в цілому кінцевим результатом образного мислення, що реалізує себе в ході відображення дійсності, є художній твір, то, у принципі, будь-який естетично […]...
- МИГУРА ШАРЮН МИГУРА ШАРЮН (рр. нар. і см. невід.) – художник, поет. Народився в Києві. По закінченні повного академічного курсу його було запрошено намісником Софійського монастиря Іларієм для проведення реставраційних робіт у храмі; тут він і прийняв чернечий сан. У 1702 – 1703 рр. викладав в академії синтаксиму, а наступного року – поетику. 1704 р. одержав сан […]...
- Карикатура Карикатура (італ. caricatura, від сагісаге – перевантажувати, перебільшувати ) – сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. У літературі може реалізуватися в жанрі пародії – комічного наслідування твору певного автора або літературного напряму. Пародійно-карикатурне загострення характерне для роману М. де Сервантеса “Дон Кіхот”, творів І. Котляревського, (“Енеїда”), П. Куліша (“Куліш у […]...
- Порівняльний аналіз писемного мовлення персонажів в оповідях від третьої та першої особи У художньому прозовому творі виділяються два основні плани: план оповідача та план персонажів [1, с. 240]. Кожен із названих планів має власні диференційні ознаки. Системна взаємодія планів, їх інтеграція створюється та спрямовується автором. Мовлення персонажів протистоїть мовленню автора. План персонажа не є однорідним. Він може бути представлений діалогічним мовленням, внутрішнім мовленням, невласне-прямим, а також писемним […]...
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику “по Сампсону”, з 1762 – риторику й велику інструкцію. В грудні 1762 р. став префектом академії і викладачем філософії. Влітку […]...
- Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за мету дати взірець подвижництва. Епоха розквіту цього жанру – у візантійській літературі УШ-ХІ ст. Саме у цей період він сформувався, […]...
- “ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ” – НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИС НАШОГО НАРОДУ – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ Ти вже знаєш, що літопис – це оповідання, у якому розповідь велася за роками. Слово літопис утворено від двох слів – літо, що в давньоруській мові означало рік, та писати. Над літописами в Київській Русі працювали ченці, які збирали та переповідали відомості про різноманітні події в житті країни. Єдиного автора літопису не було. Часто кілька […]...
- ЮРІЙ ЯРМИШ (нар. 1935) ЮРІЙ ЯРМИШ Народився Юрій Феодосійович у Дніпродзержинську на Дніпропетровщині в сім’ї учителів. Дитинство його пройшло на берегах Славути і на Уралі, а шкільні роки – серед розкішної природи Карпат. Міцно вкарбувалися в пам’яті хлопчика розповіді великого знавця старовини, академіка Дмитра Івановича Яворницького, який часто бував у Ярмишів. Свій творчий шлях Ю. Ярмиш розпочав […]...
- Маяк “Маяк” – літературно-науковий журнал, виходив у Петербурзі (1840-45) за редакцією С. Бурачка та П. Корсакова. На сторінках “М.”, де друкувалися художні твори та статті з проблем історії чи кораблебудування, чимало місця відводилося україніці. Тут були видруковані твори Т. Шевченка (поема “Безталанна”, уривок з драми “Никита Гайдай”), О. Кореуна (“Могила”, “Кохання” та ін.), Г. Квітки-Основ’яненка (“Перекотиполе”, […]...
- Перевтілення Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажа тощо. Письменник немовби змінює маски, розігрує ролі різних художніх суб’єктів, тобто перевтілюється у ці постаті. Внаслідок цього […]...
- Тема. Ідея. Проблематика. Сюжет. Композиція. Епіграф Тема – комплекс подій, які формують основу літературного твору. Іншими словами, темою називається все те, про що розповідає автор свого читача. Ідея художнього твору – це основна думка, емоційна складова, смисловий зміст твору. Щоб зрозуміти ідею, потрібно ретельно проаналізувати текст. Ідея укладає в собі індивідуальний погляд письменника на навколишній світ, його суто особисте розуміння процесів, […]...
- Епіграма Епіграма (грецьк. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу Е, вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До Е. зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, […]...
- ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ (1551, Галицька земля – 28.10.1651, Почаїв, тепер Тернопільської обл.) – церковно-релігійний діяч, письменник. Народився в православній шляхетській родині. Десятирічним хлопцем став послушником Угорницького Спаського монастиря, в якому прийняв чернецтво. По досягненні повноліття висвячений в ієродиякони, пізніше – в ієромонахи, в 30 років прийняв схиму. На запрошення князя Костянтина Острозького прибув до Дубна (1584) […]...
- Твір “Що таке помста?” Помста – це самосуд ображеної людини над кривдником. Багато людей не можуть заспокоїтися після нанесеного образи і відповідають тим же. Часом їх бажання відновити справедливість перетворюється на манію і стає причиною жахливих вчинків. Тому помста традиційно сприймається людиною негативно, але все ж є популярним засобом для вирішення проблеми правосуддя. Коли ми відчуваємо, що злочинець залишається […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 5 КЛАС 1.Хто з українських письменників здійснив переказ літопису “Повість минулих літ” українською мовою? 2.Хто був автором “Повісті минулих літ” ? 3.Що нам відомо про Нестора? Нестор народився десь поміж 1040 і 1056 роками, походив, мабуть, із багатої родини, був освічений, володів іноземними мовами. Сімнадцятилітнім його прийняли до Печорського монастиря, де він і писав свій труд. 4.Чому […]...
- Острозький монастир Острозький монастир – діюча сербська православна обитель в Чорногорії. Знаходиться вона в горах, на висоті близько 900 метрів, а найближче місто – Даніловград – в 15 кілометрах. Обитель була заснована в XVII столітті, з тих часів тут зберігаються мощі її засновника – Василя Острозького. Чудотворець помер 29 квітня 1671. Сьогодні в монастирі живуть дванадцять ченців. […]...